АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 липня 2006р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Фідрі О.М.

суддів Польового М.І., Пазюка О.С.

з участю прокурора Артиша Я.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Рожище, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючий, судимий 23 листопада 2004 року за ст.ст. 186 ч.2, 69 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнений 22 жовтня 2005 року з місць позбавлення волі, без постійного місця проживання, -      засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 25 травня 2006 року і зараховано в цей строк час перебування під вартою з 27 січня по 25 травня 2006 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судові витрати в сумі 67 грн. 65 коп. за проведення експертиз.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 апеляції щодо якого не подавались.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 11 січня 2006 року за попереднім зговором з ОСОБА_2 на вулиці в смт.Торчин Луцького району, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, і із застосуванням такого насильства, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 74 грн. 10 коп.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить переглянути справу, прийняти справедливе рішення, пом'якшити призначене покарання. Вказує на те, що насильства і погрози його застосування до потерпілого не було і в того було забрано    лише  10   грн.     Просить   врахувати    його    щире    каяття,   сприяння

Справа №11-374 2006р.                          Головуючий у 1 інстанції Каліновська В.С.

ст.186 ч.2 КК України                           Доповідач Польовий М.І.

2 встановленню  істини   по  справі,  добровільне   відшкодування  збитків,   що  на утримання у нього знаходяться неповнолітні діти.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, при вказаних у вироку обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким судом дана відповідна оцінка.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 показав, що 11 липня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали вимагати в смт.Торчин у нього гроші, а коли він відмовився їх дати, то ОСОБА_2 схопив його ззаду за руки, а ОСОБА_1 обшукав кишені і забрали 70 грн., шоколадну плитку, цигарки. При цьому ОСОБА_1 тримав у руках дерев'яну качалку і він реально боявся за своє здоров'я.

Про ці обставини ствердила також свідок ОСОБА_4.

Сам ОСОБА_1 також визнав, що попередньо домовились з ОСОБА_2 пограбувати потерпілого і у вказаному у вироку місці і часі забрали у нього гроші, шоколадну плитку, цигарки.

Засуджений ОСОБА_2 також підтвердив про попередню домовленість з ОСОБА_1 про пограбування ОСОБА_3, а також ствердив, що ОСОБА_1 пригрозив потерпілому дерев'яною палицею.

Твердження ОСОБА_1 про те, що у потерпілого було забрано лише 10 грн. і що погрози до нього дерев'яною палицею не застосовувались було предметом дослідження суду і з обгрунтуванням спростовано з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Підстав не вірити показанням потерпілого ОСОБА_3 у суда не було, оскільки вони послідовні, співпадають і підтверджуються матеріалами справи.

Вірно оцінивши зібрані по справі докази в сукупності суд обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 по ст. 186 ч.2 КК України.

При призначенні засудженому покарання враховано тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу, а також наведені в апеляції обставини і воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Так як ОСОБА_1 при не знятій і не погашеній судимості вчинив тяжкий злочин, характеризується негативно, не працює, не має постійного місця проживання, суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Покарання ОСОБА_1 призначено в межах санкцій закону, за яким його засуджено, і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду від 25 травня 2006 року залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Головуючий /-/ Фідря О.М.

Судді /-/ /-/       Польовий М.І., Пазюк О.С.

Оригіналу відповідає:                                             

Суддя апеляційного суду                           Польовий М.І.