ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 р. | № 8/140 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Дивосвіт” на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року та рішення Господарського суду м. Києва від 16 травня 2006 року у справі № 8/140 Господарського суду м. Києва за позовом Приватного малого підприємства “Дивосвіт”, м. Київ, до Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта”, м. Київ, про стягнення 20 724, 32 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –не з’явилися;
відповідача – не з’явилися;
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року позивач –Приватне мале підприємство “Дивосвіт” звернувся до господарського суду з позовом до відповідача – Українського державного підприємства поштового зв’язку “Укрпошта” про стягнення 20 724, 32 грн., з яких 17 879, 24 грн. –збитки, заподіяні шляхом знищення друкованої продукції, що підлягала поверненню за договорами 1996-1999, 2002 років, 1 548, 27 грн. –борг за продану, передану, відвантажену продукцію, 773, 70 грн. –збитки від інфляції, 226, 82 грн. –річні, 296, 29 грн. –пеня.
Позивач вказував, що в порушення умов договорів № 26-3Б від 04.01.96, № 081-3Б/48 від 28.01.97, № 27-3Б/53 від 04.01.96, № 048-3Б/81 від 20.02.97, № 80/26002-3Б від 20.02.98, № 27002-Км/В від 23.05.00, укладених між ПМП “Дивосвіт” та ОППЗ “Чернігівпошта”, відповідач не повернув частину поставленої позивачем та нереалізованої відповідачем продукції, яка підлягала поверненню, на підставі чого просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2006 р. (суддя Катрич В.С.) в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР, та неподанням доказів поважності причин такого пропуску.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2006 р. залишено без змін, апеляційну скаргу позивача –без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 16.05.2006 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. позивач - Приватне мале підприємство “Дивосвіт” оскаржив його у касаційному порядку, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних прав позивача, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду. Крім того, скаржник вважає, помилковими висновки судів про пропуску ним строку позовної давності, оскільки, на його думку, момент початку перебігу строку позовної давності щодо обов’язку повернення майна в натурі у більшості випадків визначається моментом витребування.
На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2006 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі № 8/140 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції –Господарського суду м. Києва або постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а прийняті у справі рішення та постанова –до скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що спірні правовідносини виникли з договорів № 26-3Б від 04.01.96, № 081-3Б/48 від 28.01.97, № 27-3Б/53 від 04.01.96, № 048-3Б/81 від 20.02.97, № 80/26002-3Б від 20.02.98, за якими позивач зобов’язувався поставляти, а ОППЗ “Чернігівпошта” – приймати наклад видань, для розповсюдження шляхом роздрібної торгівлі й оплачувати реалізовану частину замовленого накладу.
Крім того, 23.05.2000 р. між позивачем “комітент” та ОППЗ “Чернігівпошта” –“комісіонер” був укладений договір комісії № 27002-Км/В. Відповідно до п. 1.1 якого “комітент” зобов’язався поставляти, а “комісіонер” приймати кількість видань, зазначених у додатку № 1-п, для розповсюдження шляхом роздрібної торгівлі й оплачувати реалізовану частину замовленої кількості.
Всього, протягом 1996-1999 рр. та у 2003 р., позивачу здійснена поставка товару на суму 54 098,12 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, судом першої інстанції встановлено, що оскільки відносини між сторонами існували лише у 1996-1999 рр. та у 2003 р., а позивач звернувся до господарського суду в березні 2006 р., то строк позовної давності за договорами № 26-3Б від 04.01.96, № 081-3Б/48 від 28.01.97, № 27-3Б/53 від 04.01.96, № 048-3Б/81 від 20.02.97, № 80/26002-3Б від 20.02.98 закінчився у 2002 р., а за договором № 27002-Км/В від 23.05.2000 р. у 2005 р.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог ст. 43 ГПК України.
Так, при вирішенні спору господарський суд не надав належної оцінки строкам дії договорів № 26-3Б від 04.01.96, № 081-3Б/48 від 28.01.97, № 27-3Б/53 від 04.01.96, в загальному зазначивши лише про пропуск строку позовної давності, а також не дав юридичної оцінки умовам вказаних договорі, зокрема, щодо строку їх дії та строку зобов’язання щодо повернення непроданих друкованих видань.
Зважаючи на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, слід вважати необгрунтованими та такими, що є наслідком порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного з’ясування суттєвих обставин справи, що мають значення для вирішення спору.
Щодо посилання скаржника на порушення Господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм процесуального права в частині неналежного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, то вони є безпідставними. Зокрема, слід зазначити, що встановлення фактичного місця знаходження юридичної особи не входить до повноважень господарських судів, а відтак, поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв’язку “адресат вибув” вважається належним доказом повідомлення його судом про час та місце судового засідання (т. 1, арк. спр. 2; т. 2, арк. спр. 18).
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, в порушення вимог ст. 104 ГПК України помилок місцевого суду не виправив, і залишаючи це рішення без змін, продублював викладені судом першої інстанції висновки щодо припинення дії договорів, на які посилається позивач, та сплив строку позовної давності по вказаним зобов’язанням.
При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій не дослідили строків дії договорів № 26-3Б від 04.01.96, № 081-3Б/48 від 28.01.97, № 27-3Б/53 від 04.01.96, а відтак, і висновки про сплив строків позовної давності не можна вважати належним чином встановленими та доведеними, внаслідок чого постановлені у справі рішення та постанову не можна вважати обгрунтованими та такими, що відповідають вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно з’ясувати всі суттєві обставини справи, встановити дійсні права та обов’язки сторін, надати належну оцінку зібраним доказам та постановити законне й обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Приватного малого підприємства “Дивосвіт” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 липня 2006 року та рішення Господарського суду м. Києва від 16 травня 2006 року у справі № 8/140 скасувати.
Справу передати на новий судовий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська