Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Собіни І.М.
Суддів: Ковалевича С.П., Ковальчук Н.М.
При секретарі судових засідань Сеньків Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду від 24 листопада 2011 року у справі за заявою ОСОБА_2 заінтересована особа –Здолбунівська міська рада Рівненської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Здолбунівського районного суду від 24 листопада 2011 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документу –свідоцтва про право власності на житло № 563 від 12 жовтня 1993 року, виданого Рівненською дистанцією цивільних споруд Рівненського об”єднання Львівської залізниці.
В іншій частині заяву залишено без задоволення.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, через порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Доводила, що суд безпідставно не задовольнив її заяву в частині визнання факту належності свідоцтва № 563 від 12 жовтня 1993 року про право власності на квартиру і її померлій матері ОСОБА_4.
Справа № 22-2385-11 Головуючий у суді 1 інст. Кушнір О.Г.
Категорія 67 Суддя-доповідач Собіна І.М.
Вважає, що свідоцтво про народження та паспорт особи не є вичерпним переліком документів, на підставі яких суд може встановити факт належності правовстановлюючого документу особі.
Після смерті матері, вона подала до відділу реєстрації актів цивільного стану Здолбунівського районного управління юстиції довідку про смерть матері та її паспорт. На підставі цих документів їй було видано свідоцтво про смерть матері прізвище, ім”я та по-батькові у якому відповідали данним її паспорта.
У свідоцтві про народження матері прізвище вказано дівоче, а тому воно не може бути доказом у справі.
Окрім того, заінтересована особа фактично визнала вимоги її заяви.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд позбавив її єдиної можливості оформити право на спадщину після смерті матері.
Просила оскаржуване рішення змінити, встановити факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документа –свідоцтва про право власності на житло № 563 від 12 жовтня 1993 року, виданого Рівненською дистанцією цивільних споруд Рівненського об”єднання Львівської залізниці.
Колегія суддів, заслухавши пояснення заявниці у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Рівненською дистанцією цивільних споруд Рівненського об”єднання Львівської залізниці видано свідоцтво № 563 про право спільної-сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5).
У вказаному свідоцтві органом приватизації помилково зазначено прізвища співвласників квартири, замість ОСОБА_5 –ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Відмовляючи частково у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала суду свідоцтво пронародження або паспорт померлої ОСОБА_3, а відшукати їх в органах державного архіву вона не змогла.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім”я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім”ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Із свідоцтва про смерть I-ГЮ № НОМЕР_1 актовий запис № 317 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м. Здолбунів 05 жовтня 1995 року, громадянка ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Свідоцтво про смерть видано на підставі довідки медичного закладу про смерть ОСОБА_3 та її паспорта.
Колегія суддів вважає, що свідоцтво про смерть ОСОБА_3 є належним доказом у справі, оскільки воно видано на підставі документу, який посвідчує особу, а саме її паспорта.
Окрім того, міський голова Здолбунова у листі до суду визнав вимоги заяви і не заперечував проти встановлення факту належності правовстановлюючого документа заявниці та її померлій матері ОСОБА_4 (а.с.23).
Враховуючи, що порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ст. ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 24 листопада 2011 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні заяви про встановлення факту належності її матері ОСОБА_4 правовстановлюючого документу скасувати.
Встановити факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документу –свідоцтва про право спільної сумісної власності № 563 від 12 жовтня 1993 року, на квартиру АДРЕСА_2 виданого Рівненською дистанцією цивільних споруд Рівненського об”єднання Львівської залізниці.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити рішення місцевого суду та рішення апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий І.М.Собіна
Судді: С.П.Ковалевич
Н.М.Ковальчук