Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5166/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
21 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Бабак А.М.,
Маловічко С.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та з заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу про забезпечення позову скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
З матеріалів справи вбачається, що, розглядаючи питання про забезпечення суд порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Суд не врахував роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Суд не взяв до уваги, що, згідно роз’яснень вказаної постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд не дотримався роз’яснень п.6 даної постанови, де сказано, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.
Такі питання взагалі не вирішувалися судом.
Порушено вимоги ст. 209 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала не містить в собі належно викладеної мотивувальної частини, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Не дано оцінки невідповідності заяви про забезпечення позову вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України щодо змісту такої заяви, не вжито заходів, встановлених ч.8 ст. 153 ЦПК України.
Суддя залишив поза увагою роз’яснення п. 9 вищевказаної постанови № 9 від 22.12.2006р., де вказано, що відповідно до частин 9, 10 ст. 153 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Далі судам першої інстанції роз’яснено, що для забезпечення виконання цих норм як спеціальних, на відміну від загальної - ст. 296 ЦПК, та розгляду справи в установлені строки необхідно в разі оскарження ухвали про забезпечення позову направляти суду апеляційної інстанції виділені відповідні матеріали (копії позовної заяви й заяви про забезпечення позову, оригінал оскарженої ухвали, копії документів про звернення її до виконання тощо) та вживати заходів до подальшого розгляду справи по суті заявлених вимог.
Всупереч наведеному до апеляційного суду надійшла цивільна справа в повному обсязі, що спричиняє тяганину по справі, яка знаходиться на розгляді суду першої інстанції з 14.04.2011р., що вже перевищує встановлені ЦПК строки розгляду справи.
Таким чином, судова колегія вбачає порушення суддею порядку вирішення питання про забезпечення позову, а тому вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги зі скасуванням оскаржуваної ухвали та передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2011 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: