У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.02.08 Справа №8/408/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Яценко О.М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімової Т.М.
за участю представників:
від позивача: Тараненко В.Д., довіреність №/ паспорт серія СВ № 068779 від 07.10.99р.;
від позивача: Солошенко Ю.В., довіреність №1 від 01.05.07р.;
від відповідача: Снет І.Ю., довіреність № 5 від 12.02.08р.;
від третьої особи: не з’явився.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - транспортне агенство "Вагнер", м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2007 року у справі № 8/408/07
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття», м.Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - транспортне агенство "Вагнер", м.Запоріжжя
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
про усунення перешкод у користуванні силовим кабелем
Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 368 від 28.02.2008р. справа № 8/408/07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Антонік С.Г.; суддів: Яценко О.М., Юхименко О.В.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 8/408/07 від 11.12.2007р.(суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволені. Заборонено ТОВ "Торгівельно - транспортна агенція "Вагнер" на користь ВАТ "Запорізька оптово -роздрібна фірма "Взуття" користування кабелем КЛ 04 КВ від ТП -395 до ВРУ бази "ЗОРФ "Взуття" марка лінії АСБ 1 довжиною 60м., за адресою м. Запоріжжя, вул. Фонвізіна, 8. Виконання рішення відстрочити до 1 березня 2008р. Стягнуто з ТОВ"Торгівельно - транспортна агенція "Вагнер" на користь ВАТ "Запорізька оптово -роздрібна фірма "Взуття" 220грн. судових витрат.
Рішення господарського суду мотивоване Правилами користування електричною енергією та договором купівлі-продажу від 03.10.1996 року № 1.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Торгове-транспортна агентство «Вагнер» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини: суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про перенесення судового засідання у зв’язку з необхідністю ознайомлення з новими позовними вимогами; судом також не розглянута заява відповідача про застосування строків позовної давності; спірне майно придбане відповідачем згідно договору купівлі-продажу від 03.10.1996 року № 1, але суд без достатніх підстав вилучив із власності відповідача частину належним чином набутої системи електропостачання; позивач зловживає своїм монопольним становищем та чинить відповідачу численні перешкоди, які роблять неможливим прокладення іншої кабельної лінії для забезпечення підприємства електричною енергією; відносно набутої відповідачем системи електропостачання позивач є субспоживачем.
У відзиві на апеляційну скаргу відкрите акціонерне товариство «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду, оскільки апелянт вибірково аналізує наявні в матеріалах справи докази та робить неправильні висновки.
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» відзив на апеляційну скаргу не надіслало, представник в судове засідання не з»явився. Про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Присутні в судовому засіданні представники сторін підтвердили доводи апеляційної скарги та заперечення на неї.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
23 квітня 2001 року ВАТ «Запорізька оптово-роздрібна фірма «Взуття» - далі ВАТ та ТОВ ТТА «Вагнер» - далі ТОВ уклали договір № 76, згідно якого ВАТ надає в тимчасове користування силовий кабель згідно додатку № 1 до договору для отримання електроенергії - а.с.8 т.1.
Згідно пункту 2.1 вказаний в договорі силовий кабель є власністю позивача та утримується за його рахунок, а відповідач відшкодовує ВАТ всі витрати за утримання силового кабелю в розмірі 50 відсотків.
В укладеному договорі сторони передбачили можливість ВАТ в односторонньому порядку здійснити відключення ТОВ від електропостачання у разі коли в місячний термін після попередження ТОВ самостійно не здійснить відключення.
13 червня 2005 року позивач попередив відповідача про необхідність підключення його підприємства напряму від ТП-195. В подальшому ТОВ неодноразово попереджалось про необхідність відключення електропостачання через кабель позивача – а.с.11, 14-17 т.1.
Згаданий вище кабель знаходиться на балансі ВАТ «ЗОРФ «Взуття» відповідно до Акту від 13.08.2006 року розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 9 до договору № 340 від 14.05.2007 року між ВАТ «ЗОРФ «Взуття» та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (основний договір було укладено 10.12.1984 року, переукладено 2007 року) та Однолінійної схеми електропостачання ВАТ «ЗОРФ «Взуття» до договору № 340.
Відповідно до Плану розміщення кабелю КЛ 04кВ от ТП-395 до ВРУ бази ВАТ «ЗОРФ «Взуття» позначено літ. П1-Щ1, вказаний кабель проходить через територію Позивача та під'єднано до щитової, яка на плані зазначена літ. Щ, та знаходиться на балансі Позивача як ВРУ, від щитової ВРУ подається кабель то складу (літ. Д) Відповідача, що повністю відповідає однолінійній схемі електропостачання та обліку ВАТ «ЗОРФ «Взуття» до договору №. 340 та Актам розмежування балансової приналежності. Також в зазначеному вище додатку №1 до договору чітко визначено, що на балансі ТОВ ТТА «Вагнер» знаходиться лише одна кабельна лінія від електрощитової, яка знаходиться на балансі ВАТ «ЗОРФ «Взуття» ( в плані літ. Щ), в сторону Відповідача.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном, а стаття 391 цього кодексу передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. Підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права. При цьому, задоволення позовних вимог позивача не залежить від наявності вини відповідача. Умовою задоволення вимог негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для використання відповідачем силового кабелю для електропостачання свого підприємства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наступними обставинами:
В матеріалах справи міститься докази направлення заявнику апеляційної скарги уточнених позовних вимог 07 грудня 2007 року – а.с.81 т.1. Надане заявником апеляційної скарги в судовому засіданні поштовий конверт з уточненням позовних вимог позивача безспірно не свідчить про дату одержання такого уточнення. Колегія суддів звертає увагу, що підстави для первісних позовних вимог (усунення перешкод в користування силовим кабелем КЛ 04кВ від ТП-395 до ВРУ бази ВАТ марка лінії АСБ 1 (3х95+1х35) довжиною 60 м ) та уточнених (заборона користуватися вказаним кабелем) по суті є однаковими і стосуються захисту порушених прав власника силового кабелю – позивача у справі. Підстав для відкладення судового засідання господарський суд не вбачав, тим більше, що розгляд даної справи тривав з вересня 2007 року.
Судове засідання, на якому прийнято судом оскаржене рішення у справі, відбулося 11.12.2007 року. Заява відповідача про застосування строків позовної давності надійшла до господарського суду Запорізької області також 11.12.2007 року. В матеріалах справи відсутня вказана заява відповідача. Із протоколу судового засідання 11.12.2007 року також не вбачається, що представником заявника апеляційної скарги заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності. До того ж, позовна давність до вимог за негаторним позовом (захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння) не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. Тому негаторний позов може бути пред’явлений позивачем доки існує саме правопорушення.
Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача належних доказів права власності на спірний силовий кабель. Відповідно господарський суд не позбавляв заявника апеляційної скарги права власності на вказаний кабель.
Згідно договору від 23.04.2001 року № 76 вказаний договір діє з моменту підписання до спливу місячного терміну передбаченого сторонами для попередження про його розірвання. При укладенні вказаного договору ТОВ (заявник апеляційної скарги) погодився з умовою про одностороннє відключення ВАТ від електропостачання спірного силового кабелю. Відповідач при укладенні договору № 76 погодився з тією обставиною, що силовий кабель є власністю позивача.
Договір від 23.04.2001 року № 76 укладений в 2001 році і діяв до червня 2005 року, тобто на нього розповсюджуються дія Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У відповідності до положень Господарського кодексу України укладений договір № 76 від 23.04.2001 року є господарським та направлений на виконання господарських зобов’язань. Стаття 202 Господарського кодексу України передбачає загальні умови припинення господарських зобов’язань, що найчастіше зустрічаються. Згідно вказаної статті відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Оскільки сторони в договорі передбачили можливість одностороннього припинення зобов’язання позивачем, у відповідача відсутні правові підстави для використання спірного силового кабелю для електропостачання свого підприємства.
Питання незаконного використання позивачем свого монопольного положення в електропостачанні та чинення перешкод в прокладенні іншої кабельної лінії є предметом інших самостійних вимог заявника апеляційної скарги.
Матеріали справи спростовують твердження заявника апеляційної скарги стосовно того, що ВАТ є субспоживачем, а не навпаки.
В судовому засіданні представники позивача пояснили, що ніяких інших договорів, крім договору від 23.04.2001 року № 76, сторони не укладали. Іншого силового кабелю ніж спірного, сторони не використовували. На вимогу апеляційної інстанції надати інші господарські договори, представник заявника апеляційної скарги заявив, що договори укладались в одному екземплярі, який зберігався у позивача.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявлений в судовому засіданні представником заявника апеляційної скарги довід стосовно одержання ним іншої копії позовної заяви (крім усунення перешкод у користуванні силовим кабелем, була заявлена вимога позивача про розірвання договору від 23.04.2001 року № 76) спростовуються тією обставиною, що господарський суд не порушував провадження у справі стосовно розірвання договору від 23.04.2001 року № 76 і вказана позовна вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Господарський суд задовольнив клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду з врахуванням часу для вирішення питання електропостачання у відповідності до чинних Правил користування електричною енергією.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Згідно матеріалів справи, в тому числі довідки Запорізького обласного управління статистики, правильне найменування відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортне агентство «Вагнер». Колегія суддів вважає за необхідне уточнити найменування відповідача, відповідно, резолютивну частину рішення суду.
Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відповідачем у справі вважати товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортне агентство «Вагнер» м. Запоріжжя.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-транспортне агентство «Вагнер» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2007 року у справі № 8/408/07 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 11.12.2007 року у справі №8/408/07 - без змін, уточнивши найменування відповідача – ТОВ «Торгово-транспортне агентство «Вагнер», якому заборонено користування кабелем КЛ 04 КВ від ТП-395 до ВРУ бази «ЗОРФ «Взуття» марка лінії АСБ 1 довжиною 60 м за адресою м. Запоріжжя, вулиця Фонвізіна, 8.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Яценко О.М.
Юхименко О.В.