Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6660/11р. Головуючий у 1-й інстанції: Шудрик А.А.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Онищенка Е.А.
Суддів: Ломейка В.О.
Подліянової Г.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року ОСОБА_4 Звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позову зазначав, що на підставі постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.07.1998 року він зобов’язаний сплачувати аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_3 на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03 липня 1998 року.
До квітня 2011 року він сплачував аліменти.
З 20.04.2011 року їх неповнолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з ним. Усі обов’язки щодо утримання та виховання дитини він виконує самостійно, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків.
В добровільному порядку ОСОБА_3 відмовляється вирішувати питання щодо звільнення позивача від сплати аліментів.
З огляду на зазначена позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно до записів земельно-кадастрової книги за ним значиться земельна ділянка Р
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2011 року позов задоволено.
Звільнено ОСОБА_4 від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на тримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року на користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 13.09.2011 року і до досягнення нею повноліття, шляхом відкриття рахунку у ВАТ «Державний ощадний банк України»на її ім’я.
Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 171 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про звільнення від сплати аліментів.,суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3, мати неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 перестала утримувати дитину.
Судом встановлено, що на підставі постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 24.07.1998 року позивач зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання їхньої неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03 липня 1998 року.
Встановлено також, що мати дитини ОСОБА_3 припинила утримувати неповнолітню дитину.
У апеляційному суді ОСОБА_3 підтвердила, що у зв’язку важким матеріальним становищем не має можливості утримувати дитину, яка зараз проживає з дідусем та бабусею.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи положення 180,181 СК України дійшов обґрунтованого висновку про звільнення позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 , оскільки остання неповнолітню дитину не утримує.
Між тим, вирішуючи спір про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд припустився процесуальної помилки.
Так задовольняючи вимоги позивача суд стягнув аліменти на користь неповнолітньої ОСОБА_5, яка не є, і не може бути стороною у справі, оскільки на підставі ст. 34 ЦК України не має повної цивільної дієздатності.
Вимоги позивачем про стягнення аліментів на свою користь не заявлялись.
Крім того позивач у відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України як сторона, яка приймала участь у справі не довів суду ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме не довів, що він є утриманцем неповнолітньої.
Згідно акту обстеження місця проживання виданого депутатом Комишуваської селищної ради неповнолітня ОСОБА_5 проживає до 05 травня 2011 року матір’ю та з бабусею ОСОБА_6 , з 05.05.2011 року з дідусем та бабусею ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( а.с. 18 , 19).
Спір про визначення місця проживання дитини, між батьками не вирішувався.
Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду змінює , та скасовує в частині позову про задоволення вимог про стягнення аліментів.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 жовтня 2011 року по цій справі в частині стягнення аліментів скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини –відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: