Справа № 2–1201/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 грудня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                               Зінченко С.В.

при секретарі                                        Шевчук Я. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний канал «Тоніс»про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, –

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  до ВАТ «Телевізійний канал  «Тоніс»про захист честі ,гідності , ділової репутації, відшкодування   моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 17 годині 30 хвилин   відповідач у телепередачі  «24 години»у телевізійному ефірі, який транслюється на всій території  України, оприлюднив репортаж, за участю ОСОБА_2, авторами  якого  є знімальна група телеканалу «Тоніс»: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стосовно подій, які  начебто  мали місце  в Ірпінському міськвідділі  внутрішніх справ у 2007 році, де він на той час працював заступником начальника слідчого відділу.

Позивач також зазначає, що у репортажі   незаконно без його відома і дозволу названо його прізвище, як головного учасника подій та винного у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, та вважає, що таким чином відповідач незаконно поширив відносно нього негативні, неправдиві відомості, які порушують його честь, гідність та  ділову репутацію.

На думку позивача викладені у репортажі відомості стосовно особи ОСОБА_1, не відповідають дійсності,  порочать його честь, гідність та ділову репутацію, офіцера міліції, не відповідають об’єктивній дійсності та повністю спростовуються документально та дійсними обставинами.

Позивач зазначає, що у вказаному репортажі, відповідач безпідставно виставляє його  у негативному світлі перед широким колом телеглядачів –пересічних громадян та серед колег, рідних і близьких йому людей, незаконно поширив  відомості відносно нього, які не відповідають об’єктивній дійсності та характеризують його негативно як чоловіка, батька-годувальника неповнолітньої доньки, офіцера міліції, керівника,  з точки зору загальнолюдської моралі та додержання Кодексу честі працівника міліції та Етичного кодексу.

Позивач вказує, що після намагання знімальної групи  взяти у нього репортаж, на камеру  стосовно подій, зазначених ОСОБА_2, він потрапив із серцевим нападом до госпіталю. Під час перебування в госпіталі  його співробітники, знайомі та родичі   проінформували його про вихід репортажу в ефір на всю Україну, тому  він отримав  нервовий стрес, стан його здоров'я погіршився, тому позивач зазнав моральних страждань, які він обґрунтовує нервовими стресами та приниженнями, втратою життєвих зв'язків, мобілізацією безліч додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки воно змінилося після трансляції телерепортажу та негативно відобразилось на особистих сімейних відносинах , відобразилось на психоемоціональному стані.

Позивач просив  зобов'язати відповідача спростувати  неправдиву інформацію стосовно нього у той же спосіб, яким вона була поширена, принести вибачення  в телевізійному ефірі  та  стягнути на його користь 10 000,00 гривень моральної шкоди, 500,00 гривень  судових витрат та 5000,00 гривень витрат на правову допомогу.  

Під час розгляду  справи позивач   уточнив свої позовні вимоги в частині збільшення суми моральної шкоди та просив суд стягнути на  його користь 51840,00 гривень  на відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи  уточнення висновком судово-психологічної експертизи, проведеної на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 21 липня 2011 року

В судовому засіданні  позивач та його представник позовні вимоги, з урахуванням уточнення підтримали в повному обсязі та просили про їх задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а. с. 71 ІІ тому),  у зв'язку з чим суд відповідно до ст. 224 ЦПК України та враховуючи згоду позивача та його представника, ухвалив провести заочний розгляд справи.

В матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача, відповідно до яких представник відповідача проти позову заперечує в повному обсязі та просить у задоволенні позову відмовити. Посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що сюжет телепередачі «24 години»принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача. Також в заперечення представник зазначила, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У відповідності до цієї статті, позивач повинен був звернутися до телеканалу «ТОНІС»зі скаргою у 14-деннй термін та проханням  надати йому запис сюжету, в якому, на його думку було порушено його честь, гідність та ділову репутацію. Такого звернення від позивача до телеканалу «Тоніс»не надходило. У зв’язку з відсутністю скарг, всі передачі, що транслювалися на телеканалі «Тоніс»ІНФОРМАЦІЯ_1 року були знищені через 14 днів.  

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, ознайомившись з запереченнями представника відповідача та дослідивши матеріали справи в їх сукупності та співмірності, приходить до наступних висновків.

Позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ телеканалу «Тоніс» про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 17 годині 30 хвилин відповідач у телепередачі «24 години» у телевізійному ефірі, який транслюється на всій території  України, оприлюднив репортаж, за участю ОСОБА_2 та її матері, авторами  якого є знімальна група телеканалу "Тоніс": ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стосовно подій, які  зі слів ОСОБА_2, та її матері  мали місце  в Ірпінському міськвідділі  внутрішніх справ у 2007 році.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача було проведено судову психологічну експертизу, з метою встановлення особистих емоційних реакцій та стану ОСОБА_1 та визначення чи завдано йому моральної шкоди внаслідок дій відповідача і якщо так, то яка можлива компенсація такої шкоди.

Відповідно до Висновку №54 Центру правової допомоги «Правозахист»внаслідок поширення ВАТ «Телевізійний канал «Тоніс»телевізійного сюжету щодо участі ОСОБА_1 в неправомірних діях, йому були спричинені негативні психологічні переживання (моральні страждання). Орієнтований розмір компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди може становити 54 мінімальних заробітних плат (а. с. 2-6 ІІ тому).

На підставі Висновку №54 Центру правової допомоги «Правозахист» позивач уточнив позовні вимоги в частині збільшення суми маральної шкоди та просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 51840,00  гривень та витрати на проведення експертизи в сумі 5500,00 гривень.

В матеріалах справи наявні заперечення представника відповідача щодо проведеної експертизи. В своїх запереченнях представник наголошує, на тому що у висновку неодноразово зазначається, що телевізійний сюжет став додатковим принижуючим та стресовим фактором для позивача. саме слово «додатковим» вказує пре, що існували і інші стресові фактори для позивача. Як підсумок представник в своїх запереченнях зазначила, що експертний висновок є лише припущенням експерта та не може розцінюватися, судом як належний доказ.

Під час розгляду справи судом було досліджено відеозапис телепередачи ВАТ «Телеканал «Тоніс»«24 години».

Допитані в судовому засіданні свідки:  ОСОБА_7 пояснив, що працював в Ірпінському МВ ГУ МВС України в Київський області на посаді  заступника начальника відділу по роботі з  персоналом. Знає ОСОБА_1, та характеризує його з позитивної сторони, знає ОСОБА_2, характеризує її з негативної сторони, в колективі дружніх стосунків ні з ким  у неї не склались, ухилялась від виконання своїх службових обов'язків.

Свідок пояснив, що 08.05.2007 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в приміщенні міськвідділу на ґрунті робочих питань виник  інцидент. Тому з цього приводу  ним проводилась службова перевірка.

На прикінці лютого 2008р. до Ірпінського МВ приїздила знімальна група  телеканалу " Тоніс" з метою відзняти сюжет  про зазначений інцидент. До нього особисто звертались працівники знімальної групи  з пропозицією прокоментувати вказаний інцидент, після чого знімальна група спілкувалась із ОСОБА_8 та  проведена відеозйомка приміщення відділення міліції.

На початку березня 2008 року близько 17-30 у передачі «24 години»в телевізійному ефірі на каналі «Тоніс»  він  побачив відео сюжет, де кореспондент не об’єктивно висвітлив події навколо Ірпінського  МВ, його керівництва, зокрема  стосовно ОСОБА_1Кореспондент на основі розповіді ОСОБА_2 оприлюднив прізвище ОСОБА_1 з негативної сторони, назвав його посаду, зняв його особисто та його автомобіль на відео.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що у 2008 році працювала на посаді інспектора по роботі з персоналом  у слідчому управлінні ГУ МВС України в Київській області. ОСОБА_1 знає та характеризує його з позитивної сторони, ОСОБА_2 знає як слідчого, характеризує з негативної сторони. Особисто з весни 2007 року неодноразово проводила службові перевірки за скаргами ОСОБА_2 і її матері. У жодному разі факти не підтвердились.

У березні 2008 року вона дізналась, що у Ірпінському МВ телекомпанією «Тоніс» проводилась зйомка   сюжету  конфлікту ОСОБА_2 з ОСОБА_1

У березні 2008 року, точної дати вже не пам'ятає, вона перебувала на робочому місці, у кінці робочо дня у приймальній начальника СУ бачила сюжет телекомпанії «Тоніс», де давала свої інтерв'ю ОСОБА_2 і її мати, та згадувалось прізвище майора ОСОБА_1 з негативної сторони. Вона повідомила ОСОБА_1, що вийшов такий сюжет у новинах з інтерв'ю ОСОБА_2 і її матері, з коментарями начальника ЦГЗ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_8 і кореспондента програми. Оскільки ОСОБА_1 на період виходу програми в ефір  перебував на стаціонарному  лікуванні у госпіталі, вона  порадила йому після виходу  з госпіталю звернутись до ОСОБА_8 і взяти нього запис цієї передачі.  Колектив підрозділу був обурений  цим ефіром, оскільки в інтерв'ю ОСОБА_2 та її матері  надані неправдиві факти. А кореспондент називав прізвище ОСОБА_1 і його посаду, в кінці сюжету показали автомобіль ОСОБА_1 з державними номерами.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що знає ОСОБА_1 з 2006 року, який працював заступником начальника слідчого відділу, характеризує його позитивно, ОСОБА_2 знає як слідчого  цього відділу, характеризує її з  негативної сторони, за час роботи у відділі дружніх стосунків з колегами не склалось.

Свідок зазначив, що  в кінці лютого 2008 року приїздила знімальна група телекомпанії «Тоніс» і журналісти брали інтерв'ю у ОСОБА_2 Журналісти повідомили ,що через кілька днів  цей сюжет буде в ефірі в вечірній час.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року  близько о 18 годині він бачив по новинах телеканалу «Тоніс» зазначений репортаж, в якому  ОСОБА_2 зазначала ,що її домагався як жінку її начальник , а отримавши відмову, побив її, причинивши тілесні ушкодження. Також на камеру давала інтерв'ю мати  ОСОБА_2 , говорила, що скривдили її доньку, її безпосередній начальник, причинивши їй тілесні ушкодження. Журналіст в цьому сюжеті називав прізвище ОСОБА_1, давав коментар зі слів ОСОБА_2 та її матері і показав приватний автомобіль ОСОБА_1 та державні номери автомобіля. Даний репортаж бачили багато співробітників та громадян, та  були обурені не правдивими словами ОСОБА_2

У Висновку №54 Центру правової допомоги «Правозахист»експерт зазначає, що наслідки ситуації, досліджуваної по даним матеріалам (розповсюдження ображаючих відомостей в засобах масової інформації), постали для ОСОБА_1 як додатково психотравмуючі, обумовили негативні зміни соціального та психоемоційного рівнів існування особистості, викликали появу негативних психологічних переживань скривдженої честі, приниженої гідності, погіршили його ділову репутацію, тобто спричинили ОСОБА_1 моральні страждання. Кількісний еквівалент завданої моральної шкоди може становити 54 МЗП (мінімальних заробітних плат).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про інформацію»забороняється поширення відомостей, що не відповідають дійсності, принижують честь ,гідність особи.

Відповідно до ст. 59 Закону України  «Про телебачення і радіомовлення»Телерадіоорганізація зобов'язана: дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; виконувати рішення Національної ради та судових органів; поширювати об'єктивну інформацію; не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України; розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Відповідно до статті 60 Закону України  «Про телебачення і радіомовлення»творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний: перевіряти достовірність одержаної ним інформації; не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність;

Згідно ст. 278 ЦК України, заборонено поширення інформації, якою порушуються особистінемайнові права .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до  ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його  гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.Фізична особа має право звернутися до суду  з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно  до ст. 280 ЦК України  якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно частини 1-3 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27 лютого 2009 року, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Згідно частини 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27 лютого 2009 року, зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до ч. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто її доведення до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з частиною 5-6 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27 лютого 2009 року, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ч.1, 3 ст. 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного  одержання, використання, поширення та зберігання  відомостей,  необхідних  їм для реалізації ними  своїх  прав,  свобод  і  законних  інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація  права на інформацію  громадянами, юридичними особами і державою не повинна  порушувати  громадські,  політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права,  свободи і законні інтереси інших громадян,  права  та  інтереси  юридичних  осіб.

Статтею 200 ЦК України встановлено, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі; суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права.

Статтею 270 ЦК України передбачено, що  відповідно до Конституції України, фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканість, право на недоторканість особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканість житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно ст. 68 Конституції, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Частина 1 ст. 299 ЦК України закріплює особисте немайнове право фізичної особи на недоторканість ділової репутації. Особистість даного права полягає насамперед у особливості блага, яке складає його об’єкт.

Під поняттям "ділова репутація", як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні чи негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій, тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальній групи.

Відповідно до частини 1 пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№1 від 27 лютого 2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація.

Згідно ст.10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду  належні та допустимі докази, довів суду їх переконливість, а також довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог. Відповідач доводів позивача не спростував та не довів суду переконливості своїх заперечень на позов.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, щодо відсутності доказів на підтвердження тих обставин, що сюжет телепередачі «24 години»принизив честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Судом достовірно встановлено з показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та дослідженого в судовому засіданні відеозапису, який долучений до матеріалів справи, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 17 годині 30 хвилин   відповідач у телепередачі  "24 години" у телевізійному ефірі, оприлюднив репортаж, за участю ОСОБА_2, авторами  якого  є знімальна група телеканалу «Тоніс»: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стосовно подій, які  начебто  мали місце  в Ірпінському міськвідділі  внутрішніх справ у 2007 році, де він на той час працював заступником начальника слідчого відділу.

Суд приходить до висновку, що з вини відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, спричинених неправдивими відомостями, розповсюджених в засобах масової інформації.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у  фізичному  болю  та  стражданнях,  яких  фізична  особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів; у  душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у  приниженні  честі  та гідності фізичної особи, а також ділової  репутації фізичної або юридичної особи.

При розгляді вказаної справи про відшкодування моральної  (немайнової) шкоди обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дані факти цілком були встановлені Висновком №54 судово-психологічної експертизи. Відповідно до якої наслідки ситуації розповсюдження ображаючих відомостей в засобах масової інформації, постали для ОСОБА_1 як додатково психотравмуючі, обумовили негативні зміни соціального та психоемоційного рівнів існування особистості, викликали появу негативних психологічних переживань скривдженої честі, приниженої гідності, погіршили його ділову репутацію, тобто, спричинили ОСОБА_1 моральні страждання. Кількісний еквівалент завданої моральної шкоди може становити 54 мінімальних заробітних плат.           

Суд не може погодитися з твердженнями представника відповідача, щодо неповноти та необґрунтованості експертного висновку, оскільки, в разі сумніву обставин викладених у висновку представник відповідача мала достатньо часу, щоб скористатися процесуальним правом та заявити клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Відповідно до вимог статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Таким чином, суд при задоволенні позову, з урахуванням викладеного вище, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що внаслідок поширення відомостей відносно позивача, які не відповідають об’єктивній дійсності, що підтверджено під час розгляду справи, то приходить до висновку,  що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст. 15, 273, 275, 277, 297, 299  ЦК України, суд,-

вирішив:

ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний канал «Тоніс»про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди –задовольнити.

Визнати відомості поширені в телевізійному ефірі ІНФОРМАЦІЯ_1 року в телепередачі «24»по телеканалу «Тоніс», такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство Телевізійний канал «Тоніс»в найближчій телепередачі «24 години»по телеканалу «Тоніс»спростувати подану недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 таким змістом: «Приносимо вибачення ОСОБА_1, визнаємо і просимо вважати, що інформація стосовно ОСОБА_1 та його участі у подіях 08.05.2007 року, подана в репортажі ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 17 годині 30 хвилин у телепередачі «24 години»у телевізійному ефірі ТК «Тоніс», який транслювався на всій території України, за участю ОСОБА_2, стосовно подій побиття ОСОБА_2 , які начебто мали місце в Ірпінському міськвідділі внутрішніх справ є недостовірною та не основана на дійсних обставинах»

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Телевізійний канал «Тоніс»на користь ОСОБА_1 моральну шкоди в розмірі 51840 гривень 00 копійок, витрат на проведення судової психологічної експертизи в сумі 5500 гривень 00 копійок, державного мита в сумі 1700,00 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 97 гривень 50 копійок, а всього стягнути 59137 (п’ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять сім) гривень 50 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з для отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                        Зінченко С.В.