Справа № 2-200/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Харечко С.П.  

секретар - Хіміч З. В.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1

предстанвика відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом  ПАТ "Брокбізнесбанк"  до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на майно та виселення, за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "БрокбізнесБанк" про відстрочення виконання зобов"язань,

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду надійшла позовна заява від Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» в особі Рівненської філії ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на заставне майно.

Ухвалою суду від 26 листопада 2010 року було об’єднано в одне провадження із первинним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Брокбізнесбанк» про відстрочення виконання зобов’язання.

В судовому засіданні представник позивача обґрунтування позовних вимог викладене у позовній заяві підтримав повністю, просив стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача загальну суму боргу в розмірі 188699,12 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів із займаної квартири та  стягнути солідарно судові витрати по справі. По позову ОСОБА_2 вказав, що він є безпідставний та необґрунтований, а тому задоволенню не підлягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила суд задовольнити позов ОСОБА_2, який повністю підтримала у судовому засіданні, розстрочити виконання зобов’язання та зменшити суму нарахованої неустойки, посилаючись на те, що настали форс-мажорні обставини, настання яких сторони не могли передбачити при укладенні договору, що унеможливлює належним чином виконувати взяте на себе зобов’язання.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені заздалегідь та належним чином, про причини неявки суду не повідомляли, заперечень на позовну заяву не подавали.. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первинний позов обґрунтований та підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Судом встановлено, що 11 червня 2008 року Акціонерним банком «БРОКБІЗНЕСБАНК» (зміну найменування Банку на Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» зареєстровано 22 травня 2009 р) в особі Рівненської філії (надалі - Банк) та громадянином ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 246К-08 (надалі - кредитний договір). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 110000  гривень 00 копійок на строк з 11 червня 2008 р. по 10 червня 2018 р. зі сплатою процентів за користування Кредитом у розмірі 23 % річних.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання по видачі кредитних коштів, однак Позичальник порушив договірні зобов'язання і станом на 09 серпня 2010 року заборгував Банку 188699,12 гривень, з яких 109083,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 49819,45 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками, 24296,67 гривень - неустойка, 5500,00 гривень - штраф.

Вищенаведені обставини підтверджують факт неналежного виконання Позичальником зобов'язань по Кредитному договору, що дає Банку, відповідно до п. 3.1.3 цього договору, право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або строків сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку за кожний день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1. 1 цього Договору, від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 5.1.1, п. 5.1.2 Договору іпотеки №246К-08/і (з майновим поручителем) від 11.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №2128, укладеного між Банком та громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_6, Банк має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання Позичальником Основного зобов'язання або його частини, воно не буде виконане, а також вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, а в разі його невиконання - отримати задоволення своїх вимог з вартості Предмета іпотеки, у випадку порушення Позичальником Основного зобов'язання за Кредитним договором чи Іпотекодавцями зобов'язань за цим Договором, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Крім того, у відповідності до п. 4.5 вказаного Договору іпотеки, у випадку недотримання Іпотекодавцями умов вказаного Договору щодо обов'язку страхування предмету Іпотеки, Іпотекодержатель (Банк) має право вимагати сплати штрафу у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми кредиту. На підставі зазначеного вище, штраф за порушення п.4.2 Договору іпотеки становить 5500,00 гри.

Іпотекодавцям, у відповідності до вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" були надіслані листи претензії про наявність несплачених платежів за кредитним договором та/або процентів та припинення терміну дії Кредитного договору, на які відреаговано не було та не було погашено прострочену заборгованість за кредитом.

В забезпечення виконання повернення наданого Кредиту, відповідно до вказаного Договору іпотеки, в іпотеку Банку надано наступне нерухоме майно: квартира, загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної спільної сумісної власності Іпотекодавцям – ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу від 17.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого Комунальним підприємством «Рівненське бюро технічної інвентаризації» в книзі 108, номер запису 111-30111, реєстраційний номер: 466301.

Відповідно до п.7.3 вище вказаного Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Відповідачам багаторазово направлялися повідомлення про порушення основного зобов'язання, на які вони не відреагували належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи із того, що позивач має намір звернути стягнення на майно, від вказаної позовної вимоги не відмовлявся, враховуючи, що п.5.1.10 Іпотечного договору визначено, що Іпотекодержатель має право у разі недостатності для повного задоволення вимог Іпотекодержателя суми, вирученої від продажу Предмета іпотеки, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимог, з іншого майна Позичальника в порядку черговості , передбаченої законодавством України, то підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості із відповідачів в розмірі 188699,12 грн. не має підстав, так як у суду відсутні дані про те, що предмет Іпотеки буде реалізовано за недостатньою ціною, щоб погасити заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Дана вимога не підлягає до задоволення, так як відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи, що вказана процедура визначена у Житловому кодексі України дотримана позивачем не була, виселення мешканців з квартири є правом суду, а тому суд враховуючи інтереси сторін, вважає, що у виселенні слід відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що розмір неустойки становить 24296,97 грн., а розмір невиконаного зобов’язання становить 158902, 45 грн., не надання відповідачем-позивачем ОСОБА_2 доказів, які підтверджують зміну  матеріального становища, його платоспроможності та наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд дійшов до висновку про безпідставність вимог відповідача-позивача у цій частині, а тому вони до задоволення не підлягають.

Щодо позовної вимоги відповідача-позивача ОСОБА_2 про відстрочення виконання зобов’язання, то вказана вимога відповідачем-позивачем не обґрунтована, не доведена, в позовній заяві міститься лише посилання на те, що у зв’язку із наявністю заборгованості, яка виникла не із його вини, а із-за обставин форс-мажору, яких не можливо було передбачити на момент укладення кредитного договору та який істотно змінив обставини у яких останній укладався, судом до уваги не приймається, так як не ґрунтується на вимогах закону. Дані вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, суд  

 ВИРІШИВ:

 Позов ПАТ "БрокбізнесБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на майно та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 246 В-08 від 11 червня 2008 року в розмірі 188699,12 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки 246К-08/і від 11 червня 2008 року) на квартиру, загальною площею 53,3 кв.м., житловою площею 31.4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві приватної спільної сумісної власності Іпотекодавцям: ОСОБА_5, ОСОБА_6, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на користь Публічного акціонерного товариства "БрокбізнесБанк".

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "БрокбізнесБанк" судовий збір в розмірі 1700 (тисячу сімсот) гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

В задвооленні позову ОСОБА_2 до ПАТ "БрокбізнесБанк" про відстрочення виконання зобов"язань - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                          Харечко С.П.