Справа № 2-331/2011 р.

РШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

          10 жовтня 2011 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

          головуючого -                                                                   судді  Лущеко Л.Г.

          при секретарі -                                                                                    Поярковій О.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Білогірську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Відділення „Кримська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк” до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

          представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” заборгованість за кредитним договором № 349-05-08 в сумі 7975, 00 грн, поточну заборгованість за кредитом –825 грн, інфляційні втрати за кредитом –2005,61 грн, три проценти річних за кредитом –292,52 грн, прострочену заборгованість за процентами –6386,92 грн, поточну заборгованість за процентами –1604,15 грн, три проценти річних за процентами –233,85 грн, пеню 32024,72 грн , всього в сумі 51550,29 грн (п”ятдесят одна тисяча п”ятсот п”ятдесят грн 29 коп);

стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір у розмірі 515,50 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.  

          Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № 349-05-08  від 13.05.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 349-05-08, згідно якого, позивач зобов”язався надати відповідачу кредит у сумі 9900,00 грн зі строком користування на 36 місяців тобто до 12.05.2011 року, а відповідач взяла на себе обов”язок повернути Банку кредит  з розстрочкою, щомісячно, згідно з графіком, зі сплатою процентної винагороди за користування кредитом в розмірі 30,0 % річних.

          Згідно Кредитного договору, Банк виконав свої зобов”язання, перерахував кошти на відповідний картковий рахунок, що підтверджує меморіальний ордер та виписка за рахунком позичальника. Проте, порушуючи умови Кредитного договору, відповідачем не виконувались прийняті на себе зобов”язання по погашенню кредиту, починаючи з жовтня 2008 року по березень 2011 року, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом в сумі 7975 грн та прострочена заборгованість за процентами у розмірі –6386,92 грн.

          Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

          У порушення зазначених норм закону та умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

          Позичальник не виконав вимогу банку про сплату коштів за кредитним договором до теперішнього часу, через що банк змушений звернутися до суду.

          У судовому засіданні представник позивача не з”явився, надіслав заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд винести заочне рішення (а.с.59, 64, 67, 70,74, 79, 103, 106, 119, 120, 124).

          Відповідач у судове засідання не з’явилася з невідомої суду причини, повідомлена була належно та своєчасно (а.с.58, 65, 66, 71-73, 75, 80, 105, 106).

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала частково, суду пояснила, що позивач необгрунтовано вимагає сплатити три відсотки річних та індекс інфляції, які нараховуються на суму боргу, у даному випадку –на заборгованість по сплаті кредиту, діючим законодавством України не передбачено нарахування відсотків на відсотки, у даному випадку на проценти по сплаті кредиту. Вважає, що інфляційні втрати –1604,15 грн, три відсотки річних –233,85 грн, які нараховувались на відсотки за користування кредитом, не можуть в даному випадку застосовуватись до відповідача. Крім того, вважає, що остаточний розмір пені, яка не повінна перевищувати подвійний розмір облікової ставки НБУ, враховується як сума граничного розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість по відсоткам та граничного розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту та складає 1986,26 грн. Просить суд застосувати позовну давність у один рік до позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені, нарахованої на прострочену заборгованість по відсоткам та пені, нарахованої на прострочену заборгованість по кредиту, а саме: з 01.03.2010 року по 01.03.2011 року. Зменшити розмір пені, яка не повинна перевищувати подвійний розмір облікової ставки НБУ та граничний розмір якої повинен бути не більше 1986,26 грн; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1604,15 грн та трьох відсотків річних у розмірі 233,85 грн, які нараховувались на відсотки користування кредитом. Просить суд прийняти до уваги, що позивач ніде не працює, не має постійного доходу, рухомого та нерухомого майна, знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

          Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи.

            Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          13.05.2008 року між позивачем  та відповідачем був укладений кредитний договір № 349-05-08, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 9900,00 грн, строком користування на 36 місяців –до 12.05.2011 року  (а.с. 8-13).

          На підставі ст. 1054 ЦК  України, за кредитним договором Банк зобов”язується надати кредит позичальникові в розмірі і на умовах передбачених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит і сплатити відсотки.

          Згідно ст. 526 ЦК України, зобов”язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, що прострочив виконання зобов”язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково наступила після прострочення, що передбачено ст. 612 ЦК України.

          Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, за вимогою кредитора зобов”язаний сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є заходом захисту його майнових прав та інтересів, суть яких є в відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від обезцінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та одержання компенсації від боржника за користування утримуваємими ним грошовими коштами, які підлягають сплаті кредитору.

          Кредитним договором ( п.п. 7.2, 8.1, 8.3) встановлений розмір відсотків, які позичальник зобов”язаний сплачувати щомісячно за користування кредитними коштами незалежно від наявності або відсутності заборгованості за кредитом, ці проценти є платою за користування кредитом, а три відсотки річних та індекс інфляції нараховуються саме при простроченні сплати кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами, вони є складовою частиною грошового зобов”язання та не відносяться до процентної ставки, яка встановлена кредитним договором.

          Доводи відповідача, що позивачем незаконно нарахована пеня за три роки суперечить вимогам ст.259 ч.1 ЦК України, де передбачена можливість збільшення позовної давності, встановленої законом за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Пунктом 9.1 Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення виконання позичальником своїх зобов”язань щодо повернення кредиту та/або  сплати процентів, а також комісій. Позичальник сплачує неустойку, розраховується по дату повного виконання всіх зобов”язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов”язань по погашенню заборгованості,  тобто,  між сторонами був укладений Кредитний договір, в якому пунктом 9.1 зазначена домовленість про збільшення позовної давності по дату повного виконання всіх зобов”язань по погашенню заборгованості.

          Згідно ст. 651 ч.2 ЦК України, передбачено, що договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а згідно ч. 5 ст. 653  ч.5 ЦК України, якщо договір, розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, то друга сторона може вимагати відшкодування збитків, заподіяних розірванням договору.

          У відповідності з ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

          Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо ж предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України). При порушенні зобов”язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки передбачена ч. 3 ст. 611 ЦК України.

          Для застосування ст.551 ч.3 ЦК України немає підстав, оскільки відповідач не надала суду доказів про дострокове  погашення кредиту та відсотків, не надала доказів про свій тяжкий майновий стан.                      Позивачем сплачений судовий збір у сумі 581,85 грн та витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн, що підтверджується квитанціями (а.с. 1, 2).

          Відповідно до вимог ст. 88 ч.1 ЦПК України, державне мито у сумі 581,85 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача, а також, у відповідності з вимогами ст. 81 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по оплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

          На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050 ч.2, 1054 ч.2 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 169, 212-215, 294 ЦПК України, суд

                                                             В И Р І Ш И В:

          позов задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” заборгованість за кредитним договором № 349-05-08 в сумі 7975, 00 грн, поточну заборгованість за кредитом –825 грн, інфляційні втрати за кредитом –2005,61 грн, три проценти річних за кредитом –292,52 грн, прострочену заборгованість за процентами –6386,92 грн, поточну заборгованість за процентами –1604,15 грн, три проценти річних за процентами –233,85 грн, пеню 32024,72 грн , всього в сумі 51550,29 грн (п”ятдесят одна тисяча п”ятсот п”ятдесят грн 29 коп).

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” судові витрати по сплаті держмита у сумі 515,50 грн (п”ятсот п”ятнадцять грн 50 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн (сто двадцять грн).

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономной Республіки Крим протягом десяти днів з дня одержання його копії через Білогірський районний суд АР Крим.

                  Головуючий