Справа № 1-168/2011р.

                                                           ВИРОК

                                                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04.07.2011                                                                                               м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

      судді - Беспрозванного О.В.

      при секретарі –Онищенко М.В.,

      за участю прокурора –Максимової О.М.

адвоката –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого,  раніше не засудженого, працюючого у КП «Миколаївська ритуальна служба»водієм-санітаром, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 135 ч.1, 286 ч.2 КК України

                                               В С Т А Н О В И В:

26.08.2010 року, приблизно о 18.00 год. в м. Миколаєві водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автобусом «ЛАЗ-695 Н»(н/з НОМЕР_1), здійснював рух у світлий час доби по сухій асфальтованій проїзній частині вул. Космонавтів зі сторони вул. Енгельса у напрямку вул. Кірова.

Під’їжджаючи до регульованого пішохідного переходу, який розташований в районі АДРЕСА_2 водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е», 8.10, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, тобто проявив неуважність у дорожній ситуації та к її змінам, не контролював свій рух, хоча повинен був постійного його контролювати та мав таку можливість, рухаючись на заборонений сигнал світлофора, не зупинився перед дорожнім знаком 5.62 (місце зупинки) додатку 1 Правил дорожнього руху України, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався по пішохідному переходу на дозволений сигнал світлофора праворуч на ліво по ходу руху автобуса.

Внаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забитим місцем головного мозку, епідуральної гематоми лівої тім’яної області, закритого перелому лобної кістки з переходом на основу, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2342 від 17.09.2010р. відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя.

Настанню даної дорожньо-транспортної пригоди сприяло злочинне порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 «б», 8.7.3 «е», 8.10, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв’язку з наслідками, що наступили.

Крім того, водій ОСОБА_2 в порушення вимог п. 2.10 «а»,  «в», «г», «ґ», «д», «е»Правил дорожнього руху України, тобто став учасником дорожньо-транспортної пригоди, не зупинив свій транспортний засіб та не залишився на місці пригоди, завідомо знаючи, що своїми діями поставив пішохода ОСОБА_3 у небезпечний для життя стан, будучи зобов’язаним надати постраждалому допомогу та реально маючи таку можливість, навмисно не зупинився та не вжив заходів для надання першої медичної допомоги постраждалому аж до відправки його до лікувального закладу, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу міліції, не дочекався приїзду працівників міліції та не вжив заходів для збереження слідів пригоди, покинув місце ДТП, однак надалі був затриманий іншими учасниками дорожнього руху.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку комплексної авто технічної експертизи та судово-медичної експертизи № 1/202 від 09.12.2010р. потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя  як у момент спричинення, так і послідуючому клінічному перебігу.

Підсудний ОСОБА_2 у ході судового розгляду вину свою визнав повністю та показав, що дійсно він при вищевикладених обставинах 26.08.2010р., приблизно о 18.00 год. рухався на автобусі по вул. Космонавтів. Під’їжджаючи до регульованого пішохідного переходу в районі АДРЕСА_2, він проявив неуважність у дорожній обстановці та допустив наїзд на пішохода. Після того, як збив пішохода, не зупинив транспортний засіб, так як думав, що пішохід не постраждав. Суду пояснив, що заявлений прокурором цивільний позов визнає в повному обсязі. Позов потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди він також визнає в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди –  на розсуд суду.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2, його вина в інкримінованому йому діянні підтверджується наступними зібраними по справі доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні показав, що 26.08.2010р., приблизно о 18.00 год., він разом з батьком ОСОБА_4 знаходився біля регульованого пішохідного переходу, розташованого в районі АЗС «ОККО»по вул. Космонавтів. Коли увімкнулося зелене світло світлофора, він з батьком почав переходити проїзну частину по вул. Космонавтів по пішохідному переходу, при цьому батько рухався попереду. Приблизно по середині на нього наїхав автобус, який рухався ліворуч від них. Після пригоди він знепритомнів і  більше нічого не пам’ятає. Як пояснив суду, що в результаті злочинних дій підсудного йому був спричинений матеріальна шкода у сумі –11 тис. грн., а також моральна шкода у сумі –100 000 грн.

- аналогічними показаннями свідка ОСОБА_4, які він надав у судовому засіданні.

- протоколом огляду місця ДТП, схемою до нього /а.с.3-9/.

- висновком судово-медичної експертизи № 2342 від 17.09.2011р., згідно якого ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя /а.с. 49/.

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 25.10.2010р. за участю потерпілого ОСОБА_3, де потерпілий підтвердив на місці події свої показання /а.с. 34-35/.

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 26.10.2010р. за участю свідка ОСОБА_4, де свідок підтвердив на місці події свої показання /а.с. 36-38/.

- висновком судової автотехнічної експертизи № 5583 від 27.10.2010р., згідно якого на момент ДТП гальмівна система, рульове керування та ходова частина автобуса ЛАЗ-695 Н, н/з НОМЕР_1, знаходилися у справному стані /а.с. 42-44/.

- висновком судової авто технічної експертизи № 1/168 від 27.10.2010р., згідно якого проведеним дослідженням встановлено, що у дорожній ситуації, обставини якої вказані у постанові про призначення експертизи, водій автобуса ЛАЗ-695 Н, н/з НОМЕР_1, ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. Дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з ДТП /а.с. 62-65/.

- висновком комісійної автотехнічної  і судово-медичної експертизи № 1/202 від 9.12.2010р., згідно якого проведеним дослідженням встановлено, що у дорожній ситуації, обставини якої вказані у постанові про призначення експертизи водій автобуса ЛАЗ-695 Н, н/з НОМЕР_1, ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. Дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з ДТП. Потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя як у момент спричинення, так і у послідуючому клінічному перебігу. Із врахуванням характеру травми вчинення потерпілим яких-небудь усвідомлених цілеспрямованих активних дій після отримання тілесних ушкоджень виключається /а.с. 139-142/.

- речовим доказом: автобусом «ЛАЗ-695 Н», н/з НОМЕР_1 /а.с. 69/.

Оцінюючи докази, зібрані по справі в їхні сукупності, суд вважає, що органами досудового слідства правильно кваліфіковані дії підсудного ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження.

Також, за міркуванням суду, вірно кваліфіковані його дії органами досудового слідства за ст. 135 ч.1 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_2, встановлено, що він раніше не засуджувався, працює, характеризується позитивно, психічно та фізично здоровий, є учасником бойових дій.

Призначаючи вид і розмір покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості їм скоєного – скоєння тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості,  його особу, обставини справи, що пом'якшують відповідальність, - скоєння злочинів вперше, визнання вини та каяття у скоєному, часткове відшкодування матеріальної шкоди, і вважає, що, з урахуванням викладеного, його виправлення та перевиховання можливо без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому необхідно призначити із застосуванням ст. 75 КК України, тобто з випробуванням.

Суд вважає, що цивільний позов прокурора м. Миколаєва к підсудному про стягнення витрат, які були потрачені на лікування потерпілого, у сумі 4452,17 грн. підлягає повному задоволенню.

Також суд вважає, що цивільний позов потерпілого до підсудного про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме суд вважає необхідним стягнути з підсудного на користь потерпілого в якості відшкодування моральної шкоди –50 000 грн. Що стосується матеріальної шкоди, то суд вважає за необхідне даний позов залишити без розгляду, так як потерпілий не надав суду документи, що підтверджують матеріальні збитки.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

                                                        ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 135 ч.1, 286 ч.2 КК України, та призначити йому такі покарання:

за ст. 135 ч.1 КК України –у вигляді 1 року позбавлення волі;

за ст. 286 ч.2 КК України –у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття основного покарання із випробуванням строком на два роки шість місяців.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу йому залишити попереднім –підписку про невиїзд.

Арешт, накладений на автомобіль «ЛАЗ-695Н», який належить ОСОБА_5, - зняти.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди –50 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради в якості відшкодування матеріальної шкоди 4452, 17 гривень, р/р 35427002000969, ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 05483090.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення експертиз:

№ 1/168 від 27.10.2010р. в сумі –1304,91 грн.,

№ 1/202 від 09.12.2010р. в сумі –966,6 грн.,

а всього 2 271,51 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області УДК в Миколаївській області р/р 31251272210005, МФО 826013 код 25574110/.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи № 5583 від 27.10.2010р. у сумі 344 грн. на користь Миколаївського відділення Одеського науково-досліднього інституту судових експертиз.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області на протязі п'ятнадцяти діб з моменту проголошення.

Суддя:                                                                                          О.В.Беспрозванний