Справа № 1-113/11

ПОСТАНОВА

"28" грудня 2011 р.  Шумський районний суд

Тернопільської області

в складі головуючої судді                               Томчук С.В.

за участю секретаря                                         Кравчук Л.М.

з участю прокурора                                          Денисюка О.А.

підсуднього                                                       ОСОБА_1

       Розглянувши   у  відкритому  судовому  розгляді в  залі  суду  м.Шумськ  кримінальну  справу  про  обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Іванківці, жителя АДРЕСА_1, гр.України, освітою  вищою, одруженого, на  утриманні  має  неповнолітніх дітей,  фізична особа - підприємець,  раніше  не  судимий, за  ч.1  ст.172  КК  України

                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

     Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується  в  тому, він здійснює господарську діяльність  щодо виробництва дерев»яних будівельнихкончтрукцій  та столярних виробів як фізична особа-підприємець, та є особою на яку, Законом покладено обов»язок  дотримання трудового  законодавства. ОСОБА_1 в порушення вимог   п.6 ч.1 ст.24, ст.48 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.30  Закону України «Про оплату праці» п.2.4, 2.5, 2.14 інструкції  про прядок  ведення трудових  книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 1993 року №58, упродовж липня 2010 року –червня 2011 року, незаконно, використовував працю двох найманих працівників, зокрема: ОСОБА_2 з квітня 2008 року по березень  2009 року, та  ОСОБА_3  з жовтня 2007 року по квітень 2008 року  та з листопада 2008 року по  по квітень 2009 року, які працювали без укладення трудових договорів, оформлення  трудових книжок, ведення табелю робочого часу, нарахування  заробітної плати та обов»язкових державних платежів і відрахувань до фондів соціального страхування,  надання відпусток та оплати лікарняних найманим працівникам, передбачених трудовим законодавством України.

      Використовуючи  найману працю  людей ОСОБА_1  грубо порушив вимоги ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, якими передбачено право людини на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижче від визначеної законом  мінімальної  межі, на оплачувану щорічну відпустку, право на соціальний захист, що включає право на забезпечення  у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом, яке гарантується загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням  за рахунок  страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, ст. 253-265 КЗпП України та ст.11, 14 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно яких роботодавець повинен сплачувати страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»для фізичних осіб, працю яких використовує на умовах  трудового  договору, що є гарантією отримання працівником державного пенсійного забезпечення за віком.

     Обвинувачений   ОСОБА_1  просить  застосувати  до  нього  Закон  України  «Про  амністію» від  8 липня  2011 року, як  такого, що  на  день  набрання  чинності  цього  Закону  має  на  утриманні  неповнолітніх дітей: сина –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4  та  дочку –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, про  що  представив  письмову  заяву.

     У  відповідності  до  ст.6  Закону  України  «Про  амністію» від  28.07.2011року  особи, які  підлягають  під  дію  статті  1  Закону  України, кримінальні  справи  стосовно  яких  перебувають  у  провадженні  суду, але  не  розглянуті, підлягають  звільненню  від  кримінальної  відповідальності  в  порядку та  на  умовах  , визнаних  цим  Законом.

     У  відповідності  до  п. в ст.1  Закону  України  «Про  амністію» від  08.07.2011 р. №3680-VI   звільненню від  покарання  у  виді  позбавлення  волі  на  певний  строк  та  від  інших  покарань, не  пов»язаних  з  позбавленням  волі, підлягають  засудженні  за  умисні  злочини, які  не  є  тяжкими, відповідно  до  ст.12  КК  України  та  за  злочини  вчиненні  з  необережності, які  не  є  особливо  тяжкими  відповідно  до  ст.12  КК  України,  особи  які  не  позбавленні  батьківських  прав, які  на  день  набрання  чинності  цим  Законом  , мають  дітей  яким  не  виповнилось  18  років.

        Обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується  у  вчиненні  злочину, передбаченого  ч.1 ст.172 КК  України  є  злочин  відповідно  невеликої  тяжкості.

        Обвинувачений  ОСОБА_1 є  батьком  неповнолітніх дітей: сина –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,  що свідчить   свідоцтво  про його народження, актовий  запис  № 42,  виданий   6 червня 1995 року, НОМЕР_1, Відділом РАГС Шумського райвиконкому, Тернопільської області,   та  дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,  що  свідчить  свідоцтво  про її  народження, актовий  запис  № 43,  виданий   20 лютого 2002 року, НОМЕР_2,  Відділом РАГС Шумського РУЮ, Тернопільської області.

         За  вказаних  обставин    суд  рахує  за  доцільним  застосувати  до  обвинуваченого ОСОБА_1  Закон  України  «Про  амністію» від  8 липня 2011р.  та  звільнити  його  від  кримінальної   відповідальності, а  кримінальну  справу  про  його  обвинувачення  за  ч.1  ст.172  КК  України  провадженням  закрити.

         На  підставі  наведеного, керуючись  ст.44  КК  України, ст.6  ч.1, п 4  КПК  України, суд

                                                       П  О  С   Т  А  Н  О  В  И  В:

         Застосувати   до ОСОБА_1  амністію на  підставі  ст.1 п.в  ст.6  Закону  України  «Про  амністію»  від  8 липня 2011 року,  №3680-VI і  звільнити  його  від  кримінальної  відповідальності, передбаченого  ч.1  ст.172  КК  України.

          Кримінальну  справу  про  обвинувачення  ОСОБА_1 за  ч.1 ст. 172 КК  України  провадженням  закрити.

       На  постанову  може  бути  подана  апеляція  до  Апеляційного  суду  Тернопільської  області  протягом  7  діб, з  дня  проголошення , шляхом  подачі  апеляції  через  суд  району.

Суддя:С. В. Томчук