Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
1 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Тютюн Т.М.,
суддів Стрижко С.І., Журавля О.О.,
при секретарях Голуб Ю.В., Настевич К.О.,
за участю прокурорів Отроша В.М., Юрка Т.Г.,
потерпілої ОСОБА_1,
представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець с. Маниківці Деражнянського району Хмельницької області,
українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою,
одружений, не працює, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2,
проживає за адресою: АДРЕСА_1,
згідно ст.89 КК України не судимий,
засуджений за ст.118 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 11 007 гривень 4 копійки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень – моральної шкоди.
____________________________________________
Справа № 11/2690/1927/2011
Категорія: ст.118 КК України
Головуючий у першій інстанції: Ясельський А.М.
Доповідач: Тютюн Т.М.
Судом вирішено питання про речові докази в справі та постановлено стягнути з ОСОБА_5 243 гривні 38 копійок судових витрат за проведення криміналістичної експертизи.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони за наступних обставин.
В ніч з 1 на 2 липня 2008 року ОСОБА_5 на прохання своєї співмешканки ОСОБА_7 перебував у приміщенні продуктового магазину ФОП ОСОБА_18, розташованому на АДРЕСА_3.
2 липня 2008 року о 4 годині 25 хвилин до магазину, в якому знаходився тільки ОСОБА_5, підійшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Останній через відчинене в магазині віконце для відпуску товару звернувся до ОСОБА_5 з проханням продати пачку цигарок, на що засуджений категорично відмовив, пояснивши, що за кілька хвилин повернеться продавець. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 продовжили наполягати на продажу ОСОБА_5 цигарок, внаслідок чого між ними виникла сварка.
Не бажаючи чекати, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 почали стукати в двері магазину. ОСОБА_5, тримаючи в руці ніж, яким нарізав ковбасу, будучи впевненим, що в магазин повернулась ОСОБА_7, відчинив двері та побачив ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ОСОБА_9 і ОСОБА_8, погрожуючи ОСОБА_5 та тримаючи в руках пляшки, вимагали дати цигарки, і ОСОБА_5 з ножем у руці вийшов до них.
Надалі ОСОБА_9, погрожуючи розбитою пляшкою, направився в сторону ОСОБА_5 В цей же час ОСОБА_8 також направився до ОСОБА_5, який відштовхнув його від себе, заподіявши ОСОБА_8 легке тілесне ушкодження у вигляді різаної рани на шкірі нижньої губи зліва. Тоді ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_5 і, розмахуючи розбитою пляшкою, заподіяв нею тілесні ушкодження у вигляді різаної рани на передній поверхні грудей в проекції 4-го міжребір’я по правій сосковій лінії, різаної рани на долонній поверхні правого променезап’ясткового суглобу та двох подряпин на передній поверхні черевної стінки.
Після цього ОСОБА_5, перевищуючи межі необхідної оборони, завдав ОСОБА_9 удар ножем, який тримав у правій руці, в область життєво важливого органу – грудної клітки, заподіявши колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця, внаслідок чого настала смерть потерпілого.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду.
Як зазначає прокурор, суд обґрунтовано дійшов до висновку про винуватість засудженого у вчиненні умисного вбивства, однак неправильно застосував кримінальний закон. Так, перекваліфіковуючи дії засудженого з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України, суд послався на суперечливі показання засудженого та свідка ОСОБА_7, які протягом провадження в справі змінювали їх. На думку апелянта, позиція засудженого щодо завдання ОСОБА_9 удару ножем під час захисту від протиправних дій останнього та ОСОБА_8 спростовується доказами в справі, в тому числі висновком експерта № 250-мк від 29.10.2008 року, аналізуючи який, можна прийти до висновку, що засуджений сам міг завдати собі тілесні ушкодження з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, прокурор стверджує, що показання ОСОБА_5 про обставини завдання удару ОСОБА_9 спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, висновком експерта № 288/2634 від 10.10.2008 року, згідно з яким за умов, на які той вказує, утворення наявного у потерпілого колото-різаного поранення грудей малоймовірно, а також показаннями свідка ОСОБА_11 Апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги зазначені докази, а тому висновки суду, викладені у вироку, є суперечливими і не відповідають фактичним обставинам справи.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 та представник потерпілої ОСОБА_3 зазначають про однобічність та неповноту судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які виразилися в наступному.
Судовим слідством не встановлено місце вчинення злочину, тобто де ОСОБА_9 було завдано удар ножем. На думку апелянтів, ці події відбулися на зупинці трамваю, коли ОСОБА_9 тікав, на що вказує відсутність слідів крові біля магазину та по ходу слідування до зупинки. Також не встановлено, чи були ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у приміщенні магазину, не встановлено та не допитано свідка, на яку вказувала свідок ОСОБА_10
Крім того, в апеляції звертається увага на суперечливість висновків суду і те, що суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 за ст.118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, не звернув увагу на висновок експерта № 250-мк від 29.10.2008 року, якою спростовуються показання засудженого про бійку та завдання йому удару загиблим розбитою пляшкою, а також показання свідка ОСОБА_10
З наведених підстав просять вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, і призначити йому більш суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок суду скасувати та повернути справу на новий судовий розгляд, а також частково підтримав апеляцію потерпілої та її представника щодо скасування вироку, пояснення потерпілої та представника ОСОБА_3 на підтримку поданої ними апеляції, представника потерпілої ОСОБА_2, який погодився з прокурором щодо скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд, пояснення захисника та засудженого про залишення апеляцій без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість вироку суду, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Згідно з пред’явленим обвинуваченням, 2 липня 2008 року о 4 годині 25 хвилин між ОСОБА_5, який знаходився в магазині на АДРЕСА_3, та ОСОБА_9 і ОСОБА_8 виник конфлікт з причин відмови продати останнім цигарки. Конфлікт переріс в обопільну сварку, під час якої ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння смерті іншій людині взяв у праву руку кухонний ніж, вийшов з приміщення магазину та став наближатися до ОСОБА_9, розмахуючи перед ним ножем з метою завдання удару в життєво важливі органи. Ухиляючись від ударів ножем та захищаючись руками, ОСОБА_9 став відходити назад вздовж вул. Картвелішвілі в напрямку зупинки трамваю “Вулиця Генерала Потапова” і намагався вибити ніж з руки ОСОБА_5, який продовжував розмахувати ножем з метою завдання ударів. На відстані приблизно 8 метрів від світлофору поруч із зупинкою ОСОБА_5, продовжуючи свої дії, бажаючи настання смерті ОСОБА_9, завдав йому один удар ножем в область життєво важливого органу – грудної клітки, спричинивши колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця, від якого настала смерть потерпілого.
В ході судового розгляду суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім доказам у їх сукупності і зробив правильний висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 в умисному вбивстві ОСОБА_9 при перевищенні меж необхідної оборони за обставин, викладених у вироку.
Так, з показань засудженого в суді першої та апеляційної інстанцій вбачається, що коли він відчинив двері магазину, вважаючи, що повернулася ОСОБА_7, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 зайшли в приміщення та почали вимагати цигарки й гроші. На відмову продати цигарки потерпілий, у якого в правій руці була розбита пляшка, а в лівій – ціла пляшка, вдарив його розбитою пляшкою в передню частину грудей, а свідок, який стояв за ОСОБА_9, замахнувся пляшкою, намагаючись вдарити його по голові. Ці події відбувалися в тісному проході до магазину. Відштовхуючи ОСОБА_8, він по інерції подався вперед і зачепив ножем ОСОБА_9, який стояв до нього обличчям, спричинивши поранення грудей. Цим ножем перед тим, як відчинити двері, він нарізав ковбасу та розрізав упаковки з водою. Після того, як він поранив ОСОБА_9, той вийшов з магазину та пішов до трамвайної зупинки, де впав біля лавки. ОСОБА_8 кидав у нього пляшки.
Свідок ОСОБА_7 підтвердила, що коли поверталася до магазину, двері були відчинені. Один хлопець з розбитою пляшкою в руках стояв всередині, двоє – біля дверей. Як вона зрозуміла, в приміщенні відбувається бійка. Після цього хлопці побігли до трамвайної зупинки і розбіглися в різні сторони, а ОСОБА_9 сів на лавку на трамвайній зупинці і впав з неї. Ножа в руках ОСОБА_5 на вулиці вона не бачила.
Показання ОСОБА_5 про обставини, які передували заподіянню потерпілому тілесного ушкодження, а саме, завдання йому ОСОБА_9 удару розбитою пляшкою, об’єктивно узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи № 586/И від 15.08.2008 року (т.1 а.с.212-213), згідно з яким у нього виявлено тілесні ушкодження у вигляді різаної рани на передній поверхні грудей в проекції 4-го міжребір’я по правій сосковій лінії, лінійної різаної рани на долонній поверхні правого променезап’ясткового суглобу, двох подряпин на передній поверхні черевної стінки, з яких різані рани відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, подряпини – до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження могли утворитися від гострих країв розбитої пляшки і можуть відповідати терміну 2.07.2008 року.
З протоколів огляду місця події (т.1 а.с.34-44, 45-50, 51-56) вбачається, що біля лавки на трамвайній зупинці “Вулиця Генерала Потапова” виявлено труп ОСОБА_9 Н а переході проїзної частини на відстані 5 метрів від зупинки, а також на відстані 3 метри праворуч від входу в магазин виявлено розбите скло пляшки білого кольору. На ділянці місцевості між зупинкою “Вулиця Генерала Потапова” та парком сфотографовано уламок горличка від пляшки і на відстані 2 метри від проїзної частини виявлено сліди бурого кольору, схожі на кров, що ведуть у напрямку зупинки, які було вилучено з листям. На вітрині в приміщенні продуктового магазину виявлено ніж з металу білого кольору з плямами речовини, схожої на кров, який вилучено.
Отже, осколки пляшок виявлено на трьох різних ділянках, чим підтверджуються показання засудженого про заподіяння йому тілесних ушкоджень потерпілим розбитою пляшкою та про те, що свідок ОСОБА_8 кидав у нього пляшки.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 192/2634 від 28.08.2008 року (т.1 а.с.200-202) при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: одну колото-різану рану на передній поверхні грудей зліва, яка проникає в порожнину грудей з ушкодженням за ходом каналу всіх шарів грудної клітки, перикарду, серця; садно над правою бровою, дрібні садна на лівому крилі носа, садно в лівій виличній ділянці, по одному садну на задніх поверхнях ліктьових суглобів, садно в ділянці гребеня лівої здухвинної кістки. Проникаюче колото-різане поранення грудей з ушкодженням серця утворилось за життя від однократної дії (удару) плоским колюче-ріжучим предметом типу клинка ножа, який мав обушок П-подібного січення з однієї сторони та лезо з другої. Смерть ОСОБА_9 настала від вказаного поранення. Садна утворилися від дії тупих предметів незадовго до настання смерті, мають ознаки прижиттєвих, могли утворитися в результаті падіння потерпілого з вертикального або близького до нього положення і мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 328 від 12.08.2008 року (т.2 а.с.11-13) на вилучених листі та уламку скла виявлено кров. Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи № 174/ц від 2.09.2008 року (т.1 а.с.230-232) та висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 266-мк від 28.10.2008 року (т.1 а.с.245-251) при дослідженні кухонного ножа, вилученого під час огляду місця події в приміщенні магазину, знайдені кров та епітеліальні клітини особи чоловічої генетичної статі. Вказаним ножем могло бути спричинено колото-різане поранення грудей ОСОБА_9
Цим доказам у вироку дана належна оцінка.
При цьому суд обґрунтовано відкинув показання ОСОБА_5 в частині завдання поранення ОСОБА_9 з необережності за вказаних у судовому засіданні обставин, про що у вироку навів ґрунтовні мотиви, оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи № 288/2634 від 10.10.2008 року (т.2 а.с.26-27) за умов, на які він вказує, а саме, що удар ножем по ОСОБА_9 відбувся масою його тіла, коли він по інерції свого удару пішов за ОСОБА_8, малоймовірно.
Разом з тим, обставини, повідомлені ОСОБА_5 під час відтворення обстановки та обставин події (т.2 а.с.106-112) про локалізацію та спосіб нанесення ОСОБА_9 колото-різаного поранення грудей, а саме, за умови тримання ним ножа в правій руці, можливість упору рукоятки ножа в своє тіло, а також відсутністю у потерпілого можливості вільно зробити рух назад (завадили дверний косяк та стіна позаду) повністю підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 192/2634 від 28.08.2008 року. А тому суд правильно поклав їх в обґрунтування своїх висновків.
Що стосується показань свідка ОСОБА_8, якими орган досудового слідства обґрунтовує пред’явлене обвинувачення, то вони не тільки не узгоджуються з доказами в справі, а й спростовуються ними, а тому суд першої інстанції правильно розцінив їх як неправдиві та відкинув, про що навів відповідні мотиви.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_8 на досудовому та судовому слідстві, в тому числі в апеляційному суді, після того, як між ним, ОСОБА_9 та засудженим виник конфлікт у зв’язку з відмовою останнім продати цигарки, що супроводжувалось взаємною нецензурною лайкою, ОСОБА_5 вийшов з магазину з ножем у руці і сказав, що розбереться з ними. Засуджений побіг за ним, і він тікав у сторону парку. Зрозумівши по звуку, що його не переслідують, обернувся і побачив, як засуджений біжить за ОСОБА_9 в бік магазину. Потім потерпілий та засуджений зупинилися біля кута магазину і ОСОБА_9 кричав, звертаючись до нього про допомогу. ОСОБА_5 намагався вдарити ОСОБА_9 ножем, а той відбігав і намагався вибити ніж. Він став підходити, і ОСОБА_5 знову побіг за ним до парку, влучивши ножем по губі, а потім – до ОСОБА_9 В цей момент він знайшов на землі пляшку, кинув до магазину, щоб відволікти увагу засудженого, і пляшка розбилася десь біля зупинки. Надалі ОСОБА_5 біг за ним вздовж трамвайної колії, але не наздогнав. Повертаючись до зупинки і йдучи за засудженим на відстані 15 метрів, побачив, що потерпілий лежить біля лавки на зупинці. Події відбувалися на вулиці, в магазин вони не заходили. Крім того, свідок зазначав, що коли він та ОСОБА_9 прийшли до магазину, у них були пляшки з вином, які поставили біля дверей будівлі. Куди поділись ці пляшки, йому невідомо.
Колегія суддів звертає увагу, що показання свідка суперечать доказам у справі, зокрема, показанням засудженого про обставини бійки, висновку судово-медичної експертизи щодо виявлених у засудженого тілесних ушкоджень, протоколам огляду місця події, про що детально викладено вище.
Свідок ОСОБА_10, показання якої суд першої інстанції також визнав неправдивими, в ході досудового слідства показала, що, перебуваючи на зупинці трамваю із знайомою на ім’я ОСОБА_10, була очевидцем сварки між чоловіком та двома хлопцями. Після цього чоловік біг за хлопцями, один з яких впав біля лавочки на зупинці. Чоловік, не зупиняючись біля нього, продовжував бігти за іншим, але не наздогнав. Повертаючись, чоловік подивився на хлопця, що лежав, не чіпав його і пішов до магазину. В руках чоловіка вона нічого не бачила і не бачила, щоб хлопці кидали пляшки. Потім другий хлопець повернувся до товариша і шукав телефон, щоб викликати швидку допомогу. В цей час під’їхав трамвай і вона та ОСОБА_10 поїхали (т.1 а.с.158-162). З показань свідка суду першої інстанції вбачається, що після сварки хлопці пішли від засудженого. Однак останній наздогнав спочатку одного і вдарив ззаду ножем, від чого той впав на зупинці, потім, не зупиняючись, побіг за другим вздовж трамвайної колії, але не наздогнав. При цьому свідок показала, що ніякої жінки на ім’я ОСОБА_10 з нею не було.
Відкидаючи ці показання, суд вірно зазначив у вироку, що вони спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 – лікаря та медсестри швидкої медичної допомоги, що на момент прибуття на місце пригоди там, крім ОСОБА_7, нікого не було. З слів ОСОБА_7 свідкам відомо, що її чоловік, захищаючись від нападу трьох осіб, завдав одному з них ножове поранення. Вірно суд послався на довідку Трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо ім. Шевченка КП “Київпастранс”, у відповідності з якою прибуття трамвайного вагону першого випуску на зупинку “Вулиця Генерала Потапова” – о 5 годині 14 хвилин (т.4 а.с.178). А згідно з даними, які містяться в картці виїзду швидкої медичної допомоги, відповіді на запит адвоката, виклик було отримано о 4 годині 43 хвилини, а о 4 годині 50 хвилин бригада вже прибула на місце (т.1 а.с.182, т.2 а.с.73).
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити й на те, що показання свідка під час досудового слідства та в суді істотно відрізняються. А твердження про завдання ОСОБА_5 ОСОБА_9 удару ножем у спину не узгоджуються з локалізацією виявленого у потерпілого тілесного ушкодження.
Щодо показань свідка ОСОБА_11, на які посилається в апеляції прокурор як на доказ винуватості ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства, слід зазначити наступне. ОСОБА_11, яка була співмешканкою загиблого, давала показання щодо характеристики ОСОБА_9 з позитивної сторони та вказувала, що в отриманій від працівників міліції сумочці ОСОБА_9, крім іншого, були гроші в сумі 12 гривень, і на лямці вона виявила надріз. Цю сумочку потім викинула (т.1 а.с.190-191, 192-194).
Як стверджує прокурор, показання свідка ОСОБА_11 підтверджують показання ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_9 мав гроші, щоб купити цигарки, а надріз на лямці сумочки міг утворитись у момент, коли ОСОБА_5 розмахував ножем перед потерпілим.
Однак, на думку колегії суддів, показання свідка не доводять і не спростовують винуватість засудженого у вчиненні злочину, так як ОСОБА_11 не була присутня під час вчинення злочину, сумка потерпілого належним чином оглянута не була і можливість цього втрачена, а доводи апелянта про можливість пошкодження сумки ножем, носять характер припущення.
Твердження в апеляціях прокурора, потерпілої та її представника про те, що засуджений і свідок ОСОБА_7 змінювали показання, є слушними.
Дійсно, показання ОСОБА_5 в частині механізму спричинення ОСОБА_9 ножового поранення містять розбіжності, яким у вироку дана оцінка.
Однак з усіх його показань протягом провадження в справі, в тому числі під час очних ставок, пояснень до порушення кримінальної справи, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з пляшками в руках увійшли в приміщення магазину, вимагали дати їм цигарки та гроші. З потерпілим та свідком був третій чоловік, який у конфлікті участі не приймав. На відмову продати цигарки ОСОБА_9 розбитою пляшкою заподіяв йому тілесне ушкодження, а ОСОБА_8 намагався вдарити пляшкою в голову (т.1 а.с.16-20, 120-128, т.2 а.с.58-63, 88-93, 101, 106-112, 117-126, 134-136, т.3 а.с.160-161, 221-227, т.4 а.с.17-18).
До речі, і свідок ОСОБА_8 в поясненнях зазначав, що ОСОБА_5 з ножем та ОСОБА_9 з розбитою пляшкою махали один на одного руками (т.1 а.с.25-30).
Свідок ОСОБА_7 також постійно вказувала, що коли поверталася до магазину, була очевидцем конфлікту між засудженим та трьома чоловіками, в руках яких були пляшки. Але розбіжності в її показаннях не є суттєвими і пояснюються суб’єктивним сприйняттям подій, а також значним проміжком часу, який пройшов з моменту вчинення злочину до розгляду справи.
Доводи апелянтів, що з висновку судово-медичної експертизи № 250-мк від 29.10.2008 року (т.1 а.с.255-262) вбачається невідповідність показань засудженого щодо кількості ушкоджень, виявлених на його тілі, кількості травматичних впливів, а також орієнтації різаної рани на правій половині грудей – механізму її спричинення, не виключають винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ст.118 КК України. Відсутність пошкоджень на одязі засуджений пояснив тим, що ходив у розстібнутій сорочці. А розташування ушкоджень у зоні, доступній для спричинення власною рукою, не свідчить про те, що ОСОБА_5 спричинив їх собі сам, оскільки всі сумніви повинні трактуватись на користь обвинуваченого.
Надуманими є і твердження в апеляції потерпілої та представника про однобічність та неповноту судового слідства з огляду на те, що не встановлено, де саме ОСОБА_9 було спричинено поранення, від якого настала його смерть, що має значення для правильної кваліфікації дій засудженого.
Те, що ОСОБА_5 завдав потерпілому удар ножем на трамвайній зупинці, є припущенням апелянтів, і спростовується приведеними раніше доказами, зокрема, протоколами огляду місця події, висновком судово-імунологічної експертизи № 328 від 12.08.2011 року, показаннями засудженого.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 192/2634 від 28.08.2011 року після спричинення ушкоджень і до настання смерті потерпілий прожив короткий проміжок часу – близько 10-20 хвилин. За цей час він був спроможний виконувати деякі активні самостійні дії (пересуватись, говорити, об’єм яких поступово зменшувався з повною відсутністю з втратою свідомості).
Не відповідають дійсності і доводи апелянтів про невжиття заходів для встановлення свідка на ім’я ОСОБА_10, про якого повідомляла свідок ОСОБА_10
Слідчим надавалося відповідне доручення на підставі ст.114 КПК України (т.2 а.с.46-48), однак вжитими оперативно-розшуковими заходами встановити вказану особу не представилося можливим. До того ж, з протоколу судового засідання вбачається, що свідок ОСОБА_10 показала, що на зупинці знаходилася сама.
Таким чином за наслідками проведеного апеляційним судом судового слідства встановлено, що ситуацію, яка виникла, засуджений правильно розцінив як суспільно небезпечне посягання, що становило реальну загрозу, враховуючи кількість нападників, характер їхніх дій, ранній час та відсутність у зв’язку з цим сторонніх осіб, до яких можна було б звернутися за допомогою. При цьому ОСОБА_5 усвідомлював необхідність вжиття заходів щодо захисту від нападу двох осіб, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, були молодшими і фізично сильнішими від нього, самовільно увійшли в приміщення магазину, і, погрожуючи пляшками, намагалися спричинити йому тілесні ушкодження, що, зокрема, вдалося зробити ОСОБА_9 Відштовхнувши від себе ОСОБА_8, ОСОБА_5, перевищуючи межі необхідної оборони, завдав ОСОБА_9, який перед цим спричинив йому легкі тілесні ушкодження, один удар ножем в життєво важливий орган, заподіявши шкоду, яка явно не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту, оскільки від отриманого поранення настала смерть потерпілого.
Те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_14, перебували в стані алкогольного сп’яніння, не заперечується останнім і підтверджується висновком судово-медичної експертизи, згідно з яким в крові ОСОБА_9 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,56 проміле, що звичайно відповідає сильному ступеню алкогольного сп’яніння.
Про схильність потерпілого до протиправної поведінки свідчать матеріали справи (т.3 а.с.53, т.4 а.с.20, 22-23, 49), оскільки у 2002 році він був засуджений за вчинення в стані алкогольного сп’яніння злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, а в листопаді 2007 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, вірно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст.118 КК України як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, і таке рішення не суперечить вимогам ст.6 КПК України.
Тому доводи прокурора, потерпілої та її представника про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону необґрунтовані і підстави для задоволення апеляцій відсутні.
Не вбачає колегія суддів і істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли потягти зміну чи скасування вироку.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується, згідно з ст.89 КК України не судимий, стан його здоров’я, обставину, що пом’якшує покарання, – з’явлення із зізнанням, а також відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив покарання у виді позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни , а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_3 – без задоволення .
Судді:
Тютюн Т.М. Стрижко С.І. Журавель О.О.