Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 21 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/21944/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  < година > 

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Чернової О.В.

при секретарі          Кусти Ю.Ф.

за участю сторін:

представника відповідача –Нестеренко Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення заборгованості в розмірі 13112, 79 грн., -

в с та н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011р. по 31.10.2011р. в сумі 13112, 79 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що Пенсійний фонд не зобов’язаний нести витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки ці витрати покладені на Фонд соціального страхування та невідшкодування таких сум порушує права Пенсійного Фонду.

Вказує на те, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

В запереченнях на позовну заяву Фонд соціального страхування  вказує на її безпідставність та зазначає, що відшкодування витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання має бути здійснений за умови підтвердження  причинного зв'язку  смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я  висновком відповідних медичних  закладів.

Крім того, право на одержання пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві а бо професійного захворювання мають тільки непрацездатні особи.

Позивач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності .

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовної заяви надав заперечення, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Позивачем за період з 01.07.2011р. по 31.10.2011р. нараховані та виплачені кошти  у зв’язку з виплатою пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлені на адресу Відповідача акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вказаний період.

Відповідачем не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсій пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,            ОСОБА_12,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,                 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,              ОСОБА_22, ОСОБА_23 за період з  01.07.2011р. по 31.10.2011р. в сумі 13112, 79 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

Статтею 25 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначений перелік видів соціальних послуг за загальнообов'язковим соціальним страхуванням. Відповідно ст. 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюються страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право, звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

З 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року № 1105-XIV (надалі за текстом  Закон № 1105-XIV). На підставі статей 21, 28 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також організація поховання померлого та відшкодування вартості пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов, покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003 № 5-4/4, зареєстрованою в МЮ України 16.05.2003 р. за № 376/7697.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1105-XIV встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг, між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого і звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, сфера дії Закону № 1105-XIV поширюється, в тому числі, на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За таких умов, суд враховує відмінності у правовому регулюванні виплат пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, та Закону № 1105-XIV, яким встановлено право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Зокрема, ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV встановлені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якій:

1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Натомість згідно спеціальній нормі статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60р. років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Отже коло осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105-XIV вужче, ніж коло осіб, яким призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на загальних умовах.

Стосовно осіб, яким згідно позовній заяві позивач сплатив пенсії у зв’язку з втратою годувальника, відповідач заперечив наступне:

-          Громадянка ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент загибелі чоловіка мала 30 років.

-          Громадянка ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент загибелі чоловіка мала 45 років.

-          Громадянка ОСОБА_221937, р. народження,  на момент загибелі чоловіка  мала 45 років.

-          Громадянка ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент загибелі чоловіка мала 38 років.

-          Громадянка ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_4,  на момент загибелі чоловіка  мала 40 років.

-          Громадянка ОСОБА_12, 1927р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 44 роки.

-          Громадянка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, на момент загибелі чоловіка  мала 33 роки.

-          Громадянка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, на момент загибелі чоловіка  мала 41 рік.

-          Громадянка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, на момент загибелі чоловіка мала 34 роки.

-          Громадянка ОСОБА_25, 1939р. народження,  на момент загибелі чоловіка мала 51 рік.

-          Громадянка ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8, на момент загибелі чоловіка мала 27 років.

-          Громадянка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, на момент загибелі чоловіка мала 50 років.

-          Громадянка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10,  на момент загибелі чоловіка  мала 42 роки.

-          Громадянка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, на момент загибелі чоловіка мала 38 років.

-          Громадянка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_12,  на момент загибелі чоловіка  мала 42 роки.

-          Громадянка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_12, на момент загибелі чоловіка мала 39 років.

-          Громадянка ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_13, на момент загибелі чоловіка  мала 46 років.

-          Громадянка ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_14, на момент загибелі чоловіка  мала 43роки.

-          Громадянка ОСОБА_21, 1951р. народження, на момент загибелі чоловіка мала 52 роки.

-          Громадянка ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_15, на момент загибелі чоловіка мала 38 років.

-          Громадянка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, на момент загибелі чоловіка мала 42 роки.

Таким чином,  зазначені вище особи не мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105-XIV.

Згідно ст. 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Водночас, для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105-XIV, підставою для такої виплати Закон визначає обов’язкову наявність страхового випадку.

Згідно ст. 13 Закону № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Отже, позовні вимоги про відшкодування суми сплаченої пенсії не підлягають задоволенню з урахуванням того, що особи, яким призначені та виплачені позивачем пенсії по втраті годувальника, не відповідають визначенню осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105-XIV.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Куйбишевському районі м. Донецька про стягнення заборгованості в розмірі 13112, 79 грн. - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні в присутності представника відповідача 26 грудня2011 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 26 грудня 2011 року

Суддя                                                                                      Чернова О.В.