АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА іменем    України

20 липня 2006 року.                                                                                    м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Александрової М.А. , судів Русинчука М.М. та Расевича СІ. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми „БРІС" ЛТД (далі -ТзОВ), закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" (далі - ЗАТ) про відшко­дування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ТзОВ на рі­шення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю фірма „БРІС" ЛТД, закрите акціоне­рне товариство „Страхова група „ТАС";

представники відповідачів - Лозовський Олександр Анатолійович, Данильчук Андрій Олек­сійович, Пламетюк Олександр Анатолійович.

Колегія судців

встановила:

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ТзОВ в користь ОСОБА_1 7246 грн. 41 коп. матеріальних збитків, 5000 грн. моральної шкоди та 30 грн. витрат понесених на інформаційно-технічне забезпе­чення розгляду справи. Стягнуто також в користь держави 122 грн. 46 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ, покликаючись на неправильне застосуван­ня судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, пппсить скасувати рішення справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 лютого 2006 року біля 8 год. 15 хв. на автодорозі м. Камінь-Каширський - с. Седлище відбулася дорожньо-транспортна пригода, де водій ТзОВ ОСОБА_2, керуючи автомобілем „ГАЗ-3307", державний НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень по­мер.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а кримінальна справа № 16-024-06, що була порушена відносно нього за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, провадженням закрито у зв'язку із смертю останнього.

Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного Кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових або службових обов'язків.

Справа № 22-Ц-688/06 Категорія 18

Головуючий в 1 інстанції Кузьмич ГЛ. Доповідач Расевич С.І.

2

Відповідно до частин 2 і 5 ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій під­ставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підви­щеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що власником транспортного засобу - автомобіля „ГАЗ-3307", державний НОМЕР_1 є ТзОВ.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що в постанові про закриття кримі­нальної справи винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди зазначено водія ТзОВ ОСОБА_2, а тому посилання апелянта на неповне з'ясування обставин справи про вину учасників ДТП є безпідставним.

ТзОВ застрахувала свою цивільну відповідальність перед третіми особами у ЗАТ, що підтверджується страховим полісом НОМЕР_2.

Згідно статті 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхово­го випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у вста­новленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту „г" ст. 38.1.1 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у статті 33.1.2 цього Закону.

Доказів того, що ТзОВ зверталася до ЗАТ після настання ДТП у передбачені За­коном строки із повідомлення про ДТП в матеріалах справи не має.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови № 6 від 27 бере­зня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкоду­вання шкоди" не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосереднього до винної особи, якщо за законом межі відповідаль­ності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув матеріальну та моральну шкоду з відповідача ТзОВ та відмовив в позові до співвід­повідача ЗАТ.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на неправомірність стягнення судом першої інстанції з нього в користь позивача 7246 грн. 41 коп. матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка задала шкоди смертю потерпі­лого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спо­рудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Жодних доказів в підтвердження своїх доводів про неправомірність стягнення ма­теріальної шкоди ТзОВ не подано, а тому вони є безпідставними.

Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального пра­ва.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю фірма „БРІС" ЛТД відхилити, а рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 12 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскарже­на шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.