Торезький міський суд Донецької області    

                            Справа № 2-1044/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2012 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                              Фролової Л.Д.

при секретарі                                                                          Покусаєвій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення грошової компенсації за моральну шкоду, спричинену пошкодженням здоров*я -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, посилаючись на те, що у зв’язку з ушкодженням здоров*я йому спричинено й моральні страждання. ОСОБА_1 просить стягнути з  Державного підприємства "Торезантрацит" на його користь на відшкодування моральної шкоди суму 62400 грн.. Мотивуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у шкідливих умовах праці з повним робочим днем під землею. Згідно висновку МСЕК у 2008 році йому було вперше встановлено 40 % стійкої втрати професійної працездатності у зв’язку з профзахворюванням та 25% у зв’язку з трудовим каліцтвом  1979 року. 30 червня 2009 року він визнаний МСЕК інвалідом 3-ої групи, втрата працездатності встановлена 65% безстро-ково. Вважає, що отриманим професійним захворюванням та трудовим каліцтвом йому спричинена моральна шкода, оскільки відповідачем не забезпечені безпечні умови праці. Факт заподіяння моральної шкоди наявний, тому що він втратив професійну працездатність,  не витримує навіть легких фізичних навантажень. Фізичний біль, душевні страждання, викликані наслідками професійного захворювання, стали невід'ємною частиною його існування. Він змушений постійно приймати ліки, часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, не в змозі займатись звичними справами по господарству. Захворювання порушило і змінило його звичний спосіб життя.   

Позивач в судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До суду надав заяву з проханням про розгляд справи у його відсутність(а.с.54).

Представник відповідача державного підприємства "Торезантрацит" в особі відокремленого підрозділу “Шахта Прогрес»” в судове засідання не з*явився,   повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява  про розгляд справи у відсутність представника підприємства та заперечення до позовної заяви. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, так як позивачем пропущений строк позовної давності та  позивач  не надав суду висновок МСЕК щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди.  Просив відмовити у задоволенні позову(а.с.53,35-36).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприєм-ством "Торезантрацит"  у період з  1978 по 1980 роки(а.с.15), з 1987 по 2000 роки(а.с.18), з 2000 по 2005 роки, з 2005 по 2008 роки(а.с.16), працюючи гірничим очисного забою,  прохідником з повним робочим днем під землею.

Актом №120 засвідчено що 20 липня 1979 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві(а.с.13-15).

20 червня 2008 року відповідачем був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання при виконанні позивачем трудових обов"язків(а.с.9). Зазначеним актом встановлено, що професійне захворювання виникло у зв’язку з недосконалістю технологічних процесів виїмки та транспортування гірничої маси, низькою ефективністю пилоподавлення.

26 червня 2008 року згідно висновку МСЕК № 071926 позивачу встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 55 відсотків по сукупності, з них первинно 30% по профзахворюванню; повторно 25% по трудовому каліцтву 1979 року(а.с.32). Згідно довідки МСЕК № 039128 від 30 червня 2009 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та втрата працездатності у розмірі 65 відсотків по сукупності безстро-ково(а.с.33).

Згідно витягу з амбулаторної картки, виписок із історії хвороби  у позивача погіршився стан здоров*я і він щорічно знаходився на лікуванні у 2008-2011 роках (а.с.11,48-52).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожний має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно з законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції Закону від 21 листопада 2002 року № 229-ІУ із наступними змінами), КЗпП та інших законодавчих і нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ.

Переліченими законодавчими актами, і зокрема Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», Законом України від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ «Про охорону праці»передбачена можливість  відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику профзахворюванням або нещасним випадком на виробництві.

За змістом статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності», право на отримання потерпілим у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Однак, п. 27 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію абзацу четвертого  ст. 1, підпункту «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст. 28 та частини третьої ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності»в частині вішко-дування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

Відповідно до положень Закону України  від 23 лютого 2007 року № 717 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності»виключена частина 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, у зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період він набуває права на відшкодування  моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних  прав призвели до моральних  страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз’яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього  додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності  чи галузевої діяльності.

У відповідності із ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала за наявності її вини.  

Судом установлено, що позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності   по профзахворюванню  у розмірі 30 %, що підтверджується відповідним висновком МСЕК. Документи, які б підтверджували встановлення вперше стійкої втрати працездатності у зв’язку із травмою на виробництві, позивачем не надані.

За встановлених  обставин, надавши оцінку всім зібраним по справі доказам, відповідно до положень ст. 212 ЦПК України, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем всіх обставин на які він посилається як на підставу для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, суд  вважає, що позивач має право на відшкодування шкоди тільки у зв’язку з профзахворюванням з 26 червня 2008 року, тобто з дня вста-новлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією вперше стійкої втрати професійної працездатності

Таким чином, внаслідок профзахворювання пошкоджено здоров'я позивача, чим йому спричинено моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу втрати працездатності, погіршення життєвих умов, що потребує він нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності  з діючим законодавством України. В судовому засіданні на підставі аналізу приведених доказів беззаперечно встановлена вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я професійним захворюванням.

Згідно ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У відповідності до ст. 23 ЦК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних страждань, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд вважає неможливим задовольнити вимоги позивача про стягнення 62400 гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки на думку суду, така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності у зв’язку із профзахворюванням.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості завданої моральної шкоди, з огляду на важкі наслідки  профзахворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв'язків, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди  9000 грн., що буде еквівалентом завданим моральним стражданням, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазна-ченим  принципам.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача відносно відшко-дування шкоди лише за умови наявності висновку експертизи про спричинення позивачу моральної шкоди. Відповідно до ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. В свою чергу ст. 143 ЦПК України визначає, що суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або інших ушкодженням здоров'я.      

Суд вважає, що встановлення факту наявності спричинення позивачу моральної шкоди в даному випадку, не потребує спеціальних знань та підтверджено іншими наявними у справі доказами. Крім того, згідно ст. 34 Закону України "Про загальнообов"язкове со-ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" висновок МСЕК про наявність моральної шкоди є обов"язковим, якщо моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, не спричинила стійкої втрати працездатності. В даному випадку втрата професійної працездатності у зв’язку з профзахворюванням спричинена саме несприятливими умовами виробництва та має стійкий характер згідно висновку МСЕК, зробленому вперше.  

 Також суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за статтею 233 КЗпП України. Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку з виконанням потерпілим трудових обов’язків, не є трудовими, оскільки в такому випадку шкоду, спричинену здоров*ю громадянина, не можна вважати предметом трудового договору. Пункт 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.       

Згідно положень ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону,  на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з  другої  сторони  стягуються  судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору для даної категорії справ (позов немайнового характеру) з 01 січня 2012 року встановлена у розмірі 107 грн. 30 коп.. Тому, з відповідача - державного підприємства «Торезантрацит»необхідно стягнути  судовий збір на користь УДК в м. Торезі у розмірі   107,30 грн..

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст. 153  КЗпП України, Законом України “Про загальнообов”язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, п. 13 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст.ст. 3,10,15, 60, 79, 197,209,212,214,215,223,233 ЦПК України, -                                                               

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про стягнення грошової компенсації за моральну шкоду, - задовольнити частково.

Стягнути з  Державного підприємства "Торезантрацит" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди   суму 9 000  ( дев*ять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит"  " на користь УДК в м. Торезі судовий збір у розмірі  107,30 грн..

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Суддя:Л. Д. Фролова