У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.;
секретар судового засідання Коробчук А.М.,
з участю представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ НАСК «Оранта»на рішення Рівненського міського суду від 2 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «Оранта»та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 2 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «Оранта»та ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. З ВАТ НАСК «Оранта»на користь позивача стягнено 60089,86 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди та 8731,12 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. З ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на користь позивача стягнено 24990 грн. страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту за збиток, завданий його автомобілю. З обох відповідачів солідарно стягнено на користь ОСОБА_1 6000 грн. витрат на правову допомогу та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ВАТ НАСК «Оранта», не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, просило апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом установлено, що 14 серпня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ НАСК «Оранта»було укладено договір № 619441 добровільного страхування транспортного засобу позивача (КАСКО) строком з 15 серпня 2009 по 14 серпня 2010 року. З цього договору вбачається, що визначена сторонами дійсна вартість застрахованого автомобіля дорівнювала сумі страхової виплати, а саме –162600 грн. (6-11).
31 грудня 2009 року автомобіль позивача був пошкоджений в результаті ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3, який керував своїм транспортним засобом і застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Настання страхового випадку та вина ОСОБА_3 у ДТП сторонами у справі не оспорюються.
Представник НАСК «Оранта»в суді визнав, що насправді дійсна вартість застрахованого транспортного засобу позивача на момент укладення договору добровільного страхування перевищувала страхову суму (162600 грн.), яка була зазначена в договорі, і фактично становила 209223 грн., що підтверджується відповідним висновком автотоварознавчої експертизи на а. с. 113-123, яку НАСК «Оранта»не оскаржувало.
Тому з урахуванням цього визнання представника НАСК «Оранта»місцевий суд, на переконання колегії суддів, при визначенні розміру страхового відшкодування для страхувальника законно й обґрунтовано керувався п. 2.5.4. договору № 619441 добровільного страхування транспортного засобу позивача (КАСКО) від 14 серпня 2009 року, а не п. 2.12.11.2. цього договору, на чому наполягав апелянт, оскільки п. 2.12.11.2. відповідно до умов угоди (п. 2.12.11.) міг бути застосований лише у випадку відповідності страхової суми, зазначеної сторонами в договорі, дійсній вартості транспортного засобу на момент вчинення ними правочину.
Згідно з частинами 16 і 17 ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування –це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За визначенням прямі збитки –це вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об’єкта без урахування неотриманих вигод.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України.
Зі звіту аварійного комісара від 4 січня 2010 року на а. с. 14-22 вбачається, що розмір матеріальних збитків, яких ОСОБА_1 зазнав унаслідок пошкодження його автомобіля в ДТП, визначений у сумі 166855,75 грн.
Статтею 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Ушкодження здоров’я, яких позивач зазнав у ДТП, та допущені порушення його законних прав як власника транспортного засобу вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порушили його нормальні життєві зв’язки та призвели до душевних страждань.
Тому з урахуванням добровільно виплачених ОСОБА_1 НАСК «Оранта»69787 грн. страхового відшкодування суд першої інстанції цілком обґрунтовано з ВАТ НАСК «Оранта»на користь позивача стягнув 60089,86 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. відшкодування моральної шкоди та 8731,12 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування; з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»на користь позивача 24990 грн. страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту за збиток, завданий його автомобілю; з обох відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 6000 грн. витрат на правову допомогу та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи, відмовивши позивачу у задоволенні решти позовних вимог.
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржено.
У зв’язку з викладеним колегія суддів підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, Законами України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та «Про страхування», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ВАТ НАСК «Оранта»відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 2 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: