Справа № 2-а-649/11

                                                      ПОСТАНОВА

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29.09.2011  року суддя Ржищівського міського суду Київської області Козіна С.М., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вищеназваним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що за віком має статус «Дитини війни»і, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  вона  має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі  30 %  мінімальної пенсії за віком з часу набрання чинності  вищеназваного Закону, а саме з 1 січня 2006 року. Оскільки відповідачем не виконуються вимоги Закону, просить визнати неправомірною його бездіяльність, зобов’язати нарахувати і виплатити їй недоплачену, як дитині війни, соціальну допомогу, починаючи з 01.03.2011 року, посилаючись на обмеження її законних прав прийняттям окремих неконституційних нормативно-правових законів України.

На підставі ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач в установлений ч. 3 ст. 183-2 КАСУ строк подав заперечення проти позову, в якому позов не визнав та просить залишити його без задоволення.Згідно ст.ст. 122 ч. 4, 128 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у справі доказів.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги, за якими відкрите скорочене провадження, підлягають задоволенню,обґрунтовуючи своє рішення нижченаведеними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, установлення правового статусу дітей війни, визначення їх соціального захисту, гарантій визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФ України в Кагарлицькому районі, отримує пенсію за віком та має правовий статус дитини війни, що  підтверджується копією її паспорту, пенсійним посвідченням, довідкою управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі, що надає їй право на отримання пільг державної соціальної допомоги, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного  Закону.

Положенням ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Згідно з ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розміри зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, а не підзаконного нормативного документу - постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 22 травня 2008 року.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і застосовується для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Суд, вважає, що вищеназваний Закон розповсюджується також і на спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії і застосування даної величини до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Управління пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачці відповідні нарахування, проте такі нарахування не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

          Отже, суд приходить до висновку, що законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню  та суті пенсії.

          Таким чином, у позивачки існують правові підстави для нарахування підвищення пенсії,  відповідно до вимог ст. 6 вищеназваного Закону. Оскільки управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області проявило протиправну бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов’язку вчинити дії, пов’язані з перерахунком надбавки до пенсії дитині війни, перерахунок надбавки є компетенцією відповідача, з дня звернення до суду з позовом  в межах  строку позовної давності починаючи з 01.03.2011 року позивачка отримала реальне право на нарахування і отримання підвищення до пенсії, з врахуванням сум, виплачених їй, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 22 травня 2008 року, в цій частині її вимоги і повинні бути задоволені.

Відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року.  

Керуючись ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 71, 94, 99, 100, 160-163, 183-2 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області щодо не вчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.03.2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Ржищівський міський суд Київської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

          Суддя: