Справа № 22-7438- 2006 рік                      Головуючий в 1 інстанції Кошева О.А.

Категорія 21                                                  Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2006 р.                                               Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого - судді Ювченко Л.П., суддів      Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б. при секретарі   Тума О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області

на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 13 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівка Донецької області    про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 13 червня 2006 р. позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду в Центрально-Міському районі м. Горлівка стягнуто на відшкодування моральної шкоди 17 000 грн.

На дане рішення  відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та постановите нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому відповідач посилається на те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди. Суд, визначаючи суму відшкодування шкоди, не прийняв до уваги заперечення відповідача.

Окрім того, апелянт зазначає, що відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, який набрав чинності 1 січня 2006 року, зупинено на 2006 рік дію: абзацу 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), п. п "е" п.1 ч. 1 ст. 21, ч. З ст. 28 та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".Представник відповідач підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач  просив  рішення   суду  залишити   без   змін,   а  апеляційну  скаргу  -відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами), (надалі Закон № 1105-XIV )

Згідно з п. п "е" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди

Судом першої інстанції по справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості позивач отримав професійні захворювання -вібраційну хворобу і екзему, та хронічний бронхіт, що підтверджується актами розслідування хронічного професійного захворювання від 01.07.2004 р. та 26.05.2004 р.

Висновком МСЕК від 20.04.2004 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 65 % за сукупністю професійних захворювань: хронічний бронхіт -30%, екзема - 25%, вібраційна хвороба - 10 %, та третя група інвалідності безстроково.

Тобто суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійних захворювань заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, та посиланням відповідача на те, що позивач не навів суду доказів заподіяння йому моральної шкоди. Зупинення Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статей Закону № 1105-XIV, що регулюють відшкодування моральної шкоди не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування застрахованим особам моральної шкоди. Окрім того, страховий випадок стався до набрання законної сили цим законом.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст. 21 та ст. 28 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, та стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 65 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 17000 грн.

Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального  права,  тому  підстав  для  скасування  рішення суду  в  межах  доводів апеляційних скарг сторін не має. Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському  районі м. Горлівка Донецької області відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівка Донецької області від 13 червня 2006  року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України