БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.12.2011

          РІШЕННЯ

          ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          заочне

Справа №  2-84/11

          27.12.2011 року Болградський районний суд Одеської області в складі: головуючого – судді Кравцової А. В., при секретарі Ушаковій О.А.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Одеське РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про cтягнення  суми,

             ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив рішенням суду на його користь стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором №15к-335 від 13.03.2008р., в сумі 398929,75грн. та судові витрати, посилаючись на те, що відповідачі ухиляються від виконання зобов’язань.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві також просив суд встановити наявність у відповідачів рухомого та нерухомого майна, і в разі його наявності накласти на нього арешт в якості забезпечення позову; також просив суд тимчасово обмежити відповідачів у праві виїзду за межі України з вилученням в них паспортних документів до виконання ними зобов’язань за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав у позові, що 13.03.2008 року АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Одеське РУ" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і відповідач        ОСОБА_1 уклали кредитний договір №15к-335, згідно якому Банк надав ОСОБА_1 кредит у формі грошових коштів в сумі 43342долл.США на поточні потреби позичальника, строком до 13.03.2015р., за користування яким була встановлена плата в розмірі 13% на рік. Уклавши договір з позивачем та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності,            ОСОБА_1 систематично порушував свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Крім того, вказує позивач, в якості забезпечення повернення кредитних ресурсів 30.03.2008р. між ним, позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений посвідчений нотаріусом договір застави автомобіля «Мітсубісі Паджеро», 2008р. випуску, чорного кольору, шасі НОМЕР_4, реєстраційний державний номер НОМЕР_1; а також в забезпечення повернення кредитних ресурсів 13.03.2008р. між позивачем та другим відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №450/08, згідно якого ОСОБА_2 виступила поручителем, тому, стверджує позивач, вона повинна відповідати солідарно з боржником за вказаним кредитом.

Розгляд справи неодноразово відкладався за заявами відповідача ОСОБА_1 та у зв’язку з неявкою обох відповідачів.

05.08.2011р. позивач надіслав суду уточнення до позову, в якому просив стягнути з відповідачів 465389грн.49коп. та судові витрати. Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем разом з уточненими позовними вимогами, станом на 03.08.2011р. заборгованість              ОСОБА_1 становила: за кредитом – 16492,33долл.США, за відсотками –11,91долл.США, пеня –41082,93долл.США, та пеня за несвоєчасну сплату щомісячних комісій –6 419,75грн.; курс долара на час надання уточнення позивач вказав 07,97грн. за 1 долар США., і зазначив, що всього загальна сума заборгованості відповідачів перед ним, позивачем, складає 57587,17долл.США та 6419,75грн.

У судове засідання позивач не з’явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутністю та не заперечуючи проти постановлення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 також надав суду заяву про слухання справи за його відсутністю, стверджуючи у заяві, що в липні 2011 року повернув позивачу частину боргу в сумі більш, ніж 28тис.дол.США.

Відповідач ОСОБА_1, будучи повідомленою судом належним чином про час та місце судового засідання, до суду не з’явилася, не надавши заперечень на позов та не повідомивши причин неявки у судове засідання, тому суд постановлює заочне рішення.  

             Розглянувши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

             Судом встановлено, що 13.03.2008 року АТ "Банк"Фінанси та Кредит" в особі Філії "Одеське РУ" АТ "Банк"Фінанси та Кредит"” та відповідач ОСОБА_1  уклали кредитний договір №15к-335, згідно якому Банк надав відповідачу кредит у формі грошових коштів в сумі 43 342долл.США., строком до 13.03.2015р., за користування яким встановлена плата в розмірі 13% на рік, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у період на залишок заборгованості.

          Кредитні кошти  за вказаним договором надавалися позичальнику на споживчі потреби, відповідач зобов’язався використовувати кредит за цільовим призначенням і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у вставлені договором строки.

Відповідно до довідки позивача №6498 від 25.05.2011р. ОСОБА_1 за період з 23.06.2010 по 24.05.2011р.р. по кредитному договору платежі не здійснював.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до уточненого позову, станом на 03.08.2011р. заборгованість ОСОБА_1 становила: за кредитом –16492,33долл.США, за відсотками –11,91долл.США, пеня –41082,93долл.США, та пеня за несвоєчасну оплату щомісячних комісій – 6 419,75грн., курс долара на той період становив 7,97грн. за 1 долар США., а всього загальна сума заборгованості складає 57587,17долл.США та 6419,75грн.

Пізніше, на запит суду, позивач листом №8608 від 07.10.2011р., уточнив позовні вимоги, та, надавши суду відомості про те, що станом на 07.10.2011 року через невиконання відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором, загальний розмір його заборгованості складає 53847,90дол.США (в гривневому еквіваленті –429167,76грн.), та 7039,18 грн., а всього –436206,94грн., з яких: 16492,33дол.США (в гривневому еквіваленті –131443,87грн.) –заборгованість за кредитом; 399,02дол.США (в гривневому еквіваленті –3180,19грн). –заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом; 437,76грн. –заборгованість по комісії; 36956,55дол.США (в гривневому еквіваленті - 294543,70грн.) –пеня за порушення строку сплати платежу; 6601,42грн. –пеня за порушення строку сплати комісії, в уточненні до позову просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів 436206,94грн.96коп. та судові витрати, вказуючи, що курс долару США станом на 07.10.2011р. становить 7,97долл.США за 1грн.  

На черговий запит суду позивач на ім’я відповідача листом №3969 від 27.12.2011р. повідомив, що 29.07.2011р. дійсно було реалізоване залогове майно, а саме –автомобіль «Мітсубісі Паджеро», 2008р. випуску, д.номер НОМЕР_1, чим було погашено частково заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 на суму 27588,57долл.США та 3283,20грн., тому станом на 27.12.2011р. ОСОБА_1 має заборгованість перед банком за кредитним договором 17373,76 доларів США та 875,52 гривень, з яких: 16492,33 долари США –заборгованість за тілом кредиту, 881,43 долл. США –заборгованість по сплаті відсотків, та 875,52грн. –заборгованість по сплаті комісії, а також є нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту, відсоткам та комісії, проте не зазначив їх розмір.

          Відповідно до п.2.2 вищевказаного кредитного договору, моментом надання банком  кредиту є день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника, відкритому у структурному підрозділі банку.  

Відповідно до договору, позичальник повертає кредит та сплачує банку відсотки за користування кредитом безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточних рахунок, шляхом ануітетного платежу в розмірі 790 долл. США та 218,88грн. комісійних на місяць.

          Відповідно до п.4 вищезгаданого Договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у валюті кредиту; у випаду прострочення строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, а також у випадку прострочення строку виконання зобов’язань щодо повернення, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення зобов’язань, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення; у разі прострочення позичальником сплати більш ніж на 2 дні необхідного мінімального платежу, він сплачує банку штраф у розмірі 30грн.; а у випадку порушення вимог п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.6, 3.3.8., 3.3.9. договору, він також повинен сплатити банку штраф в розмірі 10 % від суми кредиту за кожен випадок, та 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

             ОСОБА_1 станом на 27.12.2011р. має кредитну заборгованість перед банком в розмірі 17373,76доларів США та 875,52 грн., з яких: 16492,33 долари США –заборгованість за тілом кредиту, 881,43 долл. США – заборгованість по сплаті відсотків, та 875,52грн. –заборгованість  по сплаті комісії, а також штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту, відсотків та комісії, розрахунок за якими позивач суду не надав.

            Відповідно до ст.ст.526,625 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Відповідно до ст.ст.553,554 ЦК України, договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; поручителем може бути одна особа або кілька осіб, а правовими наслідками порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, є те, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відсотки, згідно з положеннями ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України, є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.  

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду), а загальні умови виконання зобов’язання зазначені у ст.526 цього Кодексу.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч.2ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. В подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч.2ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини з постановленням рішення суду не припиняються.

Уклавши договір з позивачем та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, у боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 виникла кредитна заборгованість внаслідок порушення ОСОБА_1 своїх договірних зобов’язань, що підтверджується доказами, наданими суду –копією кредитного договору №15-к335 від 13.03.2008р., розрахунками заборгованості за цим кредитним договором, копіями паспортів  відповідачів, договором поруки, іншими матеріалами справи, та довідкою позивача від 27.12.2011р.

За відсутності заборони законами України використання іноземної валюти, як засобу платежу, за умов дотримання вимог валютного законодавства, укладаючи договір, сторони з’ясували, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначили для себе правила подальшої поведінки, які не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін.

Виходячи з того, що позичальники невиконанням умов договорів (кредитного та договору поруки) заподіяли кредиторові матеріальну шкоду в розмірі частки тіла кредиту, заборгованості по відсотках, та комісійних виплат, враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником –часткове погашення заборгованості за  кредитом та відсоткам, які заслуговували на увагу позивача, а також виходячи з того, що ОСОБА_1 на даний час має кредитну заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно суму боргу.

Відповідно до ст.616ч.2 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

ОСОБА_1 станом на 27.12.2011р. має фактично кредитну заборгованість перед банком в розмірі 17373,76доларів США та 875,52 грн., з яких: 16492,33 долари США –заборгованість за тілом кредиту, 881,43 долл. США –заборгованість по сплаті відсотків, та 875,52грн. –заборгованість  по сплаті комісії.

З огляду на зазначені обставини та той факт, що у позові та додатку до нього заявлена до стягнення сума значно перевищує розмір заподіяних збитків, які не є співмірними з сумою фактичного боргу на даний час, оскільки позивач не врахував часткового погашення відповідачем ОСОБА_1 29.07.2011р. заборгованості за кредитним договором в розмірі 27588,57долл.США та 3283,20грн., що були отримані внаслідок реалізації залогового майна, а саме –автомобілю «Мітсубісі Паджеро», 2008р. випуску, д.номер НОМЕР_1, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню не вся сума, вказана у позовних вимогах, а лише 17373,76доларів США та 875,52 грн. Також суд не може стягнути з відповідачів на користь позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту, відсотки та комісію, оскільки позивач не надав суду розрахунку за ними, що є обов’язком позивача відповідно до ст. 10 ЦПК України.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й відсотки за кредитним договором чи відсотки на банківський вклад (статті 1054, 1061 ЦК України) в іноземній валюті, оскільки такий відсоток не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Аналіз вказаної норми права вказує на те, що сума боргу, яка підлягає стягненню за даним позовом, індексації не підлягає, оскільки внаслідок знецінення індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом позики, індексації не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції –це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому вказана норма ЦК України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов’язання у гривні.

Повернення коштів у валюті не суперечить ЦК України, оскільки у конкретному випадку валюта не виступає засобом платежу.

В разі неможливості повернення коштів у валюті, суд може визначити порядок виконання рішення суду, зазначивши про стягнення кредиту у гривнях, що складає еквівалент суми за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення у справі, проте позивач, вказавши еквівалент боргу у гривнях, у позовних вимогах не заявляв вимогу визначити порядок виконання рішення суду в частині стягнення суми саме в національній грошовій одиниці.

Крім того, оскільки суд встановив відсутність у відповідачів рухомого та нерухомого майна, суд не має підстав у задоволенні вимоги позову про накладення арешту на майно відповідачів в якості забезпечення позову.

Відповідно до ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку, або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відповідно до ст.6 Закону України „Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України” громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання –до виконання зобов’язань або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням –до виконання зобов’язань. Тому, наявність в особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі боргових, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Що стосується вимоги позову про тимчасове вилучення у відповідачів паспортів, дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав: на виконанні пункту 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів»від  24.03.2008 року № 261/08 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, покладені на них рішення судів, та на виконання спільного листа Міністерства юстиції України та адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 року № 25-32/463 № 25-5347, а також з метою роз’яснення окремих норм законодавства міністерством юстиції України, та відповідно до ЗУ «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України», наявність в особи невиконаних зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України. Проте порядку вилучення паспорту законодавством не встановлено.

За таких обставин суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення боргу і судових витрат, а також в частині тимчасового обмеження відповідачів у праві виїзду за межі України до виконання ними зобов’язання за кредитним договором.

             Керуючись ст.ст.526, 553, 554, 616ч.2, 625 ЦК України, ст.ст.10, 60, 88, 151-152, 212-215, 217, 224-226, 232, 294 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Одеське РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2  про повернення  суми – задовольнити частково.

  Стягнути  солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 19.12.1996р. (ІНН НОМЕР_2), та з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 27.05.1997р. (ІНН НОМЕР_3), на користь Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (м.Одеса, вул.Армійська,18/Б, п/р35196010001980 у Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО328823, ОКПО21017660) заборгованість за Кредитним договором №15к-335 від 13.03.2008р. і понесені позивачем судові витрати – сплачені ним державне мито і витрати за інформаційне-технічне забезпечення розгляду  справи, в розмірі 17373(сімнадцять тисяч триста сімдесят три) долари США 76 центів, та 875(вісімсот сімдесят п’ять)гривень 52 коп., і 1820(одну тисячу вісімсот двадцять)грн., а всього -  стягнути з відповідачів на користь позивача 17373(сімнадцять тисяч триста сімдесят три) долари США 76 центів, та 2695(дві тисячі шістсот дев’яносто п’ять)гривень 52 коп.

Обмежити тимчасово у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу особі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання якого зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 19.12.1996р. (ІНН НОМЕР_2), та особі: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_6, виданий Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області 27.05.1997р. (ІНН НОМЕР_3), до виконання ними своїх обов’язків.   

В рештій частині позовних вимог відмовити.   

          Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення.

          Рішення суду також може бути оскаржене зацікавленими особами до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: