УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а-469/11
Категорія 10.3.2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М..,
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційної скаргою відповідача на постанову Народицького райсуду Житомирської області від 6 серпня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду, у якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на її користь доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 1 грудня 2008 року по 30 червня 2009 року в сумі 12792 грн.60 коп.
Постановою Народицького райсуду Житомирської області від 6 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Богунської райради м.Житомира щодо виплати позивачці коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі протиправними.
Стягнуто з відповідача на користь позивача доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 1 грудня 2008 року по 30 червня 2009 року в сумі 12792 грн.60 коп.
У апеляційній скарзі відповідач просить дану постанову скасувати, оскільки вважає її незаконною, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права; на те, що його дії є правомірними, оскільки він керується положеннями чинної постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; на те, що районне управління не має рахунків, що передбачають безпосереднє надходження з державного бюджету коштів для надання пільг та компенсацій для постраждалих від Чорнобильської катастрофи; що він не є розпорядником коштів, а законами України про державний бюджет на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки/а.с.7/, ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорія 3 /посвідчення НОМЕР_1/а.с.11/, працює згідно наказу № 11-к від 7.02.2008р.на посаді секретаря судового засідання Народицького райсуду на території радіоактивного забруднення /зона безумовного/обов’язкового відселення/, і, відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на доплату у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, проте, відповідач за період з 1 грудня 2008 року по 30 червня 2009 року перераховував кошти для цих виплат не в розмірах, визначеним Законом /виходячи з розміру мінімальної зарплати/, а частково, в розмірі 13,20грн, визначеному постановою КМУ № 836 від 26.07.96р./а.с.8-10/.
Вирішуючи спір, райсуд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру доплат застосуванню підлягає саме Закон № 796-ХП, а не постанова КМУ № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав позивача, і задовольнив позов, навівши у постанові відповідні розрахунки.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого № 3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року /далі-Конвенцію/ та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У рішенні Європейського суду у справі „Кечко проти України”/2005р./, суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань /рішення у справі „Бурдов проти Росії, 2002р./
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Постанова райсуду відповідає вимогам закону, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира відхилити.
Постанову Народицького райсуду Житомирської області від 6 серпня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді