Справа № 1-343/2011р.

                                                      ВИРОК

                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.06.2011                                                                                               м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

      судді - Беспрозванного О.В.,

      при секретарях - Наумкіної І.М., Онищенко М.В.,

      за участю прокурорів –Касьяненко Т.М., Коньшиної Н.В., Румянцева О.В.,

адвоката –ОСОБА_1,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, громадянки України, українки, із вищою освітою, одруженої, приватного підприємця, не засудженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України,

                                                В С Т А Н О В И В:

05.10.10р., біля 12.00 год., будучи арбітражним керуючим, ліквідатором ПП «Емія», ОСОБА_2, виконуючи ці функції на підставі постанови Господарського суду Миколаївської області від 19.01.2010 року, згідно якої ПП фірма «Емія»визнана банкрутом, а також будучи посадовою особою, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки щодо виконання рішення суду, знаходячись у офісі ПП фірми «Емія», який розташований в АДРЕСА_2 отримала хабар у сумі 7500 доларів США, що станом на 5.10.2010р. згідно довідки Державного ощадного банку України складало 59 324,25 грн., від бухгалтера ПП фірми «Емія»ОСОБА_3 за невиконання своїх службових обов’язків, а саме не оскарження у судовому порядку договору купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 у випадку її повторної реалізації, а також сприяння тому, щоб господарський суд не визнав договір купівлі-продажу цієї ділянки недійсним.

Підсудна ОСОБА_2 у ході судового розгляду вину свою у вчиненні вищевказаного злочину визнала частково, суду показала, що у травні –червні 2009 року на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області вона була призначена розпорядником майна ПП фірми «Емія». На посаду розпорядника майна вона цієї фірми вона була призначена за клопотанням кредиторів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 З бухгалтером ПП фірми «Емія»ОСОБА_3 її познайомив директор підприємства ОСОБА_6

У серпні 2009 року вона знаходилася в офісі ПП фірми «Емія». Бухгалтер ОСОБА_3 спитала її, що винно їй підприємство за позитивне відношення до проведення процедури банкротства. На це питання вона відповіла, що бажає отримати 20 000 грн.

19.01.2010 року постановою Господарського суду Миколаївської області ПП «Емія»було визнано банкротом, а вона була призначена на посаду ліквідатора ПП «Емія», при цьому список кредиторів був збережений. Після даного рішення вона отримала право на подачу позовної заяви.

У травні –квітні  2010 року вона подала позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі –продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 7.02.2008року, який був укладений між ПП «Емія»та ПП «Герань», посилаючись на те, що договір є фіктивним, оскільки директором ПП «Емія»та ПП «Герань» був ОСОБА_6

У серпні 2010 року нею було подано доповнення до поданої раніше позовної заяви, згідно якого вона просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 укладеного між ПП «Герань»та ПП «Ангел», так як він був фіктивним, оскільки директором ПП «Ангел»та ПП «Герань»був ОСОБА_6

У кінці серпня 2010 року вона бачилася з ОСОБА_3 та повідомила, що подала вищевказану позовну заяву з доповненням. Їй повідомила, що рішення по даному позову буде прийнято на користь кредиторів. Також повідомила, що якщо вони бажають змінити дане рішення на свою користь, то вона може посприяти цьому. При цьому вона пояснила, що за її послуги вони повинні заплатити 60 000 грн.

28.09.2010 року рішенням Господарського суду Миколаївської області договори купівлі –продажу земельної ділянки по пр.. АДРЕСА_2, які були укладені між ПП «Емія»та ПП «Герань», а також між ПП «Герань»та ПП «Ангел»були визнані недійсними.

30.09.2010 року в обідній час вона зустрілася з ОСОБА_3 в офісі підприємства «Емія»по АДРЕСА_2. Вона вказала ОСОБА_3, що гарантує той факт, що дане рішення суду буде скасовано Апеляційним господарським судом Одеської області чи справа буде направлена на новий розгляд. Також вона сказала, що допоможе у складанні апеляції на рішення суду від 28.09.2010р.

5.10.2010 року у приміщенні офісу ПП «Емія»по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 передала їй грошові кошти у сумі 7500 доларів США. При цьому вона пояснила ОСОБА_3, що усі домовленості залишаються у силі та вона виконає усі необхідні дії в інтересах ПП «Емія», зокрема підготує апеляційну скаргу до Господарського суду Одеської області. Також ОСОБА_3 повідомила, що ПП «Емія»планує повторно реалізувати ділянку по АДРЕСА_2, при цьому ним необхідне її сприяння у вигляді неповідомлення про дану угоду кредиторам підприємства ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також у випадку вдалої реалізації даної ділянки вона не повинна подавати до суду позов про визнання даного договору купівлі-продажу недійсним. З даною пропозицією вона погодилася. Після отримання грошей її затримали працівники міліції та слідчий прокуратури. Свою провину визнає в тому, що взяла гроші у ОСОБА_3, але брала ці кошти за юридичні послуги, а не як хабар.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудною, її вина в інкримінованому їй діянні підтверджується наступними зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка у судовому засіданні показала, що з 2005 по 2008 рік вона працювала на посаді головного бухгалтера ПП «Емія». У 2008 році директором ОСОБА_6 було прийнято рішення про самоліквідацію ПП «Емія»у зв’язку з недоцільністю його існування. Після цього до Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_5 і ОСОБА_4 була подана позовна заява про визнання ПП «Емія»банкрутом. Рішенням суду арбітражним керуючим була призначена ОСОБА_2 та для того, щоб пришвидшити процедуру ліквідації їй заплатили 20 000 грн., один раз 10 000 грн., два рази по 5 000 грн. Потім, коли договір купівлі –продажу визнали недійсним, вона спитала ОСОБА_2, за що їй були сплачені гроші, на що вона відповіла, що за надану консультацією. В подальшому вона попросила ще 60 000 грн., які вона її передала. Як пояснила суду, що гроші ОСОБА_2 заплатили за те, щоб вона як посадова особа –арбітражний керуючий посприяла тому, щоб договір купівлі-продажу земельної ділянки Господарський суд не визнав недійсним, а також не оскарження в майбутньому договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 5.10.2010 року, згідно якого були помічені грошові кошти в сумі 7500 доларів США і вручені ОСОБА_3 /а.с. 17-39/.

- протоколом огляду офісу ПП «Емія»за адресою: АДРЕСА_2 від 05.10.2010 року, згідно якого при огляді вказаного приміщення у ОСОБА_2 із її сумки були вилучені грошові кошти у сумі 7500 доларів США. При просвічуванні вказаних купюр ультрафіолетовою лампою вони світилися жовтим кольором. Також світилися частково підкладка сумки ОСОБА_2, із якої вона достала дані грошові кошти /а.с.27-29/.

- висновком криміналістичної експертизи від 26.10.2010 року, згідно якої грошові кошти, які вилучені 5.10.2010 року у ОСОБА_2 відповідають аналогічним банкнотам, які знаходяться в офіційному обороті США /а.с.85-88/.

- протоколами проведення візуального спостереження з використання оперативно-технічних заходів з зняття інформації від 2.11.2010 року та від 2.12.2010 року, згідно яких візуально задокументований факт отримання грошових коштів ОСОБА_2 від бухгалтера ПП «Емія»ОСОБА_7 у якості хабара /а.с. 97, 109/.

- протоколом прослуховування та перегляду відеозапису від 5.10.2010 року, згідно якого ОСОБА_2 вимагає від бухгалтера ПП «Емія»ОСОБА_3 отримання грошових коштів у сумі 60 000 грн. у якості добавки до отриманих нею раніше 20 000 грн. /а.с. 7-12/.

- речовими доказами:

1. грошовими коштами у сумі 7500 грн.;

2. відеокасетою mini DVD Panasonick із записом протоколу огляду від 5.10.2010 року;

3. картою пам’яті micro SD Lexar з відеозаписом розмови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 5.10.10 року;

4. CD RW Disc videX із записом розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.09.2010 року /л.д. 118-119/.

Оцінюючи докази, зібрані по справі в їхні сукупності, суд уважає, що органами досудового слідства правильно кваліфіковані дії підсудної за ст. 368 ч.1 КК України, як отримання хабара, тобто отримання посадовою особою в якому-небудь вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, якої-небудь дії з використання наданого йому службового повноваження.

Вивченням особистості підсудної ОСОБА_2 встановлено, що вона раніше не засуджувалась, не працює, характеризується позитивно, психічно та фізично здорова, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Призначаючи вид і розмір покарання підсудній ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості нею вчиненого: скоєння злочину середньої тяжкості, її особистість, обставини справи, що пом’якшують відповідальність, - наявність на утриманні неповнолітніх дітей, і вважає, що її виправлення й перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, тому покарання їй необхідно призначити із застосуванням ст.75 КК України, тобто з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

                                             ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, і призначити їй покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити її від відбуття основного покарання із випробуванням строком на один рік.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати її не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу їй залишити попереднім - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на  протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя:                                                                                          А.В. Беспрозванный