Справа № 11-524/06                                           Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Ст.ст. 289 ч.З, 187 ч.2186 ч.2, 304 КК України                Доповідач Матвієнко Н.В

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

м. Луцьк                                                                                     29 вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Хлапук Л.І.

суддів             Матвієнко Н.В., Силка Г.І.

з участю прокурора Смолюка Б.С.

засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

законного представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного  суду від 26 липня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, не працює, раніше судимий вироком Луцького міського суду від 28.01.2003 року за ст.ст. 185 ч.2, 296 ч.І, 128, 185 ч.З, 186 ч.2, 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 26 липня 2005 року на підставі ст. З п. «б» Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р., -

- засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 187 ч. 2

КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 289 ч. З КК

України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна; за ст. 304 КК України

на 3 роки позбавлення волі; за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено до відбування ОСОБА_1 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 26.07.2006 року, зараховано термін перебування під вартою з 29.01.2006 року по 26.07.2006 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, в силу ст. 89 КК України судимості не має,

- засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією

всього майна; за ст. 289 ч. З КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією

всього майна; за ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі.

2

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань остаточно визначено до відбування ОСОБА_2 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання визначено рахувати з 26.07.2006 року, зараховано термін перебування під вартою з 29.01.2006 року по 26.07.2006 року.

Окрім    того,    вказаним    вироком    засуджений   ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, за ст. 187 ч. 2 із застосуванням ст. 69 КК України, ст. 289 ч. З КК України із застосуванням ст. 69 КК України, ст.ст. 70, 75, 104 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 2 роки, апеляції відносно якого не надходили.

Вироком вирішено цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та долю речових доказів по справі.

Стягнуто в дохід держави судові витрати по справі за проведення судових експертиз: з ОСОБА_1 - 370 грн. 72 коп., з ОСОБА_2 - 88 грн. 26 коп., з ОСОБА_3 - 88 грн. 26 коп.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що 28.01.2006 року близько 23-00 години, перебуваючи на АДРЕСА_2 вчинили розбійний напад на ОСОБА_6, застосували насильство, небезпечне для життя та здоров'я, спричинивши тим самим потерпілій легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я та заволоділи майном на загальну суму 1659 грн.

Вони ж 29 січня 2006 року близько 03-40 год., перебуваючи на вул. Ринковій в м. Луцьку із застосуванням та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_5, незаконного заволоділи належним потерпілому транспортним засобом - автомобілем «Мерседес-Бенц 190» д.н.з. НОМЕР_1, вартість якого становить 19013 грн.

Крім того, ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 25 листопада 2005 року близько 24-00 год. поблизу будинку АДРЕСА_3 відкрито викрали у ОСОБА_7 жіночу сумочку з грошима та іншим майном, завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 400 грн.

Крім того, ОСОБА_1 в грудні 2005 року, знайшовши на горище будинку за місцем свого проживання наркотичний засіб - канабіс вагою 176,19 гр., незаконно придбав, переніс та зберігав його в квартирі, який був виявлений і вилучений працівниками міліції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, шляхом психологічного впливу, який виразився в пропозиції та переконанні вчинити злочини, втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність.

з

В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, вважає, що оскільки злочини він скоював разом з ОСОБА_3, якого звільнено від відбування покарання з випробуванням, то обране йому покарання у вигляді тривалого позбавлення волі є надто суворим. Зазначає, що його та брата батьки залишились самі, до того ж батько інвалід, просить пом'якшити брату та йому покарання.

В особистій апеляції засуджений ОСОБА_2, стверджує, що незаконного заволодіння транспортним засобом він не вчиняв, оскільки був лише співучасником, а не виконавцем, тому кваліфікація його дій за ст. 289 ч. З КК України є неправильною. Окрім того вважає, що а ні він, а ні його брат злочину, передбаченого ст. 304 КК України не вчиняли, оскільки ОСОБА_3 вони не примушували займатись злочинною діяльністю. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

В запереченнях на апеляції засуджених прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, стверджує, що суд першої інстанції вірно призначив покарання, тому просить апеляції ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок відносно них без змін.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції, засудженого ОСОБА_3 та його законного представника, які підтримували апеляції засуджених, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляція ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність вчинення злочину засудженим за обставин вказаних у вироку відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що в ході судового слідства ОСОБА_2 дав показання про свою активну участь в незаконному заволодінні транспортним засобом, який належить ОСОБА_5, із застосуванням та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, зокрема стверджував, що саме він тримав потерпілого за горло з метою налякати, (а.с.262 т.2).

Засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили показання ОСОБА_2 (а.с. 263 т.2).

Про те, що саме ОСОБА_2 застосовував насильство, ствердив і потерпілий ОСОБА_5 (а.с.264 т. 2).

За таких обставин юридична кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 289 ч. З КК України по епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом, який належить ОСОБА_5, із застосуванням та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, є правильною.

4

 Вірною є і кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст. 304 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_3, пропонував та переконував останнього вчиняти злочини. Разом з тим, вина ОСОБА_2, у втягненні у злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_3 у справі не доведена. Як показав в судовому засіданні ОСОБА_1, вчиняти злочини пропонував ОСОБА_3 та своєму братові він сам особисто. Це підтвердили засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Таким чином, ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії по втягненню неповнолітнього в злочинну діяльність, а тому в частині засудження ОСОБА_2 за ст.. 304 КК України вирок підлягає скасуванню.

Призначаючи покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання їх без ізоляції від суспільства, врахувавши, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, в тому числі і тяжких, і знову вчинив злочини проти власності, в тому числі особливо тяжкий, а ОСОБА_2, хоча згідно ст. 89 КК України вважається не судимим, однак раніше також вчиняв корисливі злочини проти власності, зокрема і тяжкий, що характеризує його з негативної сторони. Разом з тим, суд, призначаючи засудженим мінімальне покарання, врахував всі обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які вони посилаються в апеляціях.

За таких обставин, колегія судців приходить до висновку, що підстав для призначення більш м'якого покарання чи скасування вироку, про що ставиться питання в апеляціях, немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 366, 378 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 26 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а щодо ОСОБА_2 змінити.

Скасувати вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 304 КК України і справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

В частині засудження ОСОБА_2 за ст.ст. 187 ч.2, 289 ч.З КК України та призначення йому покарання за даними статтями та за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України вирок суду залишити без змін.

Головуючий:                        /підпис/                                     Хлапук Л.І.

Судді: 1.       /підпис/        Матвієнко Н.В.       2.       /підпис/              Силка Г.І.

Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду                                               

Волинської області           Н.В.Матвієнко