Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1-213/11

№ провадження  1/1620/12/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

10.01.2012року

                              Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої, судді                                                      Куцин В.М.,

при секретарі                                                              Кононенко Н. О.

з участю адвоката                                                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Москва, українця, громадянина України,освіта вища, не працюючого,одруженого, на утриманні неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_6 раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1

в скоєнні злочину передбаченого ст. 125 ч.1, ст.125 ч.2 КК України

Встановив:

13 вересня 2011року о 9 годині  на території  будинковолодіння по АДРЕСА_2 на ґрунті тривалих неприязних відносин, маючи намір умисно заподіяти тілесні ушкодження, ОСОБА_2  умисно наніс ОСОБА_3 один удар ногою в область нижньо-зовнішнього квадрата  лівої сідниці. В результаті чого ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді  синця  неправильної  округлої форми  розміром 4см х 3см на нижньо-зовнішньому квадраті лівої сідниці, які згідно висновку судово-медичної  експертизи № 483 від 06.12.2011року є легкими тілесними ушкодженнями.

В судовому  засіданні ОСОБА_2 винним себе в скоєнні злочину не визнав, суду пояснив, що 13.09.2011року вранці по телефону йому повідомила мати, що сусід ОСОБА_3 встановлює новий паркан і здійснює порубку дерев на території домоволодіння батьків по АДРЕСА_2 Коли він приїхав на вулицю Озерна то виявив потерпілого який намагається зрубати дерева на подвір’ї батьків. Він підійшов до ОСОБА_3 та попередив,  щоб той не рубав дерев і ступив в бік ОСОБА_3, потерпілий почав тікати.  На подвір’ї ОСОБА_3 лежали лаги з старого паркану з цвяхами, однак  як наступив на цвях  потерпілий він не бачив. Ударів ОСОБА_3  він не наносив. Заявлений цивільний позов не визнає.

Однак вина підсудного в скоєному злочині підтверджується  свідченнями потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що 13 вересня 2011року о 9 годині на території  будинковолодіння  по АДРЕСА_2 яке йому належить, він встановлював новий паркан між своїм домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_2 та знаходився  у своєму домоволодінні. В цей час  до нього підійшов підсудний, взяв за одяг і наніс ногою удар по лівій сідниці. Він похитнувся і наступив на цвях який  був у  дошці  зі старого паркану. В результаті удару  у нього виник синець, а цвяхом була травмована ступня ноги. В зв’язку з заподіянням тілесних ушкоджень з вини підсудного він переносив біль, лікувався, не міг виконувати ніякої роботи, тому просив на відшкодування моральної шкоди стягнути на його користь 2000 гривень.   

Свідчення потерпілого об’єктивно підтверджуються висновком судово –медичної  експертизи №483 від 06.12.2011року, відповідно до якого 13.09.2011року у потерпілого ОСОБА_3 виявлено  синець  неправильної  округлої форми  розміром 4см х 3см  на нижньо-наружному  квадраті  лівої сідниці, який по ступеню тяжкості  є легкими тілесними ушкодженнями (а.с.57).

Постановою ст. ДІМ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області від 16.09.2011року, яка не була оскаржена підсудним, згідно якої встановлено, що 13.09.2011року о 9 годині в ході сварки ОСОБА_2 наніс удар ногою ОСОБА_3 у стегно та штовхнув  останнього(а.с.4).

Поясненнями ОСОБА_2 даними останнім в ході перевірки правоохоронними органами заяви ОСОБА_3 щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_2, де останній підтвердив  нанесення ним удару   по стегну потерпілого (а.6 відмовного матеріалу №2840 ).

Свідченнями  свідків  ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які  підтвердили факт сварки між підсудним та потерпілим в домоволодінні ОСОБА_3, що відбувалася 13.09.2011року після приїзду підсудного.

Наданим  підсудним фотознімком, де зафіксовано факт порубки дерев  в домоволодінні батьків підсудного по АДРЕСА_3 що підтверджує привід виникнення неприязних відносин між потерпілим  та підсудним(а.с.51).

На думку суду не є  беззаперечним доказом відсутності вини підсудного у скоєнні злочину   пояснення свідка ОСОБА_8, оскільки останній суду пояснив, що він не бачив як ОСОБА_2, заподіював тілесні пошкодження ОСОБА_3, оскільки розмовляв по телефону(а.с.44).

Невизнання підсудним вини в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесного ушкодження суд розцінює, як спосіб захисту підсудного, оскільки свідчення дані ОСОБА_2 спростовуються сукупністю вищевказаних доказів, які добуті в ході  судового слідства.

Таким чином, проаналізувавши всі докази в сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто скоєнні злочину передбаченого ст. 125 ч.1 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, та особу винного, який вини в скоєному не визнав, злочин скоїв вперше, характеризується позитивно.  Обставин, що пом’якшують покарання та обтяжують покарання ОСОБА_2 суд не вбачає.

Заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити  частково з урахуванням доказів наданих потерпілим та  виходячи  із засад розумності та справедливості  в розмірі 500 гривень.

Крім того  ОСОБА_2, обвинувачується в заподіянні ОСОБА_3 рани на  підошвенній  поверхні  правої стопи  з нерівними краями, розміром 0,5 см х 0,5 см, тобто заподіяння  легких тілесних ушкоджень що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

В ході судового розгляду  потерпілий  ОСОБА_3 пояснив, що під час нанесення  йому ОСОБА_2  удару ногою  він «поточився»і наступив на цвях(а .с. 43-44).

Такі ж   пояснення були дані  ОСОБА_3   в ході перевірки правоохоронними органами його заяви  про  заподіяння ОСОБА_3 тілесного пошкодження ОСОБА_2 (а.с. 5 відмовного матеріалу).

Згідно   постанови  ст. ДІМ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області   від 16.09.2011року, яка не була оскаржена потерпілим, 13.09.2011року о 9 годині  в ході сварки ОСОБА_2 наніс удар  ногою ОСОБА_3 у стегно та штовхнув  останнього(а.с.4).

Відповідно до висновку судово –медичної експертизи №483 від 06.12.2011року,  13.09.2011року у потерпілого ОСОБА_3 виявлена рана на  підошвенній  поверхні  правої стопи  з нерівними краями, розміром  0,5 см х 0,5 см і  яка є легкими тілесними пошкодженнями, що спричинили короткочасний розлад  здоров’я.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки  в ході судового  слідства судом  не добуто доказів, які підтверджують умисне заподіяння підсудним ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 рани на  підошвенній  поверхні  правої стопи  з нерівними краями, розміром  0,5 см х 0,5 см, тому за ст.125 ч.2 КК України  ОСОБА_2 необхідно виправдати.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначив ши покарання у виді 100(сто)годин громадських робіт.

ОСОБА_2 за ст.125 ч.2 КК України - виправдати.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком чинності залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3-500 (п’ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя   В. М. Куцин