08.02.2011
Справа «А»-230/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 лютого 2011 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Толкачова Л.А., розглянувши у м. Вишгороді Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області про стягнення недоотриманих сум доплати до пенсії дітям війни, суд,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача, щодо відмови у виплаті щомісячної доплати, як непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю, ст. 39 Закону України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірним, та просила зобов’язати відповідача з 01.08.2010 року провести перерахунок і виплату щомісячної грошової доплати, як непрацюючому пенсіонеру у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та грошового підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»із урахуванням виплачених сум, та звільнити позивачку від сплати судового збору.
Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вона постійно проживає на території Вишгородського району, та має право на пільги передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення серії В-І № НОМЕР_1 від 16.07.1993 року.
Також ОСОБА_1 є дитиною війни і знаходиться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку відповідно до ст. 6 цього ж Закону, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 28.10.1994 року. Але позивачці, в 2010 році вказана допомога виплачувалася в розмірах, які є суттєво меншими ніж передбачено законодавством.
Крім того, позивачка звернулася до відповідача з проханням перерахувати розмір пенсії, однак листом від 31 січня 2011 року їй було відмовлено.
Однак, представник відповідача позов не визнав, надавши суду заперечення проти позову. В письмових запереченнях посилається на те, що позивач, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Вишгородському району, Київської області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням Законів України «Про державний бюджет». Перерахунок пенсій проводиться органами Пенсійного фонду України відповідно до порядку, який встановлений Кабінетом Міністрів України. Після набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-н/2008, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», установлено, що розмір додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і мають 4 кат. Становить –5 % прожиткового мінімуму. Пенсійним фондом України використовується розрахований коефіцієнт рості прожиткового мінімум та порядок підвищення пенсій, встановлений Кабінетом Міністрів України. Крім того посилається на ч. 2 ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який якщо не встановлено інше , обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушенні своїх прав, свобод та інтересів, тому, у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
При розгляді справи суд керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, що закріплені статтею 8 КАС України.
Відповідно до поданих документів, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає на території Вишгородського району, котра віднесена до четвертої зони та має право на додаткову пенсію встановлену Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 28.10.1994 року, яка знаходяться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку відповідно до ст. 6 цього ж Закону. Зазначене підтверджується поданими позивачкою доказами.
Позивачка знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Вишгородському району Київської області, та отримує додаткову пенсію у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, розмір додаткової пенсії, яку отримувала позивачка не відповідає розмірам, які законодавчо встановлені Законом України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 92 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Так, у статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 10 зазначеного Закону України, особі, що має право на різні види пенсій, призначається один з її видів за її вибором. Позивач зазначеним правом скористався, та подав заяву відповідачеві про призначення та виплату пенсії за віком, з урахуванням стажу.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-РП визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо визначення розмірів державної та додаткової пенсій особам, які мають право на їх отримання.
Зазначене рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, є обов'язковими до виконання на всій території України та не підлягає оскарженню.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, отже постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них зокрема, належать й дійти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.
Таким чином, суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області щодо призначення та виплати позивачеві щомісячної державної додаткової пенсії в розмірах менших ніж це встановлено Законом України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам статей 50 та 54 Закону України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шести місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
З наведених вище підстав суд вважає, що право позивача підлягає захисту в частині здійснення додаткової пенсії нарахування та виплати пенсії у розмірах, визначених статтею 51 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 серпня 2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-160 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області про стягнення недоотриманих сум доплати до пенсії дітям війни –задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області щодо нарахування та виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 у розмірах, що не відповідають вимогам статей 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському району Київської області з 1 серпня 2010 року провести нарахування та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 та недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни з 1 серпня 2010 року, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум, виходячи з розміру визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя Л.А. Толкачова