УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/2073/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Талько О.Б.,Павицької Т.М.,
при секретарі Трохимчук Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційною скаргою відповідача на постанову Народицького райсуду Житомирської області від 19 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
8.12.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь за період 1.05.2008р. по 30.11.2008р. 11071,74грн. – доплати до заробітної плати - коштів, передбачених ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позову зазначала, що такі виплати проводилися їй раніше у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /далі-Закон № 796-ХП/.
Постановою Народицького райсуду Житомирської області від 19 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача щодо виплати позивачці коштів, передбачених ст.39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі протиправними.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки доплату до заробітної плати /ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”/ у розмірі 9496,74грн. за період з 1.05. 2008 року по 30.11.2008 року.
У задоволенні позову на решту суми відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову в частині стягнення з нього коштів, оскільки вважає її в цій частині незаконною, і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до нього, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд не взяв до уваги, що, виходячи з фінансових можливостей, держава гарантувала виплату окремих компенсацій і допомог, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата – у зоні безумовного /обов’язкового/ відселення – три мінімальні заробітні плати.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у АДРЕСА_1, що стверджується відміткою у паспорті /а.с.19/, яке за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991р.та за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993р., відноситься до зони безумовного/обов’язкового/відселення. З 16.05.2004р. позивачка працює секретарем Народицького райсуду, про що свідчить копія трудової книжки /а.с.2-9/.
Із копій розрахункових листів Народицького райсуду, в якому працює позивачка /а.с.10-16/, видно, що вона у спірний період отримувала доплату до зарплати у розмірі 13,20грн., визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Вирішуючи спір, суд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої доплати до пенсії застосуванню підлягає саме Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача і правильно визнав неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу в неповному обсязі коштів, передбачених ст.39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Разом з тим, визнаючи неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення ст.ст.21,105.162 КАС України. адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов’язувати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати судове рішення про визначення конкретних сум.
Крім того, райсуд не врахував рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, яким визнано неконституційними та такими, що втратили чинність положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, підпункту 8 п.28 розділу П Закону, яким обмежено розмір даних виплат
За таких обставин постанова райсуду в частині стягнення коштів з відповідача на користь позивачки підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці коштів, передбачених ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22.05.2008р. по 30.11.2008р., з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то вони висновків суду не спростовують.
-2-
Доводи апелянта про те, що його дії є правомірними, оскільки відсутнє належне фінансування на вказані виплати, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У задоволенні вимог з 1 травня 2008 року по 21 травня 2008 року слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У частині визнання дій відповідача щодо виплати позивачці коштів, передбачених ч.1ст.39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі протиправними постанова райсуду залишається без зміни.
В іншій частині постанова райсуду не оскаржується, а тому й не переглядається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира задовольнити частково.
Постанову Народницького райсуду Житомирської області від 19 грудня 2008 року скасувати в частині стягнення коштів, та прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів, передбачених ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 22 травня 2008р. по 30 листопада 2008р., з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У задоволенні вимог з 1 травня 2008 року по 21 травня 2008 року відмовити за безпідставністю позовних вимог.
У частині визнання дій відповідача щодо виплати позивачці коштів, передбачених ч.1 ст.39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі протиправними постанову райсуду залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді