Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Сачука В.І.,
Шпинти М.Д.,
з участю
прокурора Рогальчука К.Л.
обвинуваченої ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3 на постанову Рівненського міського суду від 22 грудня 2011 року.
Вказаною постановою щодо обвинуваченої ОСОБА_2 обраний запобіжний захід –взяття під вартою.
ОСОБА_2 обвинувачується за ч.2 ст. 303 КК України. Постанова про притягнення як обвинуваченої була надана слідчим в засіданні апеляційного суду. При попередніх судових засіданнях в місцевому суді (трьох) та в апеляційному суді постанова про притягнення як обвинуваченої до справи по розгляду подання слідчого не долучалась.
Як убачається із постанови про притягнення як обвинуваченої від 9 грудня 2011 року ОСОБА_2 під час проведення працівниками міліції „оперативної закупки” сексуальних послуг 11 листопада 2011 року використала свій мобільний телефон і за грошову винагороду організувала надання сексуальних послуг двома особами жіночої статі ОСОБА_4та ОСОБА_5
У поданні слідчого Дячука Р.В. (заступник начальника відділення слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області) від 1 грудня 2011 року, погодженому із заступником прокурора Рівненської області Мартиненком Р.М. зазначено лише, що затримана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого може бути призначене покарання на строк понад п’ять років. На обґрунтування подання з проханням взяти особу під варту слідчий навів два доводи:
- що вона перед проведенням обшуку в її квартирі відмовлялась відчинити двері;
- що до ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у виді підписки про невиїзд по іншій справі.
Справа за вказаним подання слідчого неодноразово розглядалась судами.
При розгляді подання 2 грудня 2011 року Рівненський міський суд під головуванням судді Кучиної Н.Г. дійшов до висновку, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу слід встановити дані, які характеризують особу підозрюваної, зокрема:
- сімейний стан;
- наявність утриманців,
- стан здоров’я,
- дані про наявність чи відсутність судимостей,
- дані про її заняття,
- характеристику особи.
З метою встановлення вказаних даних суд продовжив строк затримання підозрюваної до десяти діб (постанова суду на а.с. 10).
За наданий судом строк було встановлено, що ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 одружена з ОСОБА_6 20 березня 2004 року (копія свідоцтва про шлюб на а.с. 14). У подружжя є донька ОСОБА_7 , яка народилася 2 грудня 2008 року. (копія свідоцтва про народження на а.с. 13). До справи була також долучена копія виписки із історії хвороби чоловіка затриманої (а.с. 15). Ще до справи був долучений рапорт старшого оперуповноваженого ОСОБА_8 виконуючому обов’язки начальника відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області ОСОБА_9 про те, що „ОСОБА_2 має намір на зустріч з повіями… з метою впливу на хід розслідування справи”. Ні начальник відділу ОСОБА_9, якому був адресований рапорт, ні слідчий, ні суд дані, які зазначенні у рапорті, не перевіряли.
Жодних інших заходів до виконання постанови суду і надання доводів для обґрунтування неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу ні слідчий, ні прокурор суду не надали. Як убачається з протоколу судового засідання не надавали таких даних ні слідчий, ні прокурор і в засіданні Рівненського міського суду 9 грудня 2011 року. Однак суд під головуванням судді Кучиної Н.Г. 9 грудня 2011 року виніс постанову про взяття ОСОБА_2 під варту, з посиланням на наявність у Львівській області іншої справи по обвинуваченої ОСОБА_2 і на рапорт оперуповноваженого.
21 грудня 2011 року колегією суддів Апеляційного суду Рівненської області постанова Рівненського міського суду від 9 грудня 2011 року про взяття ОСОБА_2 під варту була скасована, як необґрунтована.
22 грудня 2011 року Рівненський міський суд під головуванням судді Музичук Н.Ю. виніс постанову (а.с. 35) про взяття ОСОБА_2 під варту. При цьому суд послався як на підстави для обрання найбільш суворого запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_2 на такі обставини:
1. Оперуповноважений ОСОБА_10 в суді показав, що ОСОБА_2 30 листопада 2011 року відмовлялась відкрити двері квартири для проведення обшуку, коли вони відрекомендувались працівниками ЖЕКу (а.с. 32. перший абзац зворотної сторони аркушу)
2 Оперуповноважений ОСОБА_8 повідомив суду, що після легалізації даних оперативно-розшукових заходів він зможе підтвердити факти повідомлення ОСОБА_2 по телефону повій про можливість проведення в них обшуку.
3 У Залізничному районному суді міста Львова у провадженні є справа по обвинуваченню ОСОБА_2 із запобіжним заходом підпискою про невиїзд.
4. ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Ще суд вказав, що враховує наявність непрацюючого чоловіка і неповнолітньої дитини, як обставини, що перешкоджають обранню менш суворого запобіжного заходу. На погляд місцевого суду, доводи про необхідність догляду ОСОБА_2 за матір’ю не заслуговують на увагу, а забезпечення догляду малолітньої (3 роки) дитини може бути забезпечене її батьком.
За змістом апеляції ОСОБА_2 вона постанову суду від 22 грудня 2011 року просить змінити і обрати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. Буквально вона просить постанову скасувати і обрати інший запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. При цьому вона стверджує, що не порушувала підписки про невиїзд при розслідуванні іншої справи, яка не може знайти свого вирішення вже другий рік, з’являлась по виклику на всі слідчі дії і допомагала слідству.
Захисник ОСОБА_3 викладає в апеляції те ж прохання. Він оспорює як бездоказові твердження оперативних працівників міліції, на які послався суд. За його поясненнями ОСОБА_2 не впускала 30 листопада 2011 року в квартиру працівників міліції, бо вони намагались ввійти до житла під виглядом працівників ЖЕКу. Перебування ОСОБА_2 протягом тривалого часу на підписці про невиїзд по іншій справі, за твердженням захисника, переконливо доводить, що підписка про невиїзд є достатнім запобіжним заходом для забезпечення належної поведінки обвинуваченої.
Захисник вважає, що суд не зважив на наявність у його підзахисної постійного місця проживання, сім’ї, малолітньої дитини, матері похилого віку на утриманні, заняття розповсюдженням косметики, як джерела існування сім’ї. Захисник також стверджує, що взяття під варту ОСОБА_2 в Рівному перешкоджає розгляду її справи і отримання виправдувального вироку в місті Львові, де щодо неї застосований запобіжний захід (підписка про невиїзд) вже два роки.
В апеляційному суді слідчий Дячук Р.В. заявив, що наведені ним в поданні доводи доводять неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу. Необхідність тримання обвинуваченої під вартою, на його погляд необхідне для того, щоб встановити можливі інші факти злочинної діяльності ОСОБА_2, обвинувачення у вчиненні яких їй не пред’являлось. Тобто, на погляд слідчого, взяття під варту по даній справі потрібне не для забезпечення належної процесуальної поведінки при розслідуванні пред’явленого обвинувачення, а для полегшення оперативно-розшукових дій по можливому виявленню даних про інші злочини, що можливо вчинені ОСОБА_2
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2. заявила, що перебування її під вартою залишає без материнського догляду її трирічну дитину, просить обрати запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, запевняє, що не ухилялась від явки до слідчого по цій справі і не має наміру ухилитись. Твердження слідчого і прокурорів про можливість її тиску на осіб, які дали свідченні по пред’явленому їй обвинуваченню, вважає надуманими і нічим не підтвердженими.
Захисник ОСОБА_3 підтримуючи свою апеляцію заявив, що обидва доводи слідчого, котрі викладені в поданні (а.с.1-2), не дають підстав для висновку про те, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченої. Зокрема, відмова ОСОБА_2 відкрити квартиру особам, які відрекомендувались як працівники ЖЕКу цілком зрозуміла і виправдана. Посилання слідчого на застосування підписки про невиїзд по іншій справі теж не свідчить про неможливість застосування такого ж запобіжного заходу по цій справі. Те, що справа в місті Львові не може знайти свого вирішення протягом двох років, на думку захисника свідчить лише про необґрунтованість обвинувачення пред’явленого по тій справі. Захисник просить врахувати необхідність у ОСОБА_2 доглядати за трирічною дитиною та хворою на онкологічну хворобу матір’ю.
Прокурор Рогальчук К.Л. висловлювати свої доводи на спростування доводів апеляцій, доводів обвинуваченої та захисника в суді відмовився. За його переконанням його участь в засіданні достатньо зводиться до
- висловленого ним твердження про необхідність відхилити апеляції, та викладену ним думку про те, що ОСОБА_2 може впливати на повій, яким запропонувала надавати сексуальні послуги особам, котрі проводили „оперативну закупку”,
- що вона не відкривала двері працівниками міліції для обшуку 30 листопада 2011 року,
- що по іншій справі у Львівській області вона, начебто, порушила підписку про невиїзд, але там запобіжний захід не був змінений.
Чому викладені ним доводи, на його думку, виключають застосування менш суворого запобіжного заходу до ОСОБА_2 прокурор пояснити відмовився.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення і прохання сторін, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 р. “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства“ :
? (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
? (п.13) Обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Як убачається із матеріалів справи ні в поданні слідчого, ні у виступах прокурорів в трьох засіданнях місцевого суду та в засіданнях апеляційного суду не було наведено жодного переконливого доказу для доведення неможливості застосування менш суворого запобіжного заходу для жінки, яка має на утриманні малолітню доньку і матір похилого віку.
Як зазначено в ч.1 ст. 148 КПК України з метою запобігання спробам обвинуваченої ухилитись від досудового слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжити злочинну діяльність до неї можуть бути застосовані інші запобіжні заходи, а не обов’язково взяття під варту. Суд першої інстанції ігноруючи вимоги закону, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України та судову практику Європейського Суду з прав людини взагалі не обґрунтував висновок про неможливість застосувати менш суворий запобіжний захід. Так у справі "Осипенко проти України" (Заява № 4634/04, рішення від 9 листопада 2010 року) Європейський суд встановив порушення п. 3 ст. 5 Конвенції у зв'язку з тим, що рішення суду не містили належних і достатніх у сенсі практики Європейського суду підстав для такого тримання особи під вартою і що міський суд не розглядав можливості застосування до заявника альтернативного запобіжного заходу.
Про ігнорування місцевим судом при розгляді подання слідчого презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод —пункт 2 статті 6 Конвенції: «Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку») і упередженість суду свідчить те, що в постанові від 22 грудня 2011 року суддя передчасно виклала свій висновок про використання обвинуваченою свідків для свого власного збагачення та одержання прибутку від незаконної діяльності. Незаконно в обґрунтування попереднього ув’язнення особи суддя вказала, що не встановлені всі свідки, „що мають причетність до незаконної діяльності ОСОБА_2 Виходячи за межі пред’явленого обвинуваченого обвинувачення, виявляючи упередженість та обвинувальний ухил суддя обґрунтувала взяття під варту необхідністю встановлення нових даних для нових обвинувачень. Тобто, задовго до ухвалення вироку суддя нехтуючи презумпцією невинуватості виходить із презумпції вчинення обвинуваченою незаконної діяльності, тим самим порушуючи право особи на справедливий і неупереджений суд та вимоги ч.6 ст. 161 КПК України щодо об’єктивності та неупередженості..
Питання можливості чи неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу в суді першої інстанції 22 грудня 2011 року взагалі не обговорювалось. Тим самим була проігнорована судова практика Європейського суду з прав людини, яку суди мають застосовувати як джерело права. Прокурор навіть не робив спроб у судовому засіданні місцевого суду спростувати доводи сторони захисту (а.с. 34). У виступі прокурора теж допускались формулювання, що суперечать презумпції невинуватості (замість зазначення про обвинувачення у вчиненні злочину прокурор стверджував в дебатах, що ОСОБА_2 вчинила злочин і пропонував суду виходити з цього факту). Після виступу прокурора суддя захиснику слово не надала (а.с. 34), хоч це передбачено ч. 5 ст. 1652 КПК України. Тобто засади справедливості і неупередженості при розгляді подання слідчого неодноразово нехтувались як прокурорами, так і судом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду від 22 грудня 2011 року про обрання запобіжного заходу –взяття під варту ОСОБА_2 змінити. Запобіжним заходом щодо обвинуваченої, яка народилась 17 вересня 1983 року, замість взяття під варту обрати підписку про невиїзд.
Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно у залі суду.
Судді
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов