Справа № 22-Ц-1355 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Громова Л.В.
Категорія - Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.
УХВАЛА
іменем України
19 вересня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Смирнової Т.М.
суддів - Хвостика С.Г., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Конотопського
міськрайонного суду Сумської області від 3 серпня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -
Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації, про усунення перешкод у
користуванні та розпорядженні житловим приміщенням,
встановила:
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 3 серпня 2006 року зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні кімнатою 2-7 площею 15,9 кв.м АДРЕСА_1 в м.Конотоп, звільнити кімнату від майна до 3 вересня 2006 року, зобов'язано ОСОБА_1 закласти дверний пройом з кімнати 2-7 в кімнату 2-6, зробити дверний пройом з кімнати 1-3 в кімнату 2-7.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить дане рішення скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позову. При цьому вказує, що йому належить 64/100 спірного будинку, а суд, виділивши ОСОБА_1 частину будинку загальною площею 42,6 кв.м та житловою 24,5 кв.м, порушив його права як власника, так як закріпив за ним більшу частину площі спірного будинку, ніж передбачено його часткою.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 за договором довічного утримання від 20 квітня 2000 року передала у власність ОСОБА_1 належні їй на праві приватної власності 23/100 частини жилого АДРЕСА_1 в м.Конотоп, а саме: сіни 1 площею 9,2 кв.м, кухня 1-2 площею 8,2 кв.м, житлова кімната 1-3 площею 9,3 кв.м та погріб «Пг».
13/100 частин цього будинку - житлову кімнату 2-7 площею 15,9 кв.м, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1 за договором довічного утримання від 24 січня 2001 року. 28 лютого 2001 року ОСОБА_4 померла. На даний час кімната 2-7 перебуває у користуванні ОСОБА_2
36/100 частин та 64/100 частини спірного будинку належать відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.
2
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні кімнатою 2-7 та зобов'язання того звільнити спірну жилу кімнату, а також про встановлення такого порядку користування належними сторонам частками АДРЕСА_1 в м.Конотоп, при якому відповідач не буде мати доступу до кімнати 2-7.
Таке рішення відповідає вимогам ст.ст. 321, 391 ЦК України, Закону України «Про власність».
Доводи апелянта про те, що рішенням суду порушуються його права як власника, є безпідставними, оскільки договорами довічного утримання (а.с.4, 5) визначено, які саме приміщення спірного будинку ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1, в тому числі і спірне приміщення 2-7.
Доказів стосовно того, що це приміщення має належати ОСОБА_2, останній не надав.
Висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1 належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.
Доводи апелянта про протилежне є безпідставними.
Отже, як законне і обґрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.
Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 3 серпня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.