У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Мельника Ю.М., Боймиструка С.В., Рожина Ю.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області та ОСОБА_4 на рішення Кузнецовського міського суду від 02 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов”язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА :
В липні 2010 року позивач звернувся в суд із позовом в якому зазначав, що з 16.09.1987 року по 31.10.1987 року він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою № 619, виданою Західноукраїнським монтажним управлінням „Південтеплоенергомонтаж”.
Вказував, що відповідач безпідставно відмовив йому в переведенні на пенсію передбачену Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в її перерахунку. Просив визнати цю відмову неправомірною та зобов”язати відповідача провести перерахунок пенсії з грудня 2009 року, відповідно до ч. 2 ст. 56, ст. 57 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести перерахунок і виплату додаткової пенсії з 22.05.2008 року, передбаченої ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” із врахуванням всіх підвищень.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов”язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ст.ст. 56, 57 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” починаючи з 02.12.2009 року та довічно, а також з 22.05.2008 року провести перерахунок додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 вказаного Закону, а саме, збільшити до 30% мінімальної пенсії за віком та виплачувати її довічно.
Рішенням Кузнецовського міського суду від 02 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов”язано управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю ОСОБА_4, як особі, віднесеній до категорії 2 за період із 22.05.2008 року по 02.09.2010 року на підставі положень ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням сум додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров”ю, як особі, віднесеній до категорії 2, виплачених ОСОБА_4 за цей період. Також рішенням суду було вирішено питання про стягнення судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із постановою суду в частині відмови в задоволенні позову, позивач в апеляційній скарзі вказував на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зазначав, що місцевий суд незаконно відмовив йому в задоволенні позовних вимог на предмет перерахунку пенсії за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та збільшення пенсійної виплати на 1% заробітку за стаж роботи понад 20-річний стаж відповідно до ст.ст. 56, 57 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Із цих підстав просив змінити рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
справа № 22-а-3550-11 Головуючий в суді 1 інст. Зейкан І.Ю.
Суддя- доповідач Мельник Ю.М.
В апеляційній скарзі відповідач покликався на незаконність рішення суду в частині задоволення позовних вимог. Вважав, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Вказував, що відповідно до ст. 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Зазначав, що чинним законодавством не передбачено мінімального розміру пенсії, який слід застосовувати при обрахунку додаткової пенсії згідно ст. 51 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому підлягають застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.
Із цих підстав просив скасувати рішення суду І інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) (а.с.6).
Відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю , призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зазначене свідчить, що позивач має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із приорітетності вказаного Закону над положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 , суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що відповідач із 22 травня 2008 року ( в межах позову) був зобов"язаний виплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
На застосуванні наслідків пропущення строку звернення з позовом до суду відповідач в суді 1 інстанції не наполягав, а тому місцей суд правомірно такі наслідки не застосував.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині зобов”язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю відповідно до ст. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 22 травня 2008 року по 02 вересня 2010 року (день постановлення судом рішення), з чим і погоджується колегія суддів.
Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову позивачу у збільшенні пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу, відповідно до ст. 56 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Суд І інстанції обґрунтовано не застосував вказану норму права до спірних правовідносин , оскільки позивач отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" ( а.с. 5), тому перерахунок пенсії може здійснюватися за нормами цього Закону , а не за нормами ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про зобов'язання управління здійснити перерахунок пенсії з 02.12.2009 року на підставі ст. 57 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є безпідставними.
Зазначений висновок суду відповідає встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Відповідно до ст. 57 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:
менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;
не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;
менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.
Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до ст.15 цього Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Судом обґрунтовано встановлено, що позивачу за його вибором була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
В рішенні суду І інстанції зазначено, що з оглянутої судом пенсійної справи НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_4 працював на територіях радіоактивного забруднення більше 12 місяців підряд. Позивач не оспорював того, що до виходу на пенсію він дійсно працював у м. Кузнецовську –зоні посиленого радіоекологічного контролю більше 12 місяців. Тому підстав для перерахунку пенсії із заробітку визначеного за період із 16.09.1987 року до 31.10.1987 року не було.
Відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії із заробітної плати за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв”язку з тим, що відповідно до ст.. 57 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” середньомісячний заробіток для обчислення перерахунку пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.
Судом не встановлено, що з боку відповідача по відношенню до позивача, в цій частині, має місце прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності , які суперечать Закону.
Враховуючи те, що рішення суду І інстанції було ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду, колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарги не вбачає.
Керуючись ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 , ст. 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області та ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Кузнецовського міського суду від 02 вересня 2010 року - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Судді: