Справа №  2-194/11

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

21 грудня 2011 року                                                                                        місто Маріуполь

Орджонікідзевський  районний  суд   міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді                                          Костромітіної О.О.

при секретарі                                                    Степовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в місті Маріуполі Донецької області  цивільну справу за  позовом ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за позовом ОСОБА_2 до ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, -

   В С Т А Н О В И В:

Представник ВАТ «РайффайзенБанкАваль», в особі Донецької обласної дирекції, звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/07-155/159700, за умовами якого банком був наданий відповідачці кредит у сумі 37430,00 доларів США строком погашення до 26.05.2018 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. При цьому, у відповідності з п.7.1. кредитного договору, відповідачка зобов’язалась щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами. Виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечується іпотекою нерухомості: двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Умови погашення кредиту відповідачкою належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 21.01.2010  становить 45968,13 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 370273,29 гривень. Крім того, з метою забезпечення повернення кредиту 26.05.2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 укладено договір поруки №014/07-155/159700/2, згідно  з яким остання на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов’язанням відповідачки ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору. Представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 370273,29 гривень, а також судові витрати, пов’язані із зверненням до суду із зазначеним позовом.

Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначаючи, що після звернення банку до суду за захистом порушених прав відповідачі кредит та проценти не погашали, у зв’язку з чим збільшилась сума заборгованості, яка станом на 18.11.2011 року становить 87801,46 доларів США, що за курсом НБУ (7,9845) складає 701050,76 гривень, з яких 40530,26 доларів США – заборгованість за кредитом, 12022,59 доларів США –заборгованість за відсотками, 1809,06 доларів США –пеня (за останній рік) за прострочення тілу кредиту, 33 439,55 доларів США –пеня (за останній рік) за прострочення відсотків по кредиту. Представник позивача просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 701050,76 гривень, а також судові витрати, пов’язані із зверненням до суду із зазначеним позовом.

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом   до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” про захист прав споживачів, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги, в обґрунтування яких зазначила, що між нею та Банком було укладено кредитний договір, відповідно до п. 6.1 якого Банк зобов’язався надати їй кредитні кошти шляхом перерахування позичкового рахунку на її поточний рахунок. Крім того у забезпечення виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між нею та Банком був укладений договір іпотеки №014/07-155/159700/1 від 26.05.2008 року. Відповідно до умов договору іпотеки, вона передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,1 кв.м., житловою площею 25,37 кв.м., яка не є її власністю, а є власністю її матері, яка живе у Чехії, і не є стороною за кредитним договором, не є її поручителем. Зараз їй стало відомо, що зазначена квартира не могла бути предметом іпотеки, оскільки згідно з законодавством іпотекодавцем може бути лише боржник чи майновий поручитель. Вважає, що хоча вона і підписала від імені своєї матері договір іпотеки на підставі доручення на розпорядження її майном, юридично все ж таки її матір не є ні боржником, ні поручителем, бо відсутній сам договір поруки, за яким її мати взяла б на себе обов’язки поручителя за її кредитним договором. Вважає, що договір іпотеки повинен бути визнаний недійсним, оскільки порушено норма закону, а саме п.3 ст.238 ЦК України, за яким вона як представник не може вчиняти правочин у своїх інтересах від імені особи яку представляє, тобто матері.  Також вважає, що кредитний договір укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки він укладений в іноземній валюті –доларах США, а Банк не має ані індивідуальної ліцензії, ані письмового дозволу НБУ, який би надавав відповідачу право видавати фізичній особі кредит у іноземній валюті. На підставі чого просить суд визнати недійсним кредитний договір та договір іпотеки, укладений між нею, як представником ОСОБА_5 та відповідачем і посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, виключити з Державного реєстру іпотек запис від 26.05.2008 року про державну реєстрацію вказаного договору іпотеки, виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис від 26.05.2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за вказаним договором іпотеки.          

          Представник позивача –Васильченко О.І., у судовому засіданні  повністю підтримав позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, наполягав на їх задоволенні, та заперечував у повному обсязі проти  задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними, та надав суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог Банку. В обґрунтування заперечень проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суду пояснив, що АТ «Райффайзен Банк Аваль», маючи банківську ліцензію та дозвіл, має право без отримання індивідуальної ліцензії використовувати іноземну валюту на території України для здійснення операцій, перелічених в дозволі, зокрема видавати кредити в іноземній валюті юридичним та фізичним особам. Посилання позивачки на те, що іпотечний договір було підписано неповноважною особою також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки 17 січня 2008 року ОСОБА_8 видала довіреність позивачці на укладення від її імені іпотечного договору. Вказана довіреність була посвідчена нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 Вказаний факт підтверджено і в самому іпотечному договорі, в якому вказано, що стороною в договорі є «громадянка ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_5». Отже при укладанні договору іпотеки порушень умов Закону України «Про іпотеку»не було. В подальшому просив суд розглянути справу за його відсутністю.

Відповідачка ОСОБА_2   у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог Банка до неї та ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором кредиту та наполягала на задоволенні її позовних вимог про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними, та надала суду пояснення аналогічні змісту позовних вимог. В подальшому просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Відповідачка ОСОБА_3 до відкритого судового засідання не з’явилась, в матеріалах справи мається її заява з проханням провадити розгляд справи за її відсутності, оскільки вона мешкає за межами України та не має можливості з’являтись до судових засідань, в своїй заяві також вказала, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором кредиту не визнає у повному обсязі( а.с. 54)

Третя особа –приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до відкритого судового засідання не з’явився, від нього до суду надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність( а.с. 118).

Третя особа –ОСОБА_5 до відкритого судового засідання не з’явилась за невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлялась належним чином. Суд у відповідності до ст. 36 ч. 3 ЦПК України розглядає справу за відсутності третьої особи ОСОБА_5

     Дослідивши письмові матеріали справи,суд вважає, що позов ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити за наступних підстав.

          Матеріалами справи встановлено, що Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль»на момент укладання кредитного договору з ОСОБА_2, видана банківська ліцензія № 10 на право здійснювати банківські операції визначені ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до додатку до дозволу № 10-4 від 11 жовтня 2006 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»має право здійснювати операції з валютними цінностями ( а.с. а.с. 133-135).

     Згідно зі Статутом, затвердженого Загальними зборами акціонерів ВАТ «Райффайзен Банк аваль», протокол №3б-45 від 14 жовтня 2009 року та погодженого НБУ 04 листопада 2009 року, найменування Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».(а.с.56)

          Як вбачається з кредитного договору № 014/07-155/159700 від 26 травня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(нині –ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2, останній був наданий кредит в сумі  37430 доларів США строком погашення до 26.05.2018 року зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами  ( а.с. 5-8).        

          Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/07-155/159700 від 26 травня 2008 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 18 листопада 2011 року становить 87801,46 доларів США, що у перерахунку у національну валюту за курсом НБУ (7,9845) дорівнює 701050,76 гривень. (а.с. 125-128).                    

      Відповідно до п.14Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14, у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

          Виходячи з положень Пленуму та зі змісту позовної заяви, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором в державній валюті, суд вважає за доцільне вирішити питання про стягнення з відповідачки суми боргу за кредитним договором, за яким були надані долари США, у державній валюті.

          Станом на 21 грудня 2011 року, тобто на день ухвалення рішення, курс Долара США по відношенню до державної валюти - української гривні, становить: за 100 Доларів США – 798,99 українських гривень.

   Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором на день постановлення рішення становить 87801,46 доларів США, що в державній валюті складає 701524 (сімсот одна тисяча п’ятсот двадцять чотири) гривень 88 копійок, а не 701050,76 гривень, як вказано в уточненій позовній заяві, з якої  залишок заборгованості за кредитом 40530,26 доларів США, що в державній валюті складає 323832 гривень 72 копійки, заборгованість за відсотками –12022,59 доларів США, що в державній валюті  складає 96059 гривень 29 копійок, пеня за прострочення тіла кредиту –2101,40 доларів США, що в державній валюті  складає 14454 гривень 21 копійка, та пеня за прострочення відсотків по кредиту –49877,59 доларів США, що  в державній валюті  складає 267178 гривень 66 копійок.

    Згідно договору поруки №014/07-155/159700/2 від 26 травня 2008 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк аваль»(нині ПАТ «Райффайзен Банк аваль»та ОСОБА_3 (поручитель), Поручитель на добровільних засадах взяла на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника –ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору №014/07-155/159700 від 26 травня 2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 37430,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору у повному обсязі. (а.с.9-10)

          Відповідно до п.9.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, Банк має право дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум належних до сплати на дату пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом ( в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до кредитного договору.

     З матеріалів справи вбачається, що на адреси відповідачів 25.06.2009 року були надіслані рекомендовані листи –попередження про дострокове стягнення, втім по теперішній час заборгованість за кредитним договором не погашена. (а.с.17).

        Крім того з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором №014/07-155/159700, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»і ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 17.01.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_9.(а.с.26 справа № 2-8412\10),  26 травня 2008, був укладений  договір іпотеки №014/07-155/159700/1, посвідчений 26.05.2008 року приватним нотаріусом  Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3291, згідно з п. 1.2. якого предметом договору іпотеки є квартира №18, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 25,37 квадратних метрів, загальною площею 45,1 квадратні метри. (а.с. 27-30 справа № 2-8412\10)             

Відповідно до положень ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Тому належним виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_2  та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», є оплата кредиту, відсотків, комісії в тому розмірі, в ті терміни, і в тій валюті, як було передбачено договором.

          Згідно до положень ч.3 ст.533 Цивільного Кодексу України, допускається використання іноземної валюти по зобов'язаннях у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом. Видача банками кредитів в іноземній валюті дозволена Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютний контроль»за наявності у банку ліцензії на  проведення операцій з іноземною валютою на території України.  Як вище вказано ПАТ “Райффайзен банк Аваль”  має ліцензію №10 і дозвіл та додаток до дозволу №10-4 від 11.10.2006 року на операції з іноземною валютою на території України.           

У відповідності до ч.2 статті 192 ЦК України - іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Частина 3 статті 533 ЦК України  встановлює, що  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.            

Відповідно до вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то згідно до пояснень Національного Банку України, викладених у листі від 07.12.2009р. № 13-210/7871-22612, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

          Так, відповідно до статей 7 та 44 Закону України "Про Національний банк України", пунктів 4 і 6 статті 5 та пункту 1 статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Правління Національного банку України постановило про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (надалі Положення). Відповідно до пункту 1.5 Положення: «Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями)».

          Постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»(Надалі Правила). Пунктом 8.12 Правил встановлено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій». Пунктом 8.13 Правил передбачено, що «Фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку самостійно визначають для власних кас порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи, обсягів готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту для власних кас».

          Таким чином посилання відповідача на ст. 5 пункт 4 підпункт  «г»Декрету щодо необхідності індивідуальної ліцензії для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави,  є необґрунтованими.

          Слід також відзначити, що право вибору валюти кредитування  національною, в доларах США, або Євро залишається саме за клієнтом, який  приймає на себе відповідальність за можливі коливання курсу вибраної ним валюти.                   

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний Банк України»офіційний  курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України. Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003р. № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахування курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Отже, незмінність курсу гривні до іноземної валюти законодавчо не закріплена.

Таким чином суд вважає неспроможними посилання відповідача щодо спонукання Банком укладати кредитний договір в доларах США.

          Крім того, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, та беручи на себе певні обов`язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, про що свідчить заява від 15 травня 2008 року, надана до Банку (а.с. 141), ОСОБА_2 приймала на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу, та в момент укладення договору не мала будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

В особистих поясненнях, наданих в судовому засідання відповідачка ОСОБА_2 вказала на те, що отримала кредит саме в доларах США, оскільки процентна ставка за доларовим кредитом була нижче аніж за гривневим і тому він був для неї найбільш вигідним.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 в обґрунтування позовних вимог відносно відсутності  у банка індивідуальної ліцензії та письмового дозволу НБУ на видачу фізичній особі кредиту у іноземній валюті, як на підставу розірвання кредитного договору.

          До того ж, згідно ч. 2 ст. 1056 ЦК України, ОСОБА_2 мала право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів»у останньої існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом вона не скористалась, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, про які відповідач була належним чином повідомлена, ОСОБА_2 не відмовилась від отримання кредитних коштів саме в валюті долари США.          

Відповідно до частин 1,3 ст.238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У ч.1 ст.232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Для визначення правочину недійсним на підставі зазначеної норми необхідно встановити умисел в діях представника: усвідомлення того, що він вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з другою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

Судом встановлено, що довіреністю від 17.01.2008 року ОСОБА_5 уповноважила свого представника ОСОБА_2 розпоряджатись, у тому числі передавати в іпотеку будь-якій установі банку від її імені належну їй на праві приватної власності квартиру 18 у будинку 43/6 на вул. Азовстальській в м. Маріуполі Донецької області за ціну та на вигідних для неї умовах на її розсуд, підписати договір іпотеки (та кредитний договір), та в разі необхідності укласти договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки (кредитного договору), а також інші необхідні документи у нотаріуса.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 діяла в межах наданих їй довіреністю повноважень, за відсутності порушень з її боку прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_5, а тому не вбачає правових підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним, а у зв’язку з цим і позовних вимог в частині виключення з Державного реєстру іпотек запис від 26.05.2008 року про державну реєстрацію вищезазначеного договору іпотеки, виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис від 26.05.2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки.           

Крім того, як вбачається зі змісту  вищевказаного договору іпотеки даний договір укладався між іпотеко держателем  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та іпотекодавцем ОСОБА_5 від імені якої, на підставі довіреності діяла ОСОБА_2

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого  цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_5 є третьою особою.

Враховуючи вищевикладені норми права суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним, оскільки іпотекодавець ОСОБА_5 особисто не звернулася до суду за захистом свого порушеного майнового права та інтересу та не уповноважувала ОСОБА_2 звернутися до суду від її імені за захистом її порушеного майнового права та інтересу, тому не мала  повноважень на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.

       Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином, згідно умов договору й вимог чинного законодавства.

          Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

          Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.  

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість перед позивачем, у зв'язку з чим суд вважає, що сума заборгованості підлягає стягненню в солідарному порядку з неї та з відповідачки ОСОБА_3 в повному обсязі, а тому задовольняє позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує  з відповідачів на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1700 грн. (а.с. 2) по 850 гривень с кожної, та суму витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн.(а.с.1) по 60 гривень з кожної.

               Керуючись ст.ст. 88,209,212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -  задовольнити.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»суму заборгованості за кредитним договором  № 014/07-155/159700 від 26 травня 2007 року у розмірі 701524 (сімсот одна тисяча п’ятсот двадцять чотири) гривень 88 копійок, а саме: 323832 гривень 72 копійки - заборгованість за кредитом, 96059 гривень 29 копійок - заборгованість за відсотками, 14454 гривень 21 копійка - пеня за прострочення тіла кредиту та 267178 гривень 66 копійок - пеня за прострочення відсотків по кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»витрати пов’язані із сплатою судового збору у сумі 1700 гривень та витратами на ІТЗ у розмірі 120 гривень, а всього 1820 гривень, в рівних частках з кожного, тобто по 910 гривень.

В позові ОСОБА_2 до ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про визнання недійсними кредитного договору № 014/07-155/159700 від 26 травня 2007 року та договору іпотеки № 014/07-155/159700 від 26 травня 2008 року, треті особи: Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3,  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення  або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                            О.О.Костромітіна

                                                                                Костромітіна О.О.