ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 жовтня 2006 р.

№ 37/130

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                        Невдашенко Л.П. – головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року  у справі № 37/130 Господарського суду м. Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго", Донецька область, до Державного підприємства "Енергоринок", м. Київ, про стягнення боргу 149 276 868,52 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –ВАТ "Донбасенерго" - Боєнко О.В. (дов. від 30.12.2005р.);

відповідача –ДП "Енергоринок" –Філіппова Н.А. (дов. від 13.01.2006р.);

встановив:

 У лютому 2003 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго"  - пред’явив у господарському суді позов до відповідача - Державного підприємства "Енергоринок" про стягнення заборгованості.

Вказував, що 31 серпня 1999 року  між ним та відповідачем був укладений договір № 70/01-ЕР, у відповідності з яким позивач зобов'язувався продавати, а відповідач –купувати електричну енергію та здійснювати її оплату.

Посилаючись на те, що відповідач всупереч умов укладеного між ними договору, не в повному обсязі оплатив придбану електричну енергію в період з 1 грудня 2002 року по 1 лютого 2003 року, заборгувавши тим самим 96 930 584,05 грн., позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію в сумі 96 930 584,05 грн., індекс інфляції у розмірі 44 738 306,63 грн. та 3 % річних за весь термін прострочення у розмірі 7 607 977,84 грн., всього 149 276 868,52 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 листопада 2006 року (суддя Паламар П.І.) провадження у справі № 37/130 в частині вимог про стягнення 40 304 543,74 грн. боргу припинено. Позовну вимогу позивача про стягнення 10 818 460,21 грн. –3 % річних з простроченої суми залишено без розгляду. У задоволенні позовних вимог про стягнення 77 695 761,05 грн. боргу, 58 955 404,32 грн. збитків внаслідок інфляції відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О., –головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення залишено без змін.

Судові рішення про припинення провадження по справі  в частині стягнення 40 304 543,74 грн. боргу  мотивовані тим, що заявлена до стягнення сума боргу по оплаті електричної енергії відповідачем сплачена, предмет спору в цій частині відсутній, тому відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України провадження по справі припинено.

Судові рішення в частині про залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 10 818 460,21 грн. мотивовані п. 2 ст. 81 ГПК України, оскільки на розгляді Господарського суду м. Києва знаходились справи №№ 22/313, 35/481, 40/385 за позовом ВАТ „Донбасенерго" до ДП „Енергоринок", предметом розгляду яких є вимоги ВАТ „Донбасенерго" про стягнення, зокрема, трьох процентів річних з простроченої суми, нарахованих на загальну суму заборгованості, яка виникла за спірним договором з грудня 1999 року за період, що є предметом позовної заяви у даній справі.

Судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 77 695 761,05 грн. боргу, 58 955 404,32 грн. збитків внаслідок інфляції, мотивовані ненаданням позивачем доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану у грудні 2002 року електричну енергію та посиланням на ст. 33 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі рішення суду з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Зокрема, в обґрунтування заявлених в касаційній скарзі вимог, позивач посилався на те, що судами не досліджувався алгоритм оптового ринку електроенергії. Національна комісія регулювання електроенергетики України шляхом встановлення алгоритму визначає розмір грошових коштів, що можуть бути перераховані певній енергогенеруючій компанії, а, отже, алгоритм за своєю суттю є лише порядком дій платників, отримувачів коштів, банківських установ, тощо і не впливає на обов’язок відповідача оплатити вартість електроенергії, отриманої на підставі договору.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заявлені вимоги відхилив, вказуючи на те, що кошти за куплену у позивача електроенергію, які надходять на розподільчий рахунок, відкритий у відповідності з вимогами ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”, розподіляються між членами оптового ринку електричної енергії відповідно до алгоритму, який  встановлений Національною комісією  регулювання  електроенергетики України. Також, відповідач вказує на часткове погашення основної заборгованості.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є виконання зобов’язань щодо сплати коштів за продану оптовим ринком електоенергії електроенергію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 92 Конституції України, засади організації та експлуатації енергосистем визначаються законом.

Так, Закон України “Про електроенергетику”, визначає, зокрема, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, купівля всієї електричної енергії  виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України, який, згідно ч. 2 зазначеної норми,  створюється на підставі договору. Такий договір між членами оптового ринку електричної енергії України (далі ДЧОРЕ) укладено 15 листопада 1996 року.

В силу чч. 3, 4 ст. 15 Закону, у такому договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов'язки та відповідальність сторін. При цьому, Правила оптового ринку електричної енергії України, які є невід'ємною частиною договору, визначають механізм функціонування оптового ринку електричної енергії України, порядок розподілу навантажень між генеруючими джерелами, правила формування ринкової ціни на електричну енергію.

Порядок здійснення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії визначається положеннями ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”.

Зазначена норма встановлює, що розрахунки за закуплену на оптовому ринку електричну енергію та спожиту електричну енергію здійснюються лише через поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до внесення змін Законом від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ –розподільчі рахунки), які відкриваються в уповноваженому банку.

Для здійснення розрахунків, відповідно до вказаного Закону, а також згідно постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2000 року № 1136 “Про врегулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії України”, якою затверджено Порядок і терміни відкриття розподільчих рахунків для зарахування коштів за електричну енергію, суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та їх відокремленим підрозділам та оптовому постачальнику електричної енергії для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію уповноважений банк відкриває розподільчі рахунки (поточні рахунки із спеціальним режимом використання).

При цьому, відповідно до ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”,  енергогенеруючим компаніям (однією з яких є позивач), а також іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які здійснюють продаж електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії (яким є відповідач), кошти за продану електричну енергію спрямовуються з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії уповноваженим банком  відповідно до алгоритму (порядку розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України). Кошти на зазначеному рахунку накопичуються за рахунок надходжень, які здійснюються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії, з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників.

Під час розгляду спору у даній справі, судами встановлено, що 31 серпня 1999 року  між ВАТ „Донбасенерго" та ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго", правонаступником якої є Державне підприємство „Енергоринок", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 05 травня 2000 року, був укладений договір № 70/01-ЕР, згідно якого позивач зобов'язався продавати, а ДП „Національна енергетична компанія „Укренерго" - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.5.4 договору Національна енергетична компанія зобов'язана здійснювати оплату позивачу за фактично відпущену електроенергію грошовими коштами та іншими видами платежу, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно п. 5.6.1 договору Національна енергетична компанія несе відповідальність за порушення строків оплати.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення відповідних прав та обов’язків у його сторін.

Так, згідно ст. 4 ЦК УРСР (чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.  

Згідно ст.ст. 161-162 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладений сторонами договір передбачає інший порядок розрахунків за продану електроенергію, ніж той, що передбачений ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”, якою був доповнений Закон відповідно до Закону України від 22 червня 2000 року “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”. Разом з тим, визначений внесеними змінами порядок розрахунків та встановлений алгоритм обмежує відсоток відрахувань, у зв’язку з чим обсяг отриманих коштів членами оптового ринку залежить від встановленого алгоритму, що визначається, згідно ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Таким чином, алгоритм оптового ринку електричної енергії являє собою певний порядок розподілу уповноваженими банками коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором на строки оплат вартості електричної енергії та не припиняє зобов'язання відповідача по оплаті вартості отриманої електроенергії, в тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 договору купівлі-продажу електроенергії, платежі за фактично продану позивачем електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів оптового ринку електоенергії України. Остаточний розрахунок за куплену відповідачем електроенергію здійснюється до 16 числа місяця наступного за розрахунковим. У прийнятих судових актах у даній справі суди посилаються на умови, передбачені ДЧОРЕ, який визначає права, обов’язки та відповідальність його сторін. Проте суди не аналізували умови ДЧОРЕ, а відтак не з’ясували дійсні права та обов’язки сторін, що передбачені договором. Зокрема, суди не з’ясували питання виконання алгоритму розподілу коштів оптового ринку електричної енергії, що підлягають перерахуванню позивачу та виконання сторонами умов договору.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надано доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушенням останнім прав позивача на одержання коштів за продану у грудні 2002 року електричну енергію.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказана норма закону підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи.

В даному випадку обов’язок доказування не може бути покладено на позивача, оскільки він не володіє даними щодо обсягів фактично виробленої, переданої та спожитої електроенергії, а також даних щодо надходження коштів від енергопостачальників на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії та їх використання оптовим постачальником електричної енергії –Державним підприємством “Енергоринок”.

Тобто, позивач позбавлений фактичної можливості надання доказів, вказаних судом першої інстанції.

В силу ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”, оптовий постачальник електричної енергії зобов’язаний забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” (справа про електроенергетику) Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство “Енергоринок” готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку.

При цьому, зазначеним рішенням встановлено, що “у разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати внутрішні структури..., а в разі необхідності будь-який суб’єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку”.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Проте, суд першої інстанції вимоги вказаної статті не врахував, необхідні документи і матеріали не витребував. Однак, питання про дотримання встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку має важливе значення для правильного вирішення спору.

Тим самим, в порушення ст. 43 ГПК України, суд не створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, необхідних для вирішення господарського спору.

Враховуючи порушення судом першої інстанції ст.ст. 47, 38, 43 ГПК України, які не виправлено у подальшому судом апеляційної інстанції, відсутні підстави вважати, що суди дійшли правильного висновку щодо прав та обов’язків сторін.

Вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Враховуючи викладене, прийняті у цій справі судові акти підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, зокрема звернути увагу на постанову № 1089 Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01 жовтня 2002 року, якою врегульований алгоритм перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергі,  всебічно і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ

1.          Касаційну скаргу ВАТ "Донбасенерго"-  задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 22 листопада 2005 року у справі № 37/130 скасувати.

3.          Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

 

Головуючий:                                                                  Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                  М.В. Михайлюк

                                                                                Н.Г. Дунаєвська