Справа № 2-3231/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

10 листопада   2011 року   

               Зарічний районний суд м. Суми в складі:

               головуючого судді-Прокудіної Н.Г.

               при секретарі-   Рубаненко А.М.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми  цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1 до ПАТ ’Державний  ощадний банк України’в особі філії –Сумське відділення  № 48  АТ „Ощадбанк”, 3-ті особи: ОСОБА_4,  приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору недійсним, -

                                     В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся  з позовом до суду, в якому просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 7 грудня 2007 року, між ПАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Сумське відділення №48 АТ „Ощадбанк” та  ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 мотивуючи свої вимоги тим що,  7 грудня 2007 р. між відповідачем та   ОСОБА_4  третьою особою за цим позовом, був укладений кредитний договір №446, відповідно до якого відповідач надав позичальнику грошові кошти в сумі 170000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,5% річних строком по 7 грудня 2017 р., з ОСОБА_4.  є співвласниками нерухомого майна, а саме - 2-кімнатної квартири загальною площею 48,3 кв.м, житловою площею 28,1 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 8.12.1997 р. ВАТ «Сумихімпром». В забезпечення виконання зобов'язання 7 грудня 2007 р. між ОСОБА_1,  ОСОБА_4. та ПАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Сумське відділення №48 АТ „Ощадбанк був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, р.№1466. Як зазначено у п.1.1 цього договору, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передали в іпотеку належне  їм  майно, а саме - вище зазначену квартиру,  вважає, що іпотечний договір повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК України, як укладений внаслідок помилки. Відповідно до ч.І ст.229 ЦК України - якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Помилка під час укладання  нею договору полягала в тому, що   помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Укладаючи його,   не мала за мету передати відповідачу в заставу належну  їй частину квартири для забезпечення виконання зобов'язань  ії дочкою за укладеним кредитним договором. Так, на час укладання цього договору  вона  досягла пенсійного віку –їй виповнилося 55 років, тобто вона мала похилий вік, не є фахівцем в галузі права і є юридично необізнаною особою, проживали з донькою  ОСОБА_4 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, яка для  неї  є єдиним місцем проживання, бо іншого житла   не має. В грудні 2007 р. ОСОБА_4 повідомила  ії  про те, що має намір одружитися, і буде проживати разом зі своїм чоловіком в  їх квартирі. Оскільки   квартира потребувала ремонту, бо попередній ремонт проводився багато років тому назад, ОСОБА_4 сказала, що має намір взяти кредит в банку для проведення капітального ремонту квартири, щоб в подальшому всім   разом проживати в ній. Також ОСОБА_4  попросила    виступити її поручителем за кредитним договором. При цьому ОСОБА_4  сказала, що це проста формальність, бо вони з майбутнім чоловіком здатні виплатити цей кредит, що їхні доходи дозволять виконати взяті зобов'язання, вона  погодилася виступити поручителем , а тому для підписання договору поруки на прохання ОСОБА_4  з'явилася до приватного нотаріуса ОСОБА_3. У нотаріуса були присутніми представник відповідача, ОСОБА_4, та  вона, ії  спитали,   вона  підписала договір, як поручитель позичальника,  при цьому  ій  не був роз'яснений зміст договору, який вона  має підписати та які правові наслідки він тягне, вона  не розуміла термінів «іпотека», «предмет іпотеки», «право іпотеки», «іпотекодавець», «іпотеко держатель»«звернення стягнення на предмет іпотеки» , які були застосовані у договорі. Оскільки   повністю довіряла своїй дочці, то вважала, що підписує договір поруки, за умовами якого надає їй згоду на отримання кредиту в банку, який буде спрямований на ремонт  їх квартири.

При укладанні цього договору  не розуміла, що в разі якщо її дочка допустить заборгованість за кредитним договором, то квартира може бути продана, а вона  буде з неї виселена, крім того,  не ознайомили з самим текстом кредитного договору, з графіком погашення кредиту, з реальною процентною ставкою та з усіма супутніми платежами, що витікають з кредитного договору,  знала лише про те, що її дочці надається кредит у розмірі 170000 грн. з процентами у розмірі 16,5% річних, який необхідно погасити до 7 грудня 2017 р., при цьому    не знала про те, що щомісячно вона повинна погашати банку понад 3500 грн., що реальна процентна ставка за кредитом становить 19,54% річних. Якби вона  знала про такі суттєві умови кредитного договору, то не підписала б іпотечний договір, оскільки у неї  б виникли сумніви щодо платоспроможності своєї  дочки та щодо наявності у неї реальної можливості погасити кредит. Оскільки її дочка допустила заборгованість за кредитним договором , то 6 вересня 2010 р. відповідач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, та ОСОБА_4  про звернення стягнення на предмет іпотеки та про виселення з квартири. З цього часу коли  вона дізналася про порушення своїх прав,   змушена звернутися до суду. Вважає,що оскільки оспорюваний договір був укладений внаслідок помилки, він повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним.

Просить визнати недійсним іпотечний договір, укладений 07.12.2007 року.

В судове засідання позивачка та 3-тя особа ОСОБА_4  не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, документів на підтвердження причин не явки у судове засідання  суду не надали,  раніше опитана у судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі,  а  3-тя особа позов  визнала у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та пояснив , що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, так як іпотечний договір від 07.12.2007 року позивачкою та її донькою був укладений добровільно з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 446 укладеним між ОСОБА_4 та Ощадбанком.

Згідно п.1.4.2. Кредитного договору №446 від 07.12.2007 року вказано, що укладання в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором договору іпотеки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також далі зазначено, що це є Предмет іпотеки.

Згідно преамбули іпотечного договору зазначено, що сторони досягли згоди щодо врегулювання усіх майнових та організаційних аспектів на нижченаведених умовах і уклали цей договір про наступне, що свідчить про той факт, що позивачка навмисно дає неправдиву інформацію суду щоб затягти час по сплаті заборгованості її дочки ОСОБА_4, та таким чином уникнути відповідальності.

 Ст. 18 Закону України „Про іпотеку” визначає вичерпний перелік істотних умов іпотечного договору, відсутність хоча б однієї з яких може бути підставою для визнання такого договору недійсним, в даному випадку такі умови відсутні.  Представник відповідача  вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Тому просять відмовити в задоволення позовних вимог.

Нотаріус ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що згідно п. 101 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України „ вказано, що при посвідченні договору іпотеки нотаріус роз'яснює сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, при посвідченні укладеного іпотечного договору вона до його підписання сторонам  роз’яснила  порядок укладення та виконання умов  договору,  та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки,  був роз'яснений зміст та які правові наслідки він тягне.

         Суд, заслухавши  учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, встановив, що 07 грудня 2007 року  між ВАТ«Державний ощадний банк України»в особі філії-Сумське відділення №48 ВАТ«Ощадбанк»та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №446. Згідно цього кредитного договору ОСОБА_4  було надано кредит в сумі 170000  грн. 00 коп., що підтверджується видатковим  касовим ордером № 47 від 07.12.2007 року, а позичальник  зобов’язаний був сплатити банку за користування кредитом проценти в розмірі 16.5% річних в порядку на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором перед банком, було укладено іпотечний договір № 1465 від 07.12.2007 року з ОСОБА_1, ОСОБА_4.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, іпотекодавиці, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору, передали в іпотеку майно, що належить їм на праві приватної власності, а саме: двокімнатну квартиру, яка розташована  за

адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 48.3 кв.м., житловою площею 28.1 кв.м.  Вказана квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві свідоцтва про право власності на житло, виданим 08.12.1997 року ВАТ „Сумихімпром” згідно з наказом від 01.12.1997 року № 535, зареєстрованого  в Сумському ООБТІ за Р.№ 455.

В подальшому, позичальник ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст.525, 1049 Цивільного кодексу України та умов п.1.1., п.4.3.2. кредитного договору, в односторонньому порядку починаючи з вересня 2009 року фактично перестала виконувати умови договору, що привело до порушення графіку погашення кредиту та сплати відсотків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість. Позивач вважає, що вважає, що іпотечний договір повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.229 ЦК України, як укладений внаслідок помилки.

 Згідно цивільного кодексу,  помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. А саме на цей факт посилається позивачка, вона зазначає, що під час укладання іпотечного договору їй не були зрозуміли терміни які застосовані в вищевказаному договорі.           В ч.2 статі 229 ЦК України вказано, що у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Саме на дану обставину посилається позивач. З матеріалів справи слідує,  що коли   дочка позивача оформлювала кредит,  вона разом з позивачем добровільно та розуміючи настання наслідків в разі невиконання умов договору, оскільки такі наслідки були їм роз’ясненні нотаріусом та кредитним працівником банку підписала всі належні документи.

Іпотечний договір від 07.12.2007 року позивачкою та її донькою був укладений добровільно з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 446 укладеним між ОСОБА_4 та Ощадбанком.

Згідно п.1.4.2. Кредитного договору №446 від 07.12.2007 року вказано, що укладання в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором договору іпотеки нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також далі зазначено, що це є Предмет іпотеки.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК ), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним».

У судовому засіданні було встановлено, що позивачу було роз’яснено права та обов’язки та наслідки які випливають з іпотечного договору.

Згідно ст.60 ЦПК України ’кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…’.

Доказів на підтвердження своїх вимог позивачка суду не надала. Тому необхідно відмовити ОСОБА_1  в задоволенні позову у повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  229,  369  ЦК України , ст.ст.  10, 11, 213-215 , 218 ЦПК України,  Законом України ’Про іпотеку’, -      

                                                   В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1  в задоволенні позову у повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 14 листопада 2011 року.

Суддя