Справа № 22-ц- 1119 Категорія - 12

Головуючий у 1-й інстанції - Школа М.Г. Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.

УХВАЛА іменем України

19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі :

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів               - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

та осіб, які приймають участь у справі - ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 06 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 13635 грн. в рахунок повернення завдатку та стягнення моральної шкоди,-

встановила:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 06 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1. і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 3408 грн. 50 коп., по 34 грн. 08 коп. судового збору та по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, зокрема стст. 20, 23-25 ЦПК України, просить це рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши заперечення на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Суд першої інстанції вірно з'ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і дав їм оцінку, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної приватної власності в рівних долях АДРЕСА_1 в м. Кролевець.

05 вересня 2005 року сторони домовилися про продаж вказаної квартири за 4500 у.о.

17 вересня 2005 року відповідачі отримали від ОСОБА_4 750 у.о., а у листопаді 2005 року - 600 у.о. в рахунок придбання належної їм на праві спільної власності квартири, про що ОСОБА_3, дружина позивача ОСОБА_4, написала власноручно та підписала розписку, оригінал якої передала їм.

Згідно розписки, наданої та підписаної ОСОБА_3, 08 грудня 2005 року вона надала ОСОБА_1 1350 у.о., що по курсу становить 6817 грн., як завдаток, в рахунок придбання квартири, що розташована за адресою: м. Кролевець, АДРЕСА_1, а в строк до 30 грудня 2005 року зобов'язується сплатити решту суми вартості квартири - 3150 у.о.

Після досягнення домовленності в квартирі відповідачів проживала сім'я позивачів до 17 квітня 2006 року.

2

Після спливу строку сплати вартості квартири - ЗО грудня 2005 року, а потім, за домовленістю між сторонами, до 20 січня 2006 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжували користуватися квартирою.

З 05 грудня 2005 року по 07 березня 2006 року ОСОБА_3 оформила та отримала згідно іпотечного договору 20000 грн.

Позивачі висловлювали бажання придбати квартиру відповідачів, частково зробили ремонт, проводили оплату поточних платежів за комунальні послуги. Відповідачі не заперечували проти цього, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймають міри до відшукування грошей для цього.

За заявою ОСОБА_3 Кролевецьким РВ УМВС проводилась перевірка стосовно виселення її та її чоловіка ОСОБА_4 з АДРЕСА_1 в м. Кролевець за несплату грошей на придбання квартири, однак вказана перевірка була припинена, оскільки з ОСОБА_2 врегульовані всі спірні питання.

На початку березня 2006 року ОСОБА_1 поставив питання про звільнення квартири, так як позивачі не мали коштів для сплати її вартості, а він не має наміру її продавати позивачам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Завдатком забезпечується укладення або виконання договору, який відповідно до закону підлягає нотаріальному посвідченню, а тому порушення вимоги про письмову форму правочину про завдаток тягне його недійсність, нікчемність на підставі ч.2 ст. 547 ЦК України, і здійснення правочину щодо завдатку не може доказуватись навіть розпискою одержувача завдатку.

Як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу квартири, але відповідно до вимог закону його не оформили, тому сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом.

Таким чином, сплачена позивачами сума - 6817 грн. в рахунок належних з них платежів є не завдатком, а авансом, і підлягає поверненню в тому ж розмірі.

Посилання апелянта на порушення судом порядку розгляду питання про відвід судді, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки вони носять загальний характер і не підтверджені всупереч вимог ст. 60 ч. 1 ЦПК України конкретними доказами.

Відповідно до ч.З ст. 23 ЦПК України відвід повинен бути заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Із звукозапису судового засідання вбачається, що недовіру судді ОСОБА_1 висловив вже після цього. Крім того, висловлювання ОСОБА_1., на думку колегії судців, не є підставою для відводу судді, оскільки відповідно до вищевказаної статті такий відвід повинен бути мотивованим, в той час як відповідачем не наведено жодної із підстав для відводу судді, передбачених ст. 20 ЦПК України, та не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції в цьому питанні.

Будь-які письмові заяви про таке у матеріалах справи також відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

За таких обставин порушень судом норм процесуального права,, які б могли бути підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд, колегією суддів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І ц.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

з

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 06 червня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.