АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА іменем України
20 липня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Александрової М.А. , судів Русинчука М.М. та Расевича СІ. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „БРІС" ЛТД (далі -ТзОВ), закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (далі - ЗАТ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ТзОВ на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;
відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю фірма „БРІС" ЛТД, закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС";
представники відповідачів - Лозовський Олександр Анатолійович, Данильчук Андрій Олексійович, Пламетюк Олександр Анатолійович.
Колегія судців
встановила:
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТзОВ в користь ОСОБА_1 7246 грн. 41 коп. матеріальних збитків, 5000 грн. моральної шкоди та 30 грн. витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто також в користь держави 122 грн. 46 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, пппсить скасувати рішення справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 2 лютого 2006 року біля 8 год. 15 хв. на автодорозі м. Камінь-Каширський - с. Седлище відбулася дорожньо-транспортна пригода, де водій ТзОВ ОСОБА_2, керуючи автомобілем „ГАЗ-3307", державний НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень помер.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а кримінальна справа № 16-024-06, що була порушена відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, провадженням закрито у зв'язку із смертю останнього.
Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного Кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових або службових обов'язків.
Справа № 22-Ц-688/06 Категорія 18
Головуючий в 1 інстанції Кузьмич ГЛ. Доповідач Расевич С.І.
2
Відповідно до частин 2 і 5 ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу - автомобіля „ГАЗ-3307", державний НОМЕР_1 є ТзОВ.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в постанові про закриття кримінальної справи винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди зазначено водія ТзОВ ОСОБА_2, а тому посилання апелянта на неповне з'ясування обставин справи про вину учасників ДТП є безпідставним.
ТзОВ застрахувала свою цивільну відповідальність перед третіми особами у ЗАТ, що підтверджується страховим полісом НОМЕР_2.
Згідно статті 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту „г" ст. 38.1.1 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у статті 33.1.2 цього Закону.
Доказів того, що ТзОВ зверталася до ЗАТ після настання ДТП у передбачені Законом строки із повідомлення про ДТП в матеріалах справи не має.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови № 6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосереднього до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув матеріальну та моральну шкоду з відповідача ТзОВ та відмовив в позові до співвідповідача ЗАТ.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправомірність стягнення судом першої інстанції з нього в користь позивача 7246 грн. 41 коп. матеріальної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка задала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Жодних доказів в підтвердження своїх доводів про неправомірність стягнення матеріальної шкоди ТзОВ не подано, а тому вони є безпідставними.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фірма „БРІС" ЛТД відхилити, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.