Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6518/11 Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2011 року ОСОБА_3, звернуся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В позові зазначав, що йому на праві власності належить автомобіль марки КІА
СЕRАТО, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Вказаний автомобіль був придбаний у кредит на підставі кредитного договору від 07 лютого 2007 року. 26 листопада 2010 року працівниками Банку у нього незаконно був вилучений належний йому автомобіль КІА СЕRАТО. З цих підстав, просив суд витребувати у відповідача вилучений автомобіль та
передати його йому, стягнути з відповідача 2000 грн. матеріальної шкоди та 10000 моральної
шкоди.
У липні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк»звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави.
В позові зазначав, що між Банком та ОСОБА_3 07 лютого 2007 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав у банку кредит в розмірі 125 698 грн. на придбання автомобіля, з кінцевим терміном погашення 06 лютого 2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором відповідач передав в заставу позивачу належний йому автомобіль. Відповідач, взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконує, своєчасно кредит не погашає, у зв'язку із чим станом на 27.01.2011 року виникла заборгованість у розмірі 98 990,98 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 69370,49 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 22173,68 грн., пеня - 1305,54 грн., комісія - 951,22 грн., а також штрафи: 500 грн. - штраф фіксована частина, 4690,05 грн. штраф процентна складова. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на викладені обставини просив суд звернути стягнення на предмет застави - автомобіль КІА СЕRАТО, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачем, шляхом надання банку права продажу цього автомобіля іншій особі, з правом укладання банком договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця, зняття автомобіля з обліку, надання банку інших повноважень необхідних для продажу автомобіля.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2011 року зустрічний позов об’єднано з первісним позовом, та прийнято до спільного розгляду.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про витребування майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.
Витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк»автомобіль марки КИА Черато, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та передано його ОСОБА_3
В решті позову ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк»подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (стаття 308 ЦПК України).
Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що за договором кредиту № DN81AR00000009 від 07 лютого 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 125698 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 лютого 2014 року (а.с.90-95).
Своє зобов’язання щодо погашення кредиту ОСОБА_3 забезпечив заставою (договір застави від 07.02.2007 року), предметом якого став спірний автомобіль КІА СЕRАТО КІА СЕRАТО, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.97-101).
Судом також установлено, що 26.11.2010 року працівники служби безпеки Банку без повідомлення заставодавця вилучили у нього спірний автомобіль, оскільки останній мав заборгованість за кредитним договором.
Статтею 41 Конституції України встановлено право громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановленому законом.
За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу»звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що банком не була дотримана процедура, визначена договором щодо порядку звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Вилучення у ОСОБА_3 автомобіля проведено з порушенням порядку, передбаченому умовами повідомлення із зазначенням суми заборгованості, що свідчить про відсутність підстав для виникнення у останнього обов’язку доставити предмет застави заставодержателю та подальшого звернення стягнення на нього.
За правилами ст.ст.589,590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.
За умовами кредитного договору, а саме п.2.3.3, у разі порушення Позичальником зобов’язань, банк має право на власний розсуд або здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальнику відповідного повідомлення, або розірвати договір у судовому порядку, або змінити умови договору –зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, щодо зобов’язань, строк виконання яких не настав, вважається, за умовами цього договору, що строк виконання настає у зазначені у повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування.
На підставі наданих сторонами доказів, установивши, що банком не надано суду будь-яких належних доказів у підтвердження надісланого в порядку п.2.3.3 Кредитного договору ОСОБА_3 повідомлення про зміну, встановленого п.1.3 Кредитного договору терміну повернення кредиту, а також щодо дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що реалізація Банком права на звернення до суду із вимогою дострокового повернення залишку по кредиту за рахунок предмета застави є такою, що не відповідає порядку, визначеному умовами укладеного договору.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»обтяжував, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Проте вказаного порядку банк не дотримався.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Фактичні обставини встановлені судом повно та об’єктивно, підтверджується матеріалами справи. Судом першої інстанції вірно застосовані положення ст.41 Конституції України, ст.ст.321,589 ЦК України, ст.20 Закону України «Про заставу» та умовам договору застави, укладеного між сторонами.
Апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк»не містить ґрунтовних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться лише до спростування висновків суду.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 308 ЦПК України –залишенню без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: