Справа 2-84/11     

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27.12.2011   року   Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді            -           Єрохіної І.В.

при секретарі                     -           Рудай Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про  визнання договору  купівлі  продажу,  довіреності недійсними, скасування   державної реєстрації права  власності  на частку  майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2  про  визнання договору  купівлі  продажу,  довіреності недійсними,  скасування   державної реєстрації права власності  на частку  майна. Свої  вимоги  мотивував  тим, що  при  розпаюванні  паїв   КСП «Большевик» 22.02.2002 року   їй   був   виділений   майновий  пай, що  складає 2/100 часток   автогаражу,  розташованого по АДРЕСА_1. 08.09.2003  року  з метою заволодіння майном, ОСОБА_2, діючи на підставі підробленого доручення від 27.09.2002 року,   засвідченою   секретарем   Новосільської  сільської Ради Чорноморського району  ОСОБА_5  від  імені  ОСОБА_1  продав належні останній 2/100 часток гаражу,  своєї  дружині ОСОБА_3. Проте , наміру продавати пайову  частку  майна у ОСОБА_1  не було і згоди на її продаж вона не давала,  довіреності   від її імені були підроблені.  Після звернення ОСОБА_1  до правоохоронних органів, була порушена кримінальна справа  по факту шахрайських дій відносно ОСОБА_2 та секретаря сільської Ради. Проведеною в кримінальній справі експертизою було встановлено, що підписи в довіреності виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.  Позивач просить визнати   недійсною довіреність від 27.09.2002 року, видану від імені ОСОБА_1   на ім”я  ОСОБА_2, визнати недійсним договір купівлі-продажу 2/100  часток   авто гаражу  між  від   8.09.2003 року та скасувати державну реєстрацію права власності на частку майна.  

Позивачка просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідачі, їх представник, третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились. Надали письмові заперечення щодо позовних вимог, позовні вимоги не визнали.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що  ОСОБА_1  була  власником   2/100 частки  майнового   паю  автогаражу  КФХ «Деметра»,  який  розташований   за  адресою  АДРЕСА_1, разом  з    іншими   співвласниками  на  підставі  свідоцтва   про  право  власності  від 7.08.2003 року (  а.с.5).   

27.09.2002 року   секретар  Новосільськоої  сільської Ради  ОСОБА_5   посвідчила довіреність від  імені ОСОБА_1, яку  підготував  ОСОБА_2

Ця  довіреність ОСОБА_1  підписана   не  була,  була  підписана  невідомою особою, ця довіреність наділяла  ОСОБА_2    правом    управляти  та  розпоряджатися   майновими   правами  ОСОБА_1  у  КХФ «Деметра».

1.11.2002 року     за  заказом  ОСОБА_2    Євпаторійське    МБРТІ   провів  розрахунок часток   пайщиків,  відповідно  до  якого  частка  ОСОБА_1  встановлена   у  розмірі  2/100 часток  автогаражу.

7 травня 2003 року    розпорядженням   голови Чорноморської  районної адміністрації  № 384\г прийнято рішення про  визнання  і  оформленні  права   власності  на «гараж», який розташований   за  адресою  АДРЕСА_1,  у частках  на  кожного  пайщика. 7.08.2003  року  на  кожного  пайщика,  у  тому  числі на ОСОБА_1, було  видано  свідоцтво   про  право  власності  на   частку  гаража. На  ім’я   ОСОБА_1  видано  свідоцтво   про  право  власності  на 2/100  часток   гаражу.

08.09.2003 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 відповідно  до  часток   які   їм належали, від імені яких діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої у Новосільської     сільської Ради   Чорноморського  району 27.09.2002 року та ОСОБА_2 від  свого   імені   й  ОСОБА_3,  яка є    дружиною  ОСОБА_2,  був  укладений  договір   купівлі  продажу 97/100  часток   гаража, розташованого  за  адресою  АДРЕСА_1, посвідчений державним  нотаріусом Чорноморської нотаріальної конторою  Степановою Н.А.   за № 2704.   

Згідно вимог  ст.  ст.  27,  28,  29,  30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб,  показання свідків,  письмові докази,  речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази,  які мають значення для справи. Обставини,  які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини,  на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.   

У відповідності до  ст.  62 Цивільного кодексу УССР в редакції 1963 року,  який був чинним на час виникнення спірних правовідносин угода,  укладена однією особою (представником) від імені іншої особи (яку представляють) в силу повноваження,  що ґрунтується на довіреності,  законі або адміністративному акті,  безпосередньо створює,  змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи,  яку представляють.   

Згідно статті 64 ЦК України (1963 року) довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність є  цивільно-правовою  угодою і  відносно  довіреностей,  укладених  до   18 січня   2004 року   застосовуються    положення  ЦК України   1963 року, оскільки   ці  правовідношення  виникли  до  ступу  у  законну  силу  нового  Кодексу  і не  мають характеру, що продовжується  .

Угода –видача довіреностей , яка  оспорювана   позивачем,   укладена   27.09.2002 року.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.   

Позивачка,  як на  підставу свого позову  у  частині   визнання   довіреностей  недійсними,  посилається  на  те, що вона  не  мала   волевиявлення   на    видачу  довіреностей на  ім’я   ОСОБА_2, довіреностей  не   підписувала.   

Таким чином,  судом встановлено,  довіреності від імені ОСОБА_1  на ім’я ОСОБА_2, якому нібито надавались від імені позивача повноваження на право керувати  та  розпоряджатися   рухомим та нерухомим  майном,  яке   йому належало, були підроблені.     

Крім того, вироком Євпаторійського міського суду від 06.08.2010 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.. 190 ч.3, ст.. 27 ч. 2-4, ст.. 365 ч. 3, ст.. 27 ч. 2-4 ст. 366 ч. 2 УК Україні на йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном  3 роки та с позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 3 роки, у зв’язку з тим, що він незаконно отримав право на чуже майно у великих розмірах шляхом омани та зловживання довірою, а саме отримав підроблені довіреності від імені ОСОБА_1  на право розпорядження 2/100 часток гаражу, розташованого по АДРЕСА_1., а у подальшому продав вказану частку своїй дружині ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 08.09.2003 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду АРК від 05.10.2010 року вирок Евпаторійського міського суду від 06.08.2010 року змінено,  ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ст.. 27 ч. 2-4 ст. 366 ч. 2 УК України у зв’язку з закінченням.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України –вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до  ст. 41 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року основним елементом дійсної угоди є воля сторін,  тобто дії особи мають бути свідомими,  вільними і виражати її дійсну волю,  бажання викликати певні юридичні наслідки - встановлення,  зміну або припинення. Таким чином,  відсутність даного елементу в укладеному договорі купівлі-продажу свідчить про невідповідність такого договору вимогам закону,  а саме  ст.  41 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року,  і може бути підставою для визнання такого договору недійсним згідно  ст. 48 цього кодексу.   

У  відповідності   зі  Цивільним  Кодексом   України   кожному  гарантується   право  на  захист  його  прав свобод  і інтересів  незалежним  і неупередженим  судом. Відповідно  до   рішення  Конституційного  Суду України  від 1.12.2004  року № 18 -рп2004  (  справа  про  охоронюваний  законом   інтересі )  особа ,  яка   прагне   до   користування     конкретним     матеріальним   благом,    може    захищати    свої   права  та  охоронювані  законом    інтереси   шляхом   звернення   до суду.   

Згідно  зі ст. 6,13 Конвенції  про  захист прав  людини і  основних свобод, ратифікованої Законом України   від 17.07.1997 року  «кожен  при  вирішенні  питання  щодо    його   цивільних   прав  та  обов’язків  має право на   справедливий і відкритий   розгляд   впродовж  розумного  строку   незалежним і  безстороннім  судом, створеним  відповідно  до закону».     

З відповідачів згідно ст.. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачкою.

Керуючись ст.ст. 10,11,15,60,208,212-215 ЦПК України

ВИРІШИВ :

Позовні  вимоги ОСОБА_1  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про  визнання договору  купівлі  продажу,  довіреності недійсними,  скасування   державної реєстрації права  власності  на частку  майна  - задовольнити.

Визнати недійсною довіреність від 27 вересня 2002 року, видану від імені ОСОБА_1  на ім’я ОСОБА_2 на  право   розпорядження  майном,  що посвідчена приватним секретарем   Новосільської  сільської Ради  за  реєстровим № 234.   

Визнати  недійсним  договір купівлі-продажу   в  частині   продажу 2/100 часток гаражу, який   розташований  за   адресою –АДРЕСА_1 від 8 вересня 2003 року, укладений між ОСОБА_2, який  діяв  від  імені ОСОБА_7 на  підставі  довіреності   від 27  вересня   2002 року  та   ОСОБА_3, посвідчений  державним  нотаріусом   Чорноморської   Державної  нотаріальної  контори  Степановою  за реєстровим  №  2704.

Скасувати   реєстрацію  права  власності   на  2/100 часток   гаражу,  який розташований  за   адресою  АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  витрати  на  інформаційне технічне  забезпечення розгляду  справи  у  сумі 37 гривень.   

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Чорноморський районний суд шляхом подачі в 10-денний термін із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачу після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий суддя                                                                   І.В. Єрохіна