Справа №  2-1055/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.07.2011  року.  Автозаводський районний суд м. Кременчука полтавської області, у складі:

               головуючого судді  -   Середа А.В.

               при секретарі - Махай  С.М.,

   за участю сторін: представника позивача-відповідача  –ОСОБА_1  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, компенсації з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

В позовній заяві вказувала, що 26.08.2009 р. між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики,  за умовами якого ОСОБА_3 отримала від неї в борг кошт в сумі 12300 грн., які зобов’язалась повернути в строк до 20.09.2009 р. Отримання ОСОБА_3 від неї грошових коштів в сумі 12300 грн. підтверджується розпискою, яка написана власноручно ОСОБА_3 Після настання терміну повернення коштів ОСОБА_3 отримані від неї в борг кошти не повернула. 29.12.2009 р. нею на адресу відповідача ОСОБА_3 був направлений лист з вимогою про повернення грошових коштів у відповідності до розписки від 26.08.2009 р. Так як відповідь на вказаний лист від ОСОБА_3 вона не отримала 31.03.2010 р., нею повторно на адресу  ОСОБА_3 був направлений лист з вимогою щодо повернення грошових коштів, на який відповіді вона також не отримала. 14.04.2010 р. нею на ім’я ОСОБА_3 повторно був направлений лист з вимогою про повернення коштів отриманих за борговою розпискою від 26.08.2009 р., який був повернутий на її адресу з зазначенням того, що ОСОБА_3 по вказаній адресі не проживає. Зазначені вище обставини дають їй підстави вважати, що ОСОБА_3 протиправно ухиляється від сплати боргу за борговою розпискою від 26.08.2009 р.

Крім того вказувала, що на її думку відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України ОСОБА_3 зобов’язана сплатити їй суму встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання, розмір якого відповідно до проведеного позивачем розрахунку складає 1131 грн. 60 коп. Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України ОСОБА_3 повинна сплатити їй три відсотка річних від простроченої суми, що відповідно до наведеного нею розрахунку складає 332 грн. 58 коп.

Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на те, що незважаючи на неодноразово направлені на адресу відповідача листи з вимогою про повернення отриманих в борг коштів, грошові кошти відповідачем так повернуті і не були позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь суму основного боргу в розмірі 12300 грн. 00 коп., суму індексу інфляції в розмірі 1131 грн. 60 коп., суму трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 332 грн. 58 коп., а також понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 138 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

26 квітня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

В зустрічній позовні заяві вказувала, що вона перебувала в трудових правовідносинах з чоловіком ОСОБА_2 –ОСОБА_4 та працювала в останнього на посаді продавця. При проведені переобліку товару в присутності начальника служби безпеки та бухгалтера ОСОБА_5 була виявлена недостача товару, про яку відразу ж було складено відповідний акт, який вона підписала. Після складання акту її відвели до окремої кімнати та почали погрожувати фізичною розправою, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 хапали її за волосся та принижували, що продовжувалось декілька годин  доки вона не написала розписку про отримання від ОСОБА_2 в борг грошових коштів в сумі 12300 грн. При цьому грошових коштів від ОСОБА_2 вона не отримувала.

Вважає, що оскільки розписку про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в борг написала під фізичним впливом з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не отримуючи від ОСОБА_2 грошових коштів то договір позики між нею та ОСОБА_2 є недійсним.

Посилаючись на вищевикладені обставини, а також на обставини і підстави викладені в зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просила суд прийняти даний зустрічний позов до сумісного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, визнати договір позики між нею –ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не дійсним.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26 квітня 2011 року зустрічний позов  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики не дійсним  був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула про день, час та місце слухання справи повідомлена була належним чином, свої інтереси доручила представляти ОСОБА_1

Представник позивача-відповідача   ОСОБА_2 –ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив суд позов задовольнити посилаючись на обставини і підстави викладені в тексті позовної заяви.

Відповідач-позивач  ОСОБА_3 повторно в судове засідання не прибула, про день, час та місце слухання справи повідомлена була належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.

Суд за згодою представника позивача-відповідача та враховуючи факт повторної неявки відповідача-позивача ОСОБА_3  в судове засідання та неповідомлення відповідачем про причини неявки до суду на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу по суті у відсутність неприбувшого відповідача-позивача на підставі наявних у справі доказів з ухваленням по справі  заочного рішення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача-відповідача ОСОБА_1, давши аналіз та оцінку наданим доказам знаходить,  що первісний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити  з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що 26.08.2009 року між нею –ОСОБА_2 як Позикодавцем та ОСОБА_3  як Позичальником було укладено договір  позики грошових коштів, відповідно до умов якої  ОСОБА_2  передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 12300 (дванадцять тисяч триста)  грн.. На підтвердження факту отримання коштів відповідачем –позивачем ОСОБА_3  особисто було написано розписку, в якій  вона зобов’язалась повернути кошти в сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) грн. ОСОБА_2 в строк до 20.09.2009 р. або після реалізації земельного паю. Суму боргу, що залишиться зобов’язалась повернути з щомісячним відрахуванням з її заробітної плати (а.с. 6).     

Після спливу строку повернення коштів відповідачем-позивачем ОСОБА_3 отримані від ОСОБА_2  за договором позики грошові кошти в загальній сумі 12300 (дванадцять тисяч триста) грн. повернуті не були. Направлені на адресу ОСОБА_3 листи від 25.12.2009 р., 25.03.2010 р. та 14.04.2010 р. позитивного результату також не дали, ОСОБА_3 отримані кошти в добровільному порядку не повернула.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

Ст. 615 ЦК передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно вимог ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто. Кожна із сторін в зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути змінений іншою особою лише за згодою кредитора.

Відповідно до ч.2 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові, а у разі неможливості повернення боргового документа, кредитор повинен вказати це у розписці, яку він дає.

Відповідач-позивач  по справі ОСОБА_3   грошові кошти ОСОБА_2  в строк, зазначений в розписці від 26.08.2009 р., а також на час винесення рішення по справі, не повернула, а тому позовні вимоги ОСОБА_2  щодо стягнення з ОСОБА_3  12300  гривень основного боргу, суми індексу інфляції в розмірі 1131 грн. 60 коп. та суми трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 332 грн. 58 коп.  підлягають задоволенню.

Суд не приймає надані відповідачем-позивачем ОСОБА_3 трудовий договір між працівником і фізичною особою укладений 24.10.2007 р. між СПДФО ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також медичну довідку про виклик ОСОБА_3 лікаря за місцем проживання 08.04.2011 р., як докази застосування до ОСОБА_3 психічного тиску з боку будь-яких осіб з нижче наведених обставин. Відповідно до повідомлення начальника Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 09.06.2011 р. за вих. № 4/5427 отриманого судом за результатами перевірки звернення суду в порядку ст. 97 КПК України по факту перевірки заяви ОСОБА_3 відносно того, що при написанні боргової розписки від 26.08.2009 р. на неї чинився фізичний та психічний тиск ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в порушенні кримінальної справи за ст. 129 КК України відмовлено на підставі п. 2 ч. 6 КПК України. Тобто судом були вчинені всі дії щодо перевірки наданих ОСОБА_3  в судовому засіданні пояснень щодо вчинення по відношенню до неї психічного та фізичного тиску при написання боргової розписки від 26.08.2009 р., однак вказані обставини не знайшли свого підтвердження. Довідка надана ОСОБА_3 про те, що вона 08.04.2011 р. викликала за місцем проживання сімейного лікаря також на думку суду не може свідчити про вчинення психічного та фізичного тиску на ОСОБА_3 при написанні боргової розписки від 26.08.2009 р., оскільки лікар викликався за місцем проживання ОСОБА_3  майже через півтора року після написання боргової розписки, тобто із значною різницею у часі між подіями, та виклик лікаря у вказаний час міг буди зумовлений будь-якими подіями та станом здоров’я ОСОБА_3, що на думку суду не пов’язано із розглядом даної цивільної справи. Сам по собі факт перебування ОСОБА_3 у трудових правовідносинах із СПДФО ОСОБА_4 не свідчить про недійсність боргової розписки та не позбавляє ОСОБА_3 від виконання взятих на себе зобов’язань.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, беручи до уваги факт повторної неявки ОСОБА_3 в судове засідання суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним та необхідність відмови в задоволенні вказаного зустрічного позову.     

Суд з врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, беручи до уваги факт задоволення первісного позову ОСОБА_2 вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 138 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 14, 27, 57-59, 60-61, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-228,233 ЦПК України, ст.ст. 520, 526-527, 615, 625, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

  Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 12300 грн. 00 коп., суму індексу інфляції в розмірі 1131 грн. 60 коп., суму трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 332 грн. 58 коп., а всього стягнути 13764 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 138 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути 258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним –відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом після подання  заяви про перегляд рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти  днів. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області

Суддя: