Дата документу             Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6411/2011                                  Головуючий у 1 інстанції: Носик М.А.

                                                                   Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           21 грудня  2011 року                                                                           м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

                    Головуючого:      Пільщик Л.В.,

                    Суддів :                Сапун О.А.,

                                                    Краснокутської О.М.,                                                        

                      При секретарі:     Свинаренко О.О.,

       розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування»Василівської районної ради Запорізької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

          11 липня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до КУ «Територіальний центр соціального обслуговування»Василівської районної ради Запорізької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

          В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що  працювала на посаді медичної сестри вищої категорії Орлянського стаціонарного відділення Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування»Василівської районної ради Запорізької області.

         10 червня 2011 року була звільнена з роботи за п. 7 ст. 40 КЗпП України, за появу на робочому місці 09 червня 2011 року у нетверезому стані. Вважалє звільнення незаконним, оскільки відсутні належні докази такого факту, що вона перебувала на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, перед виданням наказу про звільнення у неї не зажадали письмові пояснення з приводу подій 09 червня 2011 року. Просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також зазначала, що незаконним звільненням їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 5 000 грн.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення Василевського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення ОСОБА_3, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.  

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, пославшись на пункт 7 частини 1 статті 40, ст.ст. 43,235,237-1 КЗпП України, виходив з того, що 09 червня 2011 року позивачка знаходилася на роботі у стані алкогольного сп’яніння, що стало приводом для її звільнення з посади медичної сестри вищої категорії Орлянського стаціонарного відділення для постійно проживання одиноких пристарілих громадян КУ «Територіальний центр соціального обслуговування та надання соціальних послуг». При звільненні будь-яких порушень законодавства про працю не допущено.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 40, ст. 43 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку появи працівника на роботі в нетверезому стані, за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 01 квітня 2010 року працювала у відповідача медичною сестрою вищої категорії ( а с. 5-8 ). 09 червня 2011 року 0 16 годині 30 хвилин при перевірці дотримання працівниками відділення трудової дисципліни виявлено, що рад працівників відділення, у тому числі ОСОБА_3, перебували на робочому місці у нетверезому стані. Давати письмові пояснення з приводу допущеного порушення трудової дисципліни ОСОБА_3 відмовилася.

Вказані обставини підтверджується відповідними актами, поясненнями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ( а. с. 38-52 ).

Перед звільненням ОСОБА_3 профком працівників КУ «Територіальний центр соціального обслуговування  (надання соціальних послуг)»Василевської районної ради Запорізької області надав адміністрації підприємства згоду на звільнення позивачки (  а. с. 40,79-80 ).

Зважаючи на вищезгадані норми матеріального права, на встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, і правильно, з урахуванням встановлених фактів та обставин справи, прийшов до висновку щодо відсутності підстав для поновлення позивачки на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, з огляду на правила статей 235,237-1 КЗпП України.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції позивачка не надала докази, які б спростовували встановлені судом факти і обставини справи та доводили появу її на роботі в тверезому стані.

Згідно ст. 10 п. 3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Твердження позивачки в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції  є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі немає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.          

  Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 жовтня 2011 року по цій справі залишити без змін.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

                 Головуючий:

                 Судді: