П О С Т А Н О В А
іменем України
5 грудня 2011 року суддя Апеляційного суду м. Києва Кузьмін А.С., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
в с т а н о в и в :
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 16 вересня 2011 року об 22.30 годині керував автомобілем марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1, по проспекту Глушкова в місті Києві в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп’яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. а) п. 2.9. Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування свого прохання апелянт зазначає про те, що судом не було вирішено питання щодо правильності складання протоколу та інших матеріалів справи, в постанові відсутні докази в підтвердження перебування його у стані алкогольного сп’яніння, судом не були допитані свідки події ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Крім того, ОСОБА_1 вказує на порушення вимог «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2009 року № 400/666, оскільки лікар-нарколог, який його оглядав, відмовив йому у відборі крові та іншого біологічного середовища для проведення дослідження, що передбачено п.п. 3.10., 3.12., 3.13., а всупереч п. 3.20. висновки щодо результатів медичного огляду не складались і працівникам ДАІ та йому не вручались. Також апелянт акцентує увагу на тому, що після проведення обстеження працівники ДАІ склали протокол про адміністративне правопорушення та дозволили йому керувати транспортним засобом, на якому він також приїхав до лікаря.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_2, який вважав висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення бездоказовими та просив постанову скасувати, пояснення ОСОБА_1, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами адміністративної справи встановлено, що суд об’єктивно дослідив обставини вчиненого правопорушення та обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доказами вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення є дані, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те особою, підписаного самим ОСОБА_1, який свою вину у вчиненому заперечував, (а.с. 1), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння, згідно з яким ОСОБА_1 16 вересня 2011 року об 22.50 годині перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с. 2).
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на неправильність висновку лікаря-нарколога у зв’язку з тим, що йому відмовили у відборі крові та іншого біологічного середовища для проведення дослідження не відповідають змісту п.п. 3.10., 3.12., 3.13. «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2009 року № 400/666, на яких акцентує увагу апелянт.
Згідно з вимогами п. 3.7. Інструкції, обов’язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини. А п.п. 3.10., 3.12., 3.13. передбачають предмети дослідження біологічного середовища та порядок їх відібрання.
Відповідно до п. 1.3. Інструкції ознаками алкогольного сп’яніння, серед іншого, є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Такі ознаки стали підставою вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп’яніння, та зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказівка ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи висновку лікаря-нарколога не відповідає дійсності.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння (а.с. 2), ОСОБА_1 16 вересня 2011 року об 22.50 годині перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Зміст висновку, відповідно до вимог п. 3.17. Інструкції, був повідомлений ОСОБА_1 в присутності уповноваженої особи державтоінспекції ОСОБА_4, про що зроблений відповідний запис.
ОСОБА_1 від підпису відмовився, однак в подальшому оскаржував акт медичного огляду. Його скарга була предметом розгляду Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія».
З відповіді від 6 жовтня 2011 року № 801/719 вбачається, що медичний огляд проведений відповідно до вимог спільного наказу Міністерства внутрішніх справи України та Міністерства охорони здоров’я України від 9 вересня 2009 року № 400/666, а заключний діагноз «алкогольне сп’яніння» встановлений на підставі виявлення у ОСОБА_1 клінічних ознак алкогольного сп’яніння, про що відповідним чином зазначено в акті медичного огляду.
За таких підстав, доводи ОСОБА_1 про порушення вимог Інструкції не є обґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 про те, що працівники ДАІ дозволили йому керувати транспортним засобом після медичного обстеження спростовуються матеріалами справи, зокрема розпискою (а.с. 3).
Апеляційний суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_3 про те, що 16 вересня 2011 року ОСОБА_1 керував автомобілем у тверезому стані. З показань свідка вбачається, що вони з правопорушником перебувають у дружніх стосунках, що викликає сумнів в його неупередженості.
Адміністративне стягнення призначене ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням, відповідно до положень ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини порушника, даних про його особу та відсутності обставин, що пом’якшують або обтяжують його відповідальність. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, вважаю висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, правильними, а накладене на нього стягнення справедливим.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.
Дана постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.С.Кузьмін