Справа  № 2-438/11

Категорія 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 серпня 2011 р.   

Богуславський районний суд  Київської області в складі:

головуючого судді                                         Тітова М.Б.

при секретарі                                                  Зеленько О.Д.

з участю  позивача                                         ОСОБА_1

відповідача                                                      ОСОБА_2                                                     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Богуславі цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:          

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду із даним позовом та уточнивши свої вимоги під час судового розгляду справи, просить суд постановити рішення, яким спростувати відомості поширені відповідачем про те, що позивач ОСОБА_1 мав неадекватну поведінку та психічний розлад з дня прийняття його на роботу з 2004 року, що він входить в психологічний раж, що викликає сумнів в його психологічній повноцінності.

Окрім того, позивач просить вказати на спосіб спростування та визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене, а також просить стягнути із відповідача 35568 гривень за заподіяну матеріальну шкоду, 30000  гривень за моральну шкоду та судові витрати по справі у розмірі198 гривень.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що при перевірці його заяви про злочин від 12 та 29 березня 2010 року, які були подані до прокуратури Миронівського району Київської області, юрисконсульт ДП «Миронівське будівельно-монтажне управління» ОСОБА_2 в своєму поясненні виклав завідомо неправдиві відомості, а саме вказав, що  «Із-за своєї неадекватної поведінки та психічного розладу, підозри ОСОБА_1 почалися з дня прийняття його  на роботу в 2004 році», «ввійшовши в психологічний раж ОСОБА_3.», «що викликає сумнів в його психологічній повноцінності». Ці відомості не були підтверджені ніякими документами і фактами та являються наклепом, який принижує честь та гідність позивача.

Аналогічні неправдиві відомості відповідач повідомив дільничному інспектору міліції Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанту міліції Мавренкову О.В., якому давав письмові пояснення в квітні 2010 року з приводу перевірки заяви про злочин.

Позивач стверджує, що він не є психічно хворою особою, оскільки згідно довідок Миронівської центральної районної лікарні Київської області від 14 квітня 2010 року він на  диспансерному   обліку   в   кабінеті нарколога та психіатра не перебуває і не перебував, за медичною допомогою не звертався.

Працюючи з 2004 року у державному підприємстві «Миронівське будівельне - монтажне управління» він своєчасно проходив медичний огляд, неодноразово відряджався на роботу у м. Чорнобиль на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, і хвороби, про яку  вигадав відповідач, не виявлялось. Працюючи з 2004 року на підприємстві виконував різні роботи, виконання яких  з вигаданою відповідачем хворобою не сумісне.

Розповсюджені відповідачем відомості не відповідають дійсності, ганьблять його (позивача) честь та гідність. Поширенням неправдивої інформації йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки весь час він знаходиться під впливом психологічного та морального тиску, все це призводить до значних моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимушених змін у життєвих стосунках і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 30000 гривень.

 Окрім того, позивач стверджує, що своїми діями відповідач обмежив його працевлаштування і тому має відшкодувати середньомісячну заробітну плату, яка для населення Київської області з розрахунку на одного штатного працівника за даними державного комітету статистики України  становить 2508 гривень. По день розгляду справи в суді  розмір відшкодування за його підрахунками становить 35568 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні позов не визнав і пояснив суду, що пояснення старшому помічнику прокурора Миронівського району Київської області Вітанівській Т.С.  він давав 24.03.2010 року з приводу перевірки заяви ОСОБА_1, а також 14 квітня 2010 року  дав письмові пояснення дільничному інспектору міліції Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанту міліції Мавренкову О.В.

В цих поясненнях він не поширював неправдиву інформацію про позивача ОСОБА_1, а лише зазначив про його неадекватну поведінку під час роботи в ДП «Миронівське БМУ», про що свідчили неодноразові звернення ОСОБА_1 до різних вищестоящих органів та в судові інстанції.

Про те, що ОСОБА_1 ніколи не характеризувався з позитивної сторони і постійно встрявав в суперечки з попереднім та існуючим керівництвом Миронівського БМУ свідчить відзив на позов від 08.06.2006 року, який був підготовлений директором Миронівського БМУ Роговцем В.П.

В акті судово-медичного дослідження від 09.09.2008 року також відмічено, що хворий ОСОБА_1 вів себе неадекватно, скандалив.

Крім того, відомості про психологічний стан позивача ОСОБА_1 були взяті із його позовної заяви поданої до Миронівського районного суду 06.11.2008 року, в якій він вказував про свою неадекватну поведінку.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 довів в судовому засіданні, що відповідачем ОСОБА_2 була поширена неправдива негативна інформація про позивача, яка викладена в письмових поясненнях ОСОБА_2, які він дав 24 березня 2010 року старшому помічнику прокурора Миронівського району Київської області Вітанівській Т.С. та 14 квітня 2010 року  дільничному інспектору міліції Миронівського РВ ГУ МВС України в Київській області лейтенанту міліції Мавренкову О.В.

Зокрема, відповідачем в цих поясненнях викладено завідомо неправдиві відомості про те, що  ОСОБА_1 мав неадекватну поведінку та психічний розлад з дня прийняття його  на роботу в 2004 році, що він входить  в психологічний раж.

Позивач не є психічно хворою особою, що підтверджується довідками Миронівської  центральної районної лікарні Київської області від 14 квітня 2010 року, згідно яких ОСОБА_1 на  диспансерному   обліку   в   кабінеті нарколога та психіатра не перебуває і не перебував, за медичною допомогою не звертався.

У відповідності до ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Інформація, яку поширив відповідач про позивача, а саме про те, що ОСОБА_1 мав психічний розлад та неадекватну поведінку з дня прийняття на роботу в 2004 році, без сумніву являється негативною.           

Відповідачем не доведено протилежного, а тому зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що поширенням негативної інформації щодо позивача, відповідачем були порушені особисті немайнові права  позивача ОСОБА_1, а саме право на повагу до гідності та честі.

Згідно ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового

права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

У  відповідності до ст. 16 ч.2 п.9 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у принижені честі та гідності фізичної особи.

За змістом ст. 280 ЦК України в разі якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Внаслідок безпідставного  поширення відповідачем негативної інформації про позивача, останній без сумніву  переніс моральні страждання, так як було принижено його честь та гідність. Розмір моральної шкоди заявлений позивачем в сумі 30000 гривень є явно завищеним та не відповідає ступеню і характеру перенесених ним моральних страждань, а тому суд вважає за необхідне стягнути  із відповідача на користь позивача 2000 гривень за спричинену моральну шкоду.   

Щодо вимог позивача про відшкодування втраченого заробітку в розмірі 35568 гривень, то такі вимоги не обгрунтовані на законі і не підлягають задоволенню.         

Позивач ОСОБА_1 просив також спростувати неправдиві відомості та вказати на спосіб спростування і визначити строк, протягом якого воно має бути здійснене.

Такі вимоги позивача є неконкретними і суд не може їх задовольнити, оскільки в разі вибору способу спростування неправдивих відомостей суд явно вийде за межі заявлених позовних вимог.

Витрати позивача, пов’язані із оплатою за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на проїзд  до суду,  мають бути відшкодовані позивачу відповідачем у відповідності до ст.ст. 81,84, 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволеного позову, в сумі 6,59 гривень.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст.  16, 23, 270, 275, 277, 280 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3  задовольнити частково.

Стягнути  із ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3 2000 гривень за спричинену моральну шкоду внаслідок поширення недостовірної інформації та судові витрати по справі в розмірі 6 гривень 59 коп., всього 2006 гривень 59 коп.

В решті позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення виготовлено 26 серпня 2011 року.  

Головуючий: суддя           М. Б. Тітов