ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2011 р. Справа № 2a-1928/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Скільського І.І.
Суддів: Грицюка П.П., Тимощука О.Л.,
при секретарі Бурда М.Р.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2
до відповідача: Міністра оборони України
про визнання незаконним наказу № 289 від 21.08.2001 року "Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України",-
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2010 року ОСОБА_7, що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України про визнання незаконним наказу № 289 від 21.08.2001 року «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України».
18.08.2010 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_7, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Міністра оборони України про визнання незаконним наказу № 289 від 21.08.2001 року «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України» відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
13.12.2010 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано ухвалу від 18.08.2010 року про повернення позовної заяви, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
11.01.2011 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_7, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Міністра оборони України про визнання незаконним наказу № 289 від 21.08.2001 року «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України» - залишено без розгляду на підставі ст.ст.99,100 КАС України.
17.05.2011 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, скасовано ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року про залишення без розгляду позовної заяви, а справу направлено для продовження розгляду в Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
20.06.2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року справу призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Міністра оборони України №289 від 21.08.2001 року «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України» є таким, що виданий незаконно. На думку позивача, відповідач перевищив свої повноваження, оскільки згідно п.12 Указу Президента України «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» №888/97 від 21.08.1997 року Міністр оборони України має право тільки скасовувати та вносити зміни до наказів і директив підпорядкованих йому органів військового управління і військового командування. Крім того, вказано, що оскаржуваний наказ є незаконним ще із тих підстав, що він не є зареєстрованим в Міністерстві юстиції України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що Президент України у відповідності до ст. 106 Конституції України, своїм Указом від 20 серпня 2001 року № 647/2001 «Про заснування посад головнокомандувачів Збройних Сил України» заснував у Збройних Силах України посади головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, Військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил Збройних Сил України. 20 серпня 2001 року Указом Президента України № 649/2001 генерал-полковника Стрельникова Віктора Івановича призначено на посаду – Головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України та звільнено з посади заступника Міністра оборони України – командувача Військово-Повітряних Сил України. Представник позивача зазначив, що на час видання Міністром оборони України оскаржуваного наказу № 289 від 21.08.2001 року діяло Положення про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України, затверджене Указом Президента України №888/97 від 21.08.1997 року, відповідно до положень якого Міністр оборони України не наділений повноваженнями, які відображені у пункті 6 оскаржуваного наказу № 289 від 21.08.2001 року, зокрема – до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до вищезазначеного Указу Президента України головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України – командувача виду Збройних Сил України, наданими їм Міністром оборони України. З огляду на наведені обставини вважає що Міністр оборони України вийшов за межі своїх повноважень, а тому пункт 6 оскаржуваного наказу є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. На адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, що міститься в матеріалах адміністративної справи.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.
Президент України – є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17 ст. 106 Конституції України).
Так, Указом Президента України від 20.08.2001 року №647/2001 «Про заснування посад головнокомандувачів Збройних сил України» засновано посади головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил Збройних сил України.
Відповідно до частини 2 Указу Міністерству оборони України доручено привести свої акти у відповідність із цим Указом та подати у тримісячний строк пропозиції щодо переліку посад, які підлягають заміщенню особами вищого офіцерського складу Збройних Сил України.
Указом Президента України від 20.08.2001 року №649/2001 «Про призначення В.Стрельникова Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України» призначено генерал-полковника СТРЕЛЬНИКОВА Віктора Івановича -Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнивши його з посади заступника Міністра оборони України - командувача Військово-Повітряних Сил України.
21.08.2001 року наказом Міністра оборони України № 289 «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України» (далі-наказ), у відповідності до Указу Президента України від 20.08.2001 року №647/2001 «Про заснування посад головнокомандувачів Збройних сил України», у Збройних Силах України засновані посади головнокомандувачів Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил, Військ Протиповітряної оборони та Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Оголошено Укази Президента України від 20.08.2001 року № 650/2001 «Про призначення П.Шуляка Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України» (п.1-наказу), №649/2001 «Про призначення В.Стрельникова Головнокомандувачем Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України» (п.2-наказу), № 651/2001 «Про призначення В.Ткачова Головнокомандувачем Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України» (п.3-наказу), № 648/2001 «Про призначення М.Єжеля Головнокомандувачем Військово-Морських Сил Збройних Сил України»(п.4-наказу).
Заступникам Міністра оборони України, начальникам управлінь центрального апарату міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику залізничних військ-начальнику Головного управління залізничних військ до 20 вересня 2001 року проаналізувати чинні нормативні акти та подати пропозиції начальнику Генерального штабу Збройних Сил України - першому заступнику Міністра оборони України щодо їх приведення у відповідність до Указу Президента України від 20 серпня 2001 року №647/2001 «Про заснування посад головнокомандувачів Збройних Сил України»(п.5-наказу).
Відповідно до пункту 6 вказаного наказу, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до вищезазначеного Указу Президента України головнокомандувачі видами Збройних Сил України користуються повноваженнями заступника Міністра оборони України – командувача виду Збройних Сил України, наданими їм Міністром оборони України.
Наказ розіслати до окремої військової частини та довести до всього особового складу Збройних Сил України (п.7-наказу).
В судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 1997 року Указом Президента України № 888/97 «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» затверджено Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, чинне на час виникнення спірних правовідносин, (далі-Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення Міністерство оборони України (далі-Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництво Збройними Силами України (далі - Збройні Сили), їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань.
У своїй діяльності Міноборони України керується Конституцією і законами України, указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, актами Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Міноборони України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Міністр оборони України з питань, що належать до конституційних повноважень Президента України, підпорядковується безпосередньо Президентові України. Міністр оборони України несе персональну відповідальність перед Президентом України, Радою національної безпеки і оборони України та Кабінетом Міністрів України за виконання Міністерством покладених на нього завдань і здійснення ним своїх функцій (пункт 7 Положення).
Відповідно до пункту 9 Положення Міністр оборони України має заступників, яких за його поданням призначає Президент України.
Міністр оборони України розподіляє обов'язки між заступниками, визначає повноваження структурних підрозділів Міністерства, встановлює ступінь відповідальності заступників, а також керівників структурних підрозділів.
Відповідно до пункту 10 Положення Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства на основі та на виконання актів законодавства видає накази і директиви, організовує і контролює їх виконання.
З огляду на вказані та наведені правові норми суд вважає помилковими посилання представника позивача на те, що Міністр оборони України видаючи оскаржуваний наказ, вийшов за межі своїх повноважень, та не наділений правом щодо покладення повноважень на головнокомандувачів Збройних Сил України користуватися повноваженнями заступника Міністра оборони України – командувача Збройних Сил України, до приведення нормативних актів Міністерства оборони України у відповідність до Указу Президента України № 647/2001 від 20 серпня 2001 року (пункт 6 - наказу).
Посилання позивача на те, що оскаржуваний наказ є незаконним ще із тих підстав, що він не є зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, спростовується наступним.
Оскаржуваний наказ Міністра оборони України № 289 від 21.08.2001 року «Про головнокомандувачів видами Збройних Сил України», який виданий у відповідності до Указу Президента України від 20.08.2001 року №647/2001 «Про заснування посад головнокомандувачів Збройних сил України», яким оголошено Укази Президента України про призначення головнокомандувачів видами Збройних Сил України є актом індивідуальної дії, стосовно осіб, щодо яких прийнято вказаний наказ та не може бути актом індивідуальної дії щодо позивача – ОСОБА_2 в інтересах якого звернувся ОСОБА_7
Відповідно до п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2992 року № 731, на державну реєстрацію не подаються акти: - персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо); дія яких вичерпуються одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз`яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
< Резолютивна частина рішення - НЕ ВИДАЛЯТИ >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Скільський І.І.
Судді: Грицюк П.П.
Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 04.11.2011 року.