ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 жовтня 2006 р.

№ 2/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. – головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіонпромсервіс”, м. Київ, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі № 2/15 Господарського суду м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіонпромсервіс”, м. Київ, про визнання недійсним договору оренди,

за участю представників сторін:

позивача –ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” –Дєєва Ю.Б. (дов. від 14.09.2006 р.);

відповідача –ТОВ “Регіонпромсервіс” – Амірова Ю.В.(дов.від 10.03.2006 р.);

ВСТАНОВИВ:

У  грудні 2005 року позивач ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. Кузьміна пред’явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ “Регіонпромсервіс” про визнання договору оренди недійсним.

Вказував, що 28 квітня 2005 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди № 15280450874, відповідно до умов якого він передав у тимчасове володіння і користування відповідача шлаковий відвал на земельній ділянці у Вільнянському районі Запорізької області з метою видобутку матеріалів та відходів металургійного виробництва.

Посилаючись на те, що при укладенні сторонами не досягнуто згоди щодо всіх суттєвих умов договору оренди: предмету договору, його кількісних та якісних характеристик, що суперечить ст. 284 ГК України  та ст. 760 ЦК України, - позивач просив визнати спірний договір недійсним з підстав, що передбачені  ч.1 ст. 203 та  ч.1 ст. 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31 травня 2006 року (колегія суддів у складі: Домнічевої І.О. - головуючий, Кролевець О.А., Трофименко Т.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що за своєю правовою природою  спірний договір є змішаним, таким, що включає  елементи різних договорів: найму, про спільну діяльність, підряду та відчуження видобутих корисних матеріалів. Оскільки сторонами досягнуто згоди з приводу всіх суттєвих умов договору, які виконувалися сторонами протягом двох місяців, - не вбачав  передбачених законом підстав  до визнання його недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючий, Моторного О.А., Кошіль В.В.) рішення скасовано, провадження у справі припинено з підстав, що передбачені п.1 ч.1 ст. 80  ГПК України.

Постанова мотивована посиланнями на неправильне визначення судом першої інстанції правової природи спірного договору, який є договором оренди, а відсутність в оспорюваному договорі складу і вартості орендованого майна з урахуванням індексації, строку дії, розміру орендної плати, порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення майна та умови його повернення або викупу, оцінки вартості об’єкту оренди, як істотних умов договору оренди, вважав доказом того, що цей договір відповідно до ст. 180 ГК України не можна вважати укладеним.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, з підстав недотримання судом вимог норм процесуального законодавства та неправильного застосування норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом  норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду –до скасування, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду  відповідає зазначеним вимогам, оскільки  ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що спірні правовідносини  виникли з укладеного між сторонами договору № 15280450874  від 28 квітня 2005 року, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить елементи різних договорів, та відповідно до умов якого позивач ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім.Кузьміна  на підставі акту прийому-передачі від 28 квітня 2005 року  передав  індивідуально визначений предмет - шлаковий відвал, що розташований на належній  йому на праві власності земельній ділянці площею 40,69 га у Вільнянському районі Запорізької області (полігон № 1 та полігон № 2), в тимчасове володіння і користування відповідача ТОВ “Регіонпромсервіс” для перепланування та видобування відходів металургійного виробництва.

Відповідно до п. 3.2.1 ТОВ “Регвонпромсервіс” набуває права власності на видобуті ним в процесі переробки шлакових відвалів корисні метали та відходи. Порядок розрахунків сторони передбачили в розділі 4 Договору.

Висновки суду щодо досягнення сторонами згоди з приводу всіх суттєвих умов договору та про відсутність підстав до визнання цього договору недійсним з мотивів, що викладені в позові, грунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим обставинам, змісту договору укладеного між сторонами та вимогам закону.

Так, відповідно до положень ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які не є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом, спірний договір є змішаним і включає елементи договору найму, договору про спільну діяльність з експлуатації шлакового відвалу, договору підряду, договору про відчуження видобутих корисних матеріалів. При укладенні договору сторони за їх обопільною згодою визначили предмет договору - шлаковий відвал, що характеризується індивідуально визначеними ознаками, та видобування матеріалів і відходів, що містяться у шлаковому відвалі, що відповідає ст. 8 Закону України, згідно якої відходи належать до об’єктів права власності та можуть бути відчужені на користь інших осіб. Сторони визначили  порядок оплати та розрахунків  та встановили строк дії договору та порядок його розірвання та продовження.

Як вбачається з матеріалів справи,  на виконання умов договору відповідачем укладено з ТОВ “Промислова компанія договір від 12 травня 2005 року з поновлення екологічної безпеки, виконав робочий проект з облаштування захисної смуги, здійснював переробку шлакових відвалів шляхом сортування відходів, перепланування шлакових відвалів.        

Відповідно до статті 180 ГК України договір вважається укладеним, коли між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За таких обставин, слід погодитися з висновками суду першої інстанції про досягнення сторонами згоди з всіх суттєвих умов договору та про відсутність підстав до визнання договору недійсним з зазначених у позові обставин.

Апеляційний господарський суд під час розгляду даної справи і вирішення спору по суті встановив, що оспорюваний договір є договором оренди і не містить передбаченої статтею 284 ГК України істотних умов договору оренди.

Отже, зазначена обставина є підставою вважати цей договір неукладеним, а, відтак, позовну вимогу про визнання його недійсним із-за відсутності в ньому вказаної істотної умови - такою, що не ґрунтується на положеннях закону щодо недійсності угод.

Тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що є підстави вважати оспорюваний договір неукладеним, незаконна і необгрунтована.

Припиняючи провадження у справі апеляційний господарський суд  не з’ясував характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, ухилився від вирішення спору по суті, результатом розгляду якого відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України може бути задоволення позову чи відмова в позові повністю або частково, і, відповідно, від здійснення правосуддя, що суперечить статтям 124, 129 Конституції України.

Викладені  у постанові апеляційного суду висновки про те, що за своєю правовою природою спірний договір є договором оренди, не грунтуються на матеріалах справи та обставинах, що правильно встановлені судом першої інстанції, і ці висновки слід вважати наслідком  порушення судом вимог ст. 43 ГПК України та неправильного застосування положень ст. 180, 284 ГК України.

Рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у визнанні недійсним оспорюваного договору з підстав відсутності узгодження сторонами істотних умов, є обгнрунтованим відповідно до вимог закону, тому зазначене рішення належить залишити в силі, а постанову суду апеляційної інстанції –скасувати, як таку, що постановлена з порушеннями вимог норм матеріального та процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110,  11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіонпромсервіс” задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2006 року у справі № 2/15 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 31 травня 2006 року у справі  2/15 залишити в силі.

Головуючий:                                                              Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                         М.В. Михайлюк

                                                                                              Н.Г. Дунаєвська