П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

іменем  України

9 грудня 2011 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кузьмін А.С., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року відносно  

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чернобровка Путівльського району Сумської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212  КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 гривню.

Згідно з постановою судді, у липні 2011 року комісією СБ України у ПАТ «АК «Київводоканал» проведено спеціальну експертизу наявності умов, необхідних для провадження товариством діяльності, пов’язаної з державною таємницею, в ході якої встановлено, що ОСОБА_1, обіймаючи посаду інженера І категорії режимно-секретного відділу даного товариства, допустив порушення ст. ст. 21, 37 Закону України «Про державну таємницю», п. п. 42, 44, 50, 121, 395, 396 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12,  п. 18 «Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави», введеної в дію постановою Кабінету Міністрів від 27 листопада 1998 року № 1893.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування свого прохання апелянт зазначає про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні докази його вини, суд першої інстанції не врахував його посадової інструкції, яка не передбачає обов’язків щодо проведення ним планових занять (навчання) та заліків із знання вимог нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці, а також інших завдань та обов’язків, що зазначені в протоколі.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що СБ України надає допуск до роботи з документами, які мають гриф секретності, а також здійснює методичне забезпечення роботи експертних комісій.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 в підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами адміністративної справи встановлено, що суд об’єктивно дослідив обставини вчиненого правопорушення та обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212  КУпАП.

Протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення складений, в силу вимог ст. 254 КУпАП, уповноваженою на те посадовою особою органів СБ України. Зміст протоколу відповідає ст. 256 КУпАП, у якому відображені всі обставини та необхідні відомості, що мають значення для розгляду справи.

    Доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення є витяг з акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, у ПАТ «АК «Київводоканал» від 7 жовтня 2011 року (а.с. 13-15), який, як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами товариства, в тому числі ОСОБА_1, не оскаржувався; дані, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2011 року (а.с. 1-5).

    Наказом Голови правління – генерального директора ВАТ «АК «Київводоканал» від 1 серпня 2006 року № 218-К (а.с. 7) підтверджується, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера І категорії режимно-секретного відділу Головного офісу товариства, до складу якого входить одна особа, та допущений до роботи з цілком таємними і таємними документами.

    Згідно з посадовою інструкцією, затвердженою Головою правління – генеральним директором товариства від 21 вересня 2006 року (а.с. 8), ОСОБА_1 повинен був керуватися Законом України «Про державну таємницю», «Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», порушення яких беззаперечно встановлено судом першої інстанції, а також іншими нормативними актами,  що стосуються питань охорони державної таємниці, а не тільки посадовою інструкцією.

    Суд першої інстанції, проаналізувавши в сукупності обставини та суть порушень, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 в порушенні законодавства про державну таємницю, а саме невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці, що знайшло своє відображення в постанові.

    За таких обставин доводи ОСОБА_1 про бездоказовість протоколу про адміністративне правопорушення та постанови судді є необгрунтованими.

    Адміністративне стягнення призначене ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 212  КУпАП.

    З огляду на викладене, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, вважаю висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212  КУпАП, правильними, а накладене на нього стягнення, яке є мінімальним за даною санкцією, в редакції закону на момент вчинення ОСОБА_1 правопорушення, справедливим.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б тягли скасування або зміну рішення суду першої інстанції, не встановлено.  

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

                                    п о с т а н о в и в :

Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212  КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 гривню, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Дана постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                           А.С.Кузьмін