ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 1/436 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 1/436 за позовом Закритого акціонерного товариства “Багатогалузевий концерн “Содружество” до Державної акціонерної компанії “Хліб України” про стягнення 22 456 564,24 грн., за заявою позивача про видачу дублікату наказу,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явилися;
відповідача – не з’явилися;
встановив:
У грудні 2001 року позивач –ЗАТ “Багатогалузевий концерн “Содружество” пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ДАК “Хліб України” про стягнення 22 456 564,24 грн.
Вказував, що між ЗАТ “Багатогалузевий концерн “Содружество” та ДАК “Хліб України” укладено договори № 30 від 11.03.1998 р., № 159 та № 160 від 03.07.1998 р., № 86 від 15.07.1998 р., відповідно до яких, здійснювалося постачання ПММ та проводились розрахунки за поставлені товари зерновою продукцією.
Посилаючись на те, що ЗАТ “Багатогалузевий концерн “Содружество” повністю виконало свої зобов’язання по всім чотирьом договорам, а відповідач виконав зобов’язання тільки по договору № 86 від 15.07.1998 р., позивач просить стягнути з відповідача 22 456 564,24 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2001 р. позовні вимоги задоволено частково.
На виконання даного рішення 08.01.2002 р. виданий наказ.
23.06.2004 р. позивач звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред’явлення наказу до виконання та проханням видати дублікат наказу № 1/436 у зв’язку із втратою оригіналу наказу № 1/436 від 08.01.2002 р.
Спір розглядався судами неодноразово.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2006 р. (суддя Станік С.Р.) задоволено заяву ЗАТ “Багатогалузевий концерн “Содружество” про видачу дублікату наказу.
Ухвалено видати дублікат наказу по справі № 1/436 з врахуванням вимог статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХIV, наказ Господарського суду міста Києва № 1/436 від 08.01.2002 р. про примусове виконання рішення № 1/436 від 28.01.2002 р. вважати таким, що не підлягає виконанню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2006 р. (колегія суддів у складі: Алданова С.О. –головуючого, Моторного О.А., Кошіля В.В.) ухвалу залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що оскільки доведено факт втрати наказу Господарського суду міста Києва № 1/436 від 08.01.2002 року при пересилці останнього поштовим відділенням зв'язку № 116 та факт не здійснення ДВС Печерського РУЮ міста Києва виконавчих дій по вказаному наказу, строк пред’явлення наказу до виконання було перервано, у зв’язку з чим заявником не пропущено строк для пред’явлення наказу та подано заяву про видачу дублікату наказу до закінчення строку його пред’явлення.
У касаційній скарзі ДАК “Хліб України” просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2006 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2006 р. у справі № 1/436 з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його заяви про видачу дублікату наказу.
Заслухавши доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
При розгляді справи судами попередніх інстанції встановлено, що 05.04.2002 р. позивач (стягувач) звернувся до ДВС Печерського районного управління юстиції в місті Києві з заявою № 5-юр від 28.03.2002 р. та оригіналом наказу від 08.01.2002 р. № 1/436 про примусове виконання рішення від 28.12.2001 р. № 1/436.
Зазначені матеріали були направлені до виконавчої служби 05.04.2002 р. поштою, що підтверджено оригіналами фінансового чеку № 11 від 05.04.2002 р. та опису вкладення у цінний лист з печаткою відділення зв'язку № 116 про відправлення вище перелічених документів –05.04.2002 р. Державній виконавчій службі Печерського району у м. Києві.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судоми, - наказ Господарського суду міста Києва по справі № 1/436 від 08.01.2002 р. до ВДВС Печерського РУЮ не надходив.
Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції встановив, що касовий чек № 11 від 05.04.2002 р. і опис вкладення у лист від 05.04.2002 р. підтверджують об'єктивність існування факту відправлення заявником (стягувачем) 05.04.2002 р. до ДВС Печерського РУЮ м. Києва для виконання разом з заявою № 5-юр (на виконання статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”) наказу Господарського суду міста Києва № 1/436 від 08.01.2002 р. зі строком пред'явлення до виконання 08.04.2002 р. без пропуску встановленого законодавством 3-ьох місячного строку, передбаченого для пред'явлення стягувачем виконавчого документу до виконання.
Відповідно до статті 18 Закону України від 21.04.1999 р. № 606-ХІУ “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 вказаного закону, згідно якої підлягають виконанню рішення, ухвали, постанови господарських судів, судові накази тощо.
Згідно статті 22 Закону України “Про виконавче провадження” строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема у випадку пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання та після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У відповідності до статті 118 ГПК України (в редакції змін до кодексу станом на 07.03.2002 р.) виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох місяців (в редакції змін до ГПК України від 15.03.2006 року “трьох років”) з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей строк не зараховується час, на який виконання судового рішення було зупинено.
Згідно статті 120 ГПК України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач (в редакції змін до ГПК України від 15.03.2006 р. “стягувач або державний виконавець”) звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до статті 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку, що строки пред'явлення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва № 1/436 від 08.01.2002 року) до виконання, внаслідок вчинення стягувачем дій щодо відправлення 05.04.2002 р. наказу разом з заявою № 5-юр до ДВС Печерського РУЮ м. Києва до закінчення 3-ьох місячного строку пред'явлення до виконання наведеного наказу, а саме до – 08.04.2002 р. –перервано.
Враховуючи вище викладене, місцевий та апеляційний суд повно, всебічно дослідили надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого висновку про те, що заявником (стягувачем) не пропущено строк для пред'явлення наказу № 1/436 від 08.01.2002 року до примусового виконання, а тому стягувач (заявник) звернувся із заявою про видачу дублікату наказу №1/436 від 08.01.2002 року до закінчення строку, встановленого для пред'явлення згаданого наказу до виконання.
З даними висновками повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 1/436 необгрунтована та прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судом вимог норм процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 1/436 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська