Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 3696/11 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Бабак А.М.,
Маловічко С.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
за участю представника відповідачів ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6
на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,
треті особи - територіальна громада м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21,
про захист прав власників частки жилого будинку, усунення перешкод у володінні, користуванні нерухомістю, знесення самовільно збудованих споруд, стягнення моральної шкоди,
за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, територіальна громада м. Бердянська про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, -
ВСТАНОВИЛА :
В жовтні 2008 року ОСОБА_4 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_12., ОСОБА_13 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 (нині Малиновської) про захист прав власників частки жилого будинку, усунення перешкод у володінні, користуванні нерухомістю, знесення самочинних споруд, стягнення по 1500грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивачі посилалися на ті обставини, що вони і відповідачі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з 19 квартир та госпбудівель. Двоє зі співвласників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (нині Малиновська) в кінці 2007 року без погодження з іншими співвласниками і користувачами земельної ділянки самочинно без дозволу виконкому Бердянської міської ради, без проекту, та з порушенням прав других співвласників і протипожежних правил на спільному подвір’ї збудували двоповерхову господарчу споруду літерою „З”, а також веранду без літери, яка прибудована до квартири НОМЕР_1 власниками якої є ОСОБА_9. Права всіх позивачів - співвласників будинку порушуються відповідачами, а також вони постійно змушені звертатися до компетентних органів і до місцевої влади із скаргами на противоправну поведінку відповідачок.
Посилаючись на викладене, просили суд зобов’язати відповідачів знести самочинні споруди і стягнути на відшкодування моральної шкоди спричиненої протиправними діями відповідачок кожному з позивачів по 1500 грн.
В квітні 2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудовані споруди, а саме господарчу двоповерхову будівлю „З” та тамбур „а6”. Зазначали, що вони є власниками домоволодіння АДРЕСА_1, кожній із них належить по 1/16 частині. Вказані споруди збудовані ними за власний рахунок, використовуються ними та знаходяться на земельній ділянці, яку вони використовують відповідно до плану земельної ділянки. Ці споруди не завдають ніякої шкоди оточуючим та не порушують права інших осіб.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року позовна заява ОСОБА_12, ОСОБА_13 залишені без розгляду.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_22 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знести самовільно збудовану двоповерхову господарчу будівлю „З” і веранду без літери, що прибудована до квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.
Справа судами розглядалася неодноразово.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами ті обставини, що позивачі та відповідачі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 9, 12-35 т.1). Між сторонами виник спір щодо самочинно збудованої відповідачами господарчої двоповерхової будівлі «З», прибудованої веранди без літери та тамбуру «а6».
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 –215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Висновки рішення суду відповідають нормам матеріального права, а саме, ст. ст. 386, 391 ЦК України, за якими держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності та надає право власнику майна вимагати усунення перешкод, у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо такі порушення, не пов’язані із позбавленням володіння.
Судом належним чином враховані приписи чч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, за якими житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил і при цьому особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Суд вірно визначив, що чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об’єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, який не має місця в даній справі.
Порушення права власності позивачів, які є співвласниками домоволодіння, підтверджується належними та допустимими доказами, обґрунтовано прийнятими судом першої інстанції на підтвердження первісних позовних вимог. Зокрема, це Технічний висновок КП «Архітектурно-планувальне бюро»від 03.02.2009р., з якого вбачається, що при забудові спірної будівлі порушені Державні будівельні норми і правила «Містобудування, планування і забудова міських та сільських поселень», будівля «З»розміщена на межі домоволодіння АДРЕСА_2, порушені протипожежні розриви між господарськими спорудами. Протоколом виїзного засідання постійно діючої виїзної комісії з розгляду зверненню громадян, права яких порушуються співвласниками або сусідами шляхом самочинного будівництва від 31.08.2008р., підтверджується що відстань від спірної будівлі до сусідньої складає 0,3м, дах споруди знаходиться впритул до димаря сусідньої будівлі. Листом Бердянського міського управління ГУ МНС України в Запорізькій області № 6-а від 27.02.2009р. також підтверджується порушення прав співвласників домоволодіння, оскільки вказано, що двоповерхова господарча будівля «З»збудована без попереднього позитивного експертного висновку по проектно-кошторисній документації від органу державного пожежного нагляду, протипожежні розриви між існуючими господарчими спорудами і будівлею «З»не відповідають нормативним вимогам.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності рішення суду в зв’язку з тим, що раніше на місці спірної споруди існувала альтанка, що деякі співвласники попередньо давали згоду на прибудову, що з Бердянським державним педагогічним університетом, з яким межує спірна будівля, погоджено будівництво є неприйнятними.
Ті обставини, що раніше на місці забудови існували інші споруди, що деякі з співвласників згодилися на будівництво не звільнили забудовників від обов’язку дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, як встановлено ч.3 ст. 375 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що самочинно збудована споруда є більш вогнестійкою, ніж раніше розташована на цьому місці дерев’яна альтанка, а тому суд безпідставно вказав про порушення ним протипожежних норм, суд не може прийняти до уваги, оскільки такі обставини не спростовують висновок оскаржуваного рішення про порушення самочинною будівлею прав інших співвласників.
Не ґрунтуються на законі доводи апеляційної скарги, в яких йдеться про неправильність рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання права власності на самочинно збудоване спірне нерухоме майно, так як, на думку апелянтів їх дії підпадають під ч. 3 ст. 376 ЦК України. Дана норма матеріального права передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду лише за умови надання земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно. В даній справі такі обставини не існують, а тому посилання позивачів за зустрічним позовом на дану норму матеріального права є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не зупинив провадження в даній справі до розгляду між співвласниками іншого спору про визначення порядку користування земельною ділянкою, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. З матеріалів справи не вбачається неможливості розгляду цієї справи до розгляду іншої вказаної справи.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З цієї причини та у відповідності до ст. 303 ЦПК України, якою суд обмежений доводами апеляційної скарги та вимогами, заявленими в суді першої інстанції, колегія суддів не може взяти до уваги посилання представника апелянтів в засіданні апеляційного суду на ту обставину, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 7 ст. 376 ЦК України. Крім цього, апелянти не виявляють бажання перебудувати спірну споруду, щоб усунути порушення права власності інших співвласників, що не заперечувалося в апеляційному суді їх представником.
Дане посилання апеляційний суд відхиляє і з тих підстав, що Бердянська міська рада, як орган місцевого самоврядування, бере участь в справі на боці позивачів за первісним позовом і підтримала заявлені позовні вимоги про знесення спірної самочинної будівлі. Така ж позиція висловлена в запереченні на апеляційну скаргу (лист №01-3759/37 від 12.07.2011) Бердянською міською радою в особі міського голови Бакай О.А., який вважає рішення суду законним, а спірну будову –такою, що підлягає знесенню. Тому, апеляційний суд вбачає, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті і справедливим, а вказані представником апелянтів обставини –формальними міркуваннями, за якими в силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України рішення скасоване бути не може.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: