Справа №11-522/ 2006р. Головуючий у І інстанції Луньова Т.М.
Ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач Силка Г.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 26 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого: - судді Силки Г.І.
суддів: Хомицького А.М., Польового М.І.
з участю прокурора - Артиша Я.Д.
засудженого: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2.
законного представника неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4. на вирок Ковельського міськрайонного суду від 2 серпня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець АДРЕСА_1 Маневицького району Волинської області, українець, громадянин України, житель м. Ковель вул. АДРЕСА_2 Волинської області, несудимий, -
- засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 (дев'ять) років позюавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1. постановлено рахувати з 27 червня 2003 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. залишено утримання під вартою.
Вироком вирішено долю речових доказів
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000 (сорок тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди, в доход держави судові витрати в сумі 26 (двадцять шість) грн.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 26 червня 2003 року приблизно о23 год. перебуваючи у квартирі № АДРЕСА_3, у м. Ковелі Волинської області, під час сварки із своєю дружиною ОСОБА_5., яка виникла на грунті осбистих неприязних стосунків, внаслідок ревнощів, умисно, способом, що має характер особливого мучення завдав їй численні удари по голові, тулубу та
2
кінцівках. Зазначені тяжкі тілесні ушкодження призвели до травматичного шоку тяжкого ступеня внаслідок чого наступила смерть потерпілої.
В своїй апеляції на вирок суду засуджений ОСОБА_1. вказує, що справа судом розглянута однобічно і неповно, а призначене йому покарання є надто суворим. Просить розглянути справу і пом'якшити покарання.
Захисник ОСОБА_4. в інтересах засудженого ОСОБА_1 зазначає, що останній за ч. 2 ст. 121 КК України засуджений безпідставно, так як судом неповно дослідженні всі обставини справи та неправильно дано оцінку окремим доказам, крім того, висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок змінити перекваліфікувавши дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 2 ст. 125 К України чи ч. 1 ст. 119 КК України і звільнити його від подальшого відбування покарання.
В заперечені на вказані апеляції потерпіла ОСОБА_2. зазначає, що апеляції є безпідставними і задоволенню не підлягають, просить їх залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів про основні доводи апеляції, пояснення засудженого і захисника, які підтримали подані ними апеляції, потерпілу та прокурора, про необхідність залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обгрунтований висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який його засуджено. Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом доказах.
Посилання ОСОБА_1 і захисника в апеляціях на односторонність дослідження доказів, на наявність протиріч, які не усунуті судом та на невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи і неправильність застосування кримінального закону є непереконливими і об'єктивно спростовуються сукупністю наявних доказів.
Так, з показань самого засудженого ОСОБА_1. вбачатьєся, що він не заперечує факт сварки з дружиною ОСОБА_5. і нанесення їй тілесних ушкоджень. Однак, заперечує факт нанесення потерпілій великої кількості ударів.
Твердження засудженого про те, що він всього декілька разів вдарив потерпілу , спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9. та висновком судово-медичної експертизи, згідно якої у потерпілої виявлено множинні синці та садна, рани голови і нижніх кінцівок, перелом нижньої частини кісток носа, що склалися у травматичний шок тяжкого ступеня і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що в свою чергу потягнули смерть потерпілої. Зазначені тілесні ушкодження виникли від багаторазової дії тупих предметів за механізмом
ударів, можливо при обставинах та у термін, які вказані в матеріалах справи (Т.За.с. 102-114).
Вищенаведеним висновком експертизи також спростовуються посилання ОСОБА_1., що смерть потерпілої наступила внаслідок асфіксії.
Про те, що потерпілій тілесні ушкодження спричинялися ОСОБА_1. у спосіб, який мав характер особливого мучення, що супроводжувалося сильним фізичним болем і стражданнями вбачається із показань свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9., які підтвердили, що побиття ОСОБА_5., ОСОБА_1., розпочалося у квартирі та тривало значний час. Під час побиття потерпілої ОСОБА_1., ОСОБА_10 намагилися перешкодити нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_5., яка кричала та просила про порятунок, однак підсудний не реагував на це і продовжував бити потерпілу до тих пір, поки не приїхали працівники міліції.
Суд дав належну оцінку усім висновкам судово-медичних експертиз з точки зору всебічності, повноти і об'єктивності та обгрунтовано поклав в основу вироку висновок комісійної судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України (Т, 2 а.с. 102-114).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів чи правильність висновків суду про винність ОСОБА_1. у злочині за який його засуджено, не встановлено.
Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для житття в момент заподіяння, вчиненого способом, що має характер особливого мучення, судом кваліфіковано правильно.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1. на ч. 2 ст. 125 КК України чи на ч. 1 ст. 119 КК України, як зазначає в апеляції захисник, колегія суддів не вбачає.
Є безпідставними також посилання захисника в апеляції на те, що суд прешої інстанції не вправі був призначити ОСОБА_1. більш тяжке покарання ніж було призначене йому за попереднім вироком. Як вбачається з матеріалів справи попередній вирок суду був скасований за скарго потерпілої за м'якістю покарання, крім того, при новому розгляді збільшився об'єм обвинувачення . Тому суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 400 КПК України вправі призначити більш тяжке покарання ніж було призначено за попереднім вироком.
Призначаючи покарання ОСОБА_1., суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані які характеризують особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання.
4
У зв'язку з наведеним, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_4. залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 2 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без
змін.
Головуючий /-/ ГЛ. Силка
Судді /-//-/ А.М. Хомицький, М.ї. Польовий
Оригіналу відповідає
Суддя апеляційного суду
Волинської області ГЛ. Силка