Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа  № 2-а-3347/11

Категорія 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25.07.2011                                                                             смт. Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Волошин І.А. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

ВСТАНОВИВ:

04.07.2011 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі протиправною в частині ненарахування і невиплати надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити  пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за шість місяців до дня звернення до суду з 07.01.2011 р. з урахуванням проведених виплат.

Відповідач протягом десятиденного строку з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками письмового заперечення не надав, що у відповідності до ст. 183-2 КАС України є підставою для розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.     

З урахуванням позицій сторін та досліджених доказів суд визнає, що позов підлягає  задоволенню  з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року, далі по тексту - Закон № 2195-ІV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, всупереч статті 6 Закону № 2195-ІV позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру соціальної допомоги позивачеві застосуванню підлягає стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Зі змісту статті 6 Закону № 2195-ІV випливає, що під час визначення розміру соціальної допомоги, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

При цьому, судом не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної державної соціальної надбавки дітям війни,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-ІV.

Оскільки позивачеві слід визначити допомогу до пенсії, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок допомоги до пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

З огляду на викладене, суд дійшов  висновку, що незаконними діями відповідача було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній  ухвалі від 15.02.2011р.

З огляду на викладене, позивач має право на перерахунок пенсії з 07.01.2011 р. без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

Судові витрати залишаються за позивачем через відсутність вимог про стягнення їх з відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 70, 71, 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовільнити повністю.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі протиправною в частині ненарахування і щомісячної невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги до пенсії ОСОБА_1 починаючи з 07.01.2011 року з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».     

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження виконується негайно.

Постанову надіслати Управлінню Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області для її негайного виконання з повідомленням про це Тростянецькому районному суду на підставі ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд протягом десяти днів, проте оскарження не зупиняє її виконання.

 Суддя