Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5178/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Ревуцький С.І.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Панкеєва О.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Бердянського міського району електричних мереж (далі –ВАТ «Запоріжжяобленерго») до ОСОБА_3 про стягнення вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2011 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» звернулося до суду з вказаним позовом. В позові зазначено, що відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем електричної енергії. На його ім'я відкритий особовий рахунок НОМЕР_1. При перевірці 02.07.2010р. додержання правил користування електричною енергією було виявлено самовільне підключення струмоприймачів (квартири) відповідача до власної електромережі поза приладом обліку електроенергії шляхом розмикання генеруючого нуля та використання «штучного нуля»з метою безоблікового споживання електричної енергії. Підключення виконано приховано (розподільчий щит закритий). По виявленому факту складений акт №00110671, схема приладу обліку відновлена працівниками БМРЕМ у відповідності до Правил улаштування електроустановок. Позивачем зроблений розрахунок обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електроенергією, згідно якого вказана вартість з моменту попередньої перевірки 17.06.2009р. склала 4410,41 грн., з якої 100 грн. сплачено відповідачем. Просили стягнути з відповідача 4410,41 грн., а також витрати на судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року позов задоволено.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини. Відповідач є споживачем електричної енергії, що поставляється позивачем до квартири АДРЕСА_1. Між сторонами укладений договір №42532 про користування електричною енергією (а.с.43). 02.07.2010р. позивачем складений акт №00110671 про виявлення порушення «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999р.(далі –Правила). Даний акт покладено в основу рішення комісії з розгляду актів, оформленого у вигляді протоколу №115 від 14.07.2010р. та на його підставі складено розрахунок обсягу та вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електроенергією для населення.
З матеріалів справи вбачається, що, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції порушив ст. 213 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення суду: законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Всупереч ст. 212 ЦПК України суд не ґрунтував оцінку доказів на всебічному, повному, об’єктивному їх дослідженні.
Суд фактично виходив з того, що акт про порушення та протокол комісії мають наперед встановлене значення та не перевірив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, не відобразив в рішенні результати оцінки доказів, не навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд першої інстанції не перевірив і не дав оцінки тій обставині, що акт про порушення Правил був складений у відсутності споживача. Дана обставина відображена безпосередньо в акті, де зазначено, що акт складений представниками енергопостачальника у присутності голови та електрика ОСББ будинку, в якому проживає відповідач (а.с.8). Під час апеляційного розгляду справи сторона позивача зазначила, що на їх думку, це не порушує прав споживача та не суперечить Правилам.
Проте, позиція позивача і рішення суду першої інстанції в частині прийняття вказаного акту в якості належного та допустимого доказу порушення відповідачем Правил суперечить матеріальному і процесуальному праву.
Зокрема, суд не застосував до спірних правовідносин: статтю 5 Закону України «Про електроенергетику», де передбачено, що державна політика в електроенергетиці базується, у тому числі, на принципі забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії; ст. 25 цього Закону, яка вказує, що захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів"; ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо того, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Пунктом 53 Правил встановлено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем, один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника, споживач має право внести до акта свої зауваження, в разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову.
З системного аналізу вказаних норм права слідує, що споживач має бути присутнім під час складення акту з урахуванням вимог закону щодо рівності сторін договору та користується при цьому рядом окремих прав: отримати примірник акту, внести до нього зауваження, підписати акт або відмовитися від підпису. Виконання вказаних вимог Правил можливе лише в разі складання акту в присутності споживача.
Цій обставині суд першої інстанції оцінки не дав.
Не звернув суд першої інстанції уваги на ту обставину, що акт містить дописки, зроблені споживачем, який під час розгляду справи в суді пояснив, що отримав акт і ознайомився з ним і вписав свої зауваження лише на засіданні комісії з розгляду актів.
Оскільки встановлено, що при складенні акту споживач не був присутній, заповнити його належним чином він змоги не мав. Проте, позивач надав суду в якості доказу позову саме той примірник акту, на якому споживач написав свої зауваження не в час складання акту.
Суд першої інстанції не з’ясував, чому акт, який має складатися у затвердженій формі, має незаповнені графи. Зокрема, у п.6 не відображені освітлювальні прилади, кількість ламп, потужність, але вказано, що зафіксувати це можливості не надано. При цьому, суд не дав оцінки, що споживач не був присутній при складенні акту і не мав змоги надати доступ до електроприладів, що знаходяться в його квартирі. Графа п.3, яка має бути заповненою за наявності договору зі споживачем не заповнена, натомість заповнена графа 4, яка заповнюється в разі відсутності договору (а.с.8). Дані обставини мають суттєве значення для обрахування потужності електроустановок споживача. При цьому, матеріалами справи підтверджується, що договір між сторонами укладений у 2009р. (а.с.43).
Суд не проаналізував даний акт як доказ і в тій частині, що виявлене порушення охарактеризоване особами, що складали акт, як приховане: «підключення поза електролічильником, щитова закрита».
Проте, зі справи вбачається, що лічильник споживача розташований на сходовій клітці, де і ніші поквартирні лічильники і де виявлене самовільне підключення.
В такому випадку суд першої інстанції мав перевірити відповідність відомостей, зазначених в акті, пунктам 11, 42 Правил, якими визначено, що споживач несе відповідальність та має забезпечувати збереження приладів обліку, встановлених в квартирі та на інших його об’єктах, а у разі встановлення поквартирних приладів обліку на сходових клітках відповідальність несе власник будинку або організація, у віданні якої перебуває будинок.
Поза увагою суду залишилося долучення позивачем до справи в якості доказів порушення фотографій кількох електролічильників та дротів (а.с. 9-14). Проте, фотографування не відображене в акті. Також процедура фотографування не передбачена встановленою формою акту. Долучені до справи фотографії не дають можливості ідентифікувати їх відносно місця виявленого порушення, мають дописки та замальовки, не дають підстав для оцінки їх в якості належного та допустимого доказу.
Не є належним доказом, як такий що не відповідає вимогам Правил і протокол засідання комісії з розгляду актів, на підставі якого складений розрахунок вартості не облікованої електроенергії (а.с.16).
Згідно п. 53 Правил енергопостачальник повинен повідомити споживача про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання. В разі несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії акт про порушення Правил не розглядається.
Проте, зі справи видно, що акт складений 02.07.2010р. При цьому, в акті складеному у відсутності споживача, заповнена графа 7, в якій записано, що споживача нібито повідомлено, що засідання комісії відбудеться 23.07.2010р.
З заяви відповідача вбачається, що він звернувся до комісії за розглядом акту лише 09.07.2010р. (а.с.15).
Відомостей, що споживач в передбачений Правилами строк був повідомлений про час і місце засідання комісії в справі немає. За таких обставин у відповідності до п. 53 Правил комісія не мала розглядати акт саме 23.07.2010р., проте, акт був розглянутий і комісією ухвалене рішення у вигляді протоколу (а.с.16).
З викладеного вбачається, що позивачем, всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов’язують його на засадах змагальності доводити свої позовні вимоги переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів не надано.
Надані позивачем в якості доказів позовних вимог акт про порушення та протокол засідання комісії не відповідають встановленому вищевказаними законами та правилами порядку їх одержання, не містять достатньої інформації щодо предмету доказування.
В силу ст. ст. 58, 59 ЦПК України вказані докази є неналежними та недопустимими і не можуть бути взяті судом до уваги.
Висновки рішення суду ґрунтуються на припущеннях, що прямо заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. 307, ст. 309 ЦПК України, згідно яких за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, апеляційний суд вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про повну відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Бердянського міського району електричних мереж.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: