ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
10.01.2012Справа №5002-15/5279-2011
За позовом Приватного акціонерного товариства «Агропромстрой» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 7/9; ідентифікаційний код 01353172)
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
Про стягнення 6 136,12 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_2, представник, довіреність від 10.01.2012
Від відповідача – ОСОБА_1
Обставини справи: Приватне акціонерне товариство «Агропромстрой» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 136,12 грн. заборгованості, з яких: 4 104,00 грн. заборгованість по орендній платі, 1 032,11 грн. компенсація вартості комунальних послуг та 1 000,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору оренди та додаткових угод до нього.
Відповідач у судовому засіданні проти наявності заборгованості не заперечував.
Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Агропромстрой» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено|ув'язнений| договір оренди нежилих приміщень №95/07 (а.с.9-11).
Актом приймання передачі від 01.11.2007 позивач передав, а відповідач прийняв нежилі приміщення по договору оренди №95/07 від 01.11.2007 загальною площею 34,2 кв.м. (а.с.13).
Також, між сторонами були укладені додаткові угоди до договору оренди нежилих приміщень від 01.11.2007№95/07 від 31.10.2008 та від 19.10.2009 (а.с.14-15)
Згідно пункту 4.1 договору оренди нежилих приміщень №95/07 від 01.11.2007 (з урахуванням додаткових угод), строк оренди по даному договору встановлюється до 31.03.2010.
Відповідно до пункту 5.2 договору оренди нежилих приміщень №95/07 від 01.11.2007 (з урахуванням додаткових угод), розмір орендної плати по даному договору становить 40 грн. з урахуванням ПДВ в місяць за кожен метр квадратний загальної площі орендованих приміщень.
29.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Агропромстрой» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено|ув'язнений| угоду про розірвання договору оренди нежилих приміщень №95/07 від 01.11.2007, відповідно до умов якої сторони розірвали договір оренди з 31.01.2010 та дійшли згоди про те, що заборгованість станом на 31.01.2010 5 136,12 грн. з яких: 4 104,00 грн. заборгованість по орендній платі за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року та 1 032,12 грн. заборгованість по комунальним послугам погашається орендарем до 31.07.2010. Також, даною угодою сторони передбачили, якщо орендар не погасить заборгованість в сумі 5 136,12 грн. до 31.07.2010, то він несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн. (а.с.16).
Актом приймання передачі від 31.01.2010 відповідач передав, а позивач прийняв нежилі приміщення по договору оренди №95/07 від 01.11.2007 загальною площею 34,2 кв.м. (а.с.17).
Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 5 136,12 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. штрафу.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов’язань за угодою про розірвання договору оренди нежилих приміщень №95/07 від 01.11.2007 щодо оплати вартості орендної плати та комунальних послуг на суму 5 136,12 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. штрафу.
Частиною 2 пункту 2 угоди від 29.01.2010 про розірвання договору оренди нежилих приміщень №95/07 від 01.11.2007 сторони передбачили, якщо орендар не погасить заборгованість в сумі 5 136,12 грн. до 31.07.2010, то він несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку, частиною 2 пункту 2 угоди від 29.01.2010 передбачено, якщо орендар не погасить заборгованість в сумі 5 136,12 грн. до 31.07.2010, то він несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 1 000,00 грн.
Отже, заявлена позивачем сума штрафних санкцій у розмірі 1 000,00 грн. визнається судом обґрунтованою.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов’язань по сплаті заборгованості по орендній платі та компенсації вартості комунальних послуг не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір штрафних санкцій до 100,00 грн.
Згідно пункту 6.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998, з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий збір покладається на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В|розв'язав|:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Агропромстрой» (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Шполянської, 7/9; ідентифікаційний код 01353172) 4104,00 грн. заборгованості по орендній платі, 1032,11 грн. компенсації вартості комунальних послуг, 100,00 грн. штрафних санкцій та 1411,50 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.
Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.01.2012.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.