Апеляційний суд міста Києва
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
2 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Тютюн Т.М.,
суддів Стрижко С.І., Юденко Т.М.,
при секретарі Голуб Ю.В.,
за участю прокурора Гуменюк Л.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2011 року,
у с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2011 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Києва, громадянин України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
судимий вироком Васильківського міськрайонного суду
Київської області від 25.09.2008 року за ч.1 ст.309 КК України
на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України
звільнений від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком 2 роки,
засуджений за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженка м. Києва, громадянка України,
що зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_2,
____________________________________________
Справа № 11/2690/2240/2011
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_3
Доповідач: Тютюн Т.М.
судима вироком Шевченківського районного суду м. Києва
від 18.02.2010 року за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік обмеження волі,
на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
засуджена за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_2 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
Судом вирішено питання про речові докази та судові витрати в справі.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочину за наступних обставин.
14 липня 2010 року близько 12 години ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зустрівшись на вул. Щербакова в м. Києві, за пропозицією ОСОБА_2 вступили в попередню змову з метою придбання у невстановленої слідством особи наркотичного засобу для спільного вживання. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 громадським транспортом прибули до будинку АДРЕСА_3, де ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 150 гривень. ОСОБА_2, у якої також були гроші в сумі 100 гривень, діючи за домовленістю, зайшла в 3-ій під’їзд вказаного будинку, зустрілась з невстановленою особою і незаконно придбала у неї за 250 гривень наркотичний засіб – героїн в порошкоподібному вигляді.
Потім ОСОБА_2 розвела частину героїну водою і набрала отриману рідину в два медичних шприца місткістю 5 мл кожний, а решту порошкоподібного героїну в паперовому згортку зберігала при собі без мети збуту. Повернувшись до ОСОБА_1, ОСОБА_2 передала йому медичний шприц з наркотичним засобом, а другий шприц з наркотичним засобом та паперовий згорток з порошкоподібним героїном залишила собі.
Того ж дня о 15 годині біля будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1. та ОСОБА_2 були затримані працівниками міліції, які вилучили у ОСОБА_1 шприц з рідиною та взяли змиви з рук, в яких згідно з висновком хімічної експертизи №1543х від 30.08.2010 року міститься наркотичний засіб героїн загальною масою 0,0044 г. У ОСОБА_2 було вилучено фрагмент паперу з порошкоподібною речовиною, шприц з рідиною та взято змиви з рук, в яких згідно з висновком хімічної експертизи №1543х від 30.08.2010 року міститься наркотичний засіб героїн загальною масою 0,0304 г.
Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковано за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
В апеляції та доповненнях засуджена ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом, які викладені у вироку, та правильності кваліфікації дій, просить вирок суду змінити і пом’якшити призначене їй покарання. Як зазначає засуджена, суд першої інстанції не взяв до уваги її сімейний стан, адже вона є вдовою, утримує малолітню дитину, мати пенсіонера та бабусю, яка є інвалідом. Просить врахувати стан її здоров’я через захворювання на ВІЛ-інфекцію та супутні хронічні захворювання, а також щире каяття, позитивні характеристики і відсутність обставин, що обтяжують покарання.
У запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить апеляцію засудженої залишити без задоволення , а вирок суду – без зміни. Прокурор вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим і повністю ступеню тяжкості злочину та її особі.
Вирок щодо ОСОБА_1 ніким з учасників судового розгляду не оскаржувався.
Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство, заслухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, засуджену ОСОБА_2, яка просила задовольнити апеляцію та звільнити її від відбування покарання з випробуванням, засудженого ОСОБА_1 на підтримку поданої апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженим останнє слово, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами в їх сукупності, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.299 КПК України, і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегія суддів не вбачає, а тому фактичні обставини справи та доведеність винуватості засуджених у вчиненні інкримінованих злочинів не є предметом апеляційного розгляду відповідно до вимог ч.1 ст.365 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.309 КК України є вірною.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає загальним засадам, визначеним у ст.65 КК України.
Що стосується доводів апеляції про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставину, що пом’якшує покарання, – щире каяття, відсутність обставин, що його обтяжують, у тому числі ті дані й обставини, на які є посилання в апеляції засудженої, і правильно призначив їй покарання у виді позбавленні волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті кримінального закону.
Твердження засудженої, що суд не врахував наявність на її утриманні матері та бабусі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_5 офіційно працевлаштована ніде не була, і в судовому засіданні апеляційного суду показала, що останнім часом ніде не працювала за станом здоров’я.
На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому підстави для його пом’якшення, як про це ставиться питання в апеляції, відсутні. Оскільки ОСОБА_2 вчинила новий злочин протягом іспитового строку, повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням, взагалі, є неприпустимим, адже суперечить вимогам ст.ст.75, 78 КК України.
Таким чином апеляція засудженої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, у вступній частині вироку, а саме, відомостях про особу зазначено, що ОСОБА_2 судима вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2010 року за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі і звільнена від відбування покарання з випробуванням, що є неправильним, оскільки цим вироком ОСОБА_2 призначено покарання у виді обмеження волі із звільненням від його відбування з випробуванням.
А тому, призначаючи покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, суд першої інстанції мав керуватися правилами складання покарань, передбаченими ст.72 КК України.
Згідно з ст.367 КПК України підставою для зміни вироку при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування кримінального закону.
Тому в даному випадку відповідно до вимог ст.ст.371, 378 КПК України неправильне застосування кримінального закону, тобто незастосування кримінального закону, який підлягає застосуванню, є підставою для зміни вироку суду першої інстанції згідно з ст.365 КПК України шляхом уточнення у вступній частині відомостей про особу ОСОБА_2 стосовно судимості та зазначення в резолютивній частині про призначення остаточного покарання за сукупністю вироків з урахуванням положень ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, –
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення .
В порядку, визначеному ст.365 КПК України, вирок Святошинського районного суду м. Києва від 28 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити .
Зазначити у вступній частині вироку, що ОСОБА_2 судима вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.02.2010 року за ч.1 ст.309 на 1 рік обмеження волі і на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Зазначити у резолютивній частині вироку про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 /два/ роки 1 /один/ місяць на підставі ст.71 КК України з урахуванням правил, передбачених ст.72 КК України.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Тютюн Т.М. Стрижко С.І. Юденко Т.М.