Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6549/ 11 р. Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Каракуши К.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2011 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-проектне підприємство «Променергокомплект», про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2011 року ПАТ «ПУМБ»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Виробничо-проектне підприємство «Променергокомплект», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові, уточненому в ході судового розгляду зазначав, що 12.06.2007р. між ЗАО «ПУМБ», тип якого змінено згідно з Законом України «Про акціонерні товариства»і правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ПУМБ», та ТОВ «ВПП «Променергокомплект», був укладений кредитний договір № 7.3-16. Згідно з умовами кредитного договору Банк зобов'язався надати ТОВ «ВПП «Променергокомплект»кредит у розмірі 930 000,00 доларів США, а ТОВ «ВПП «Променергокомплект» зобов'язалося прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за Кредит та повернути Банку Кредит у повному обсязі та в строки, обумовлені цим договором. Банк надав ТОВ «ВПП «Променергокомплект»обумовлені кредитним договором кошти у розмірі 916 500 доларів США. Боржником з грудня 2008 року зобов'язання за Кредитним договором не виконуються. З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ВПП «Променергокомплект»перед банком за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №7.3-16/П-1 від 12.06.2007р.
З цих підстав, уточнивши свої позовні вимоги просив суд, стягнути з ОСОБА_3 загальну суму заборгованості в розмірі 891 531,58 доларів США, що в перерахунку на національну валюту України за курсом НБУ станом на день подання позову на 29.04.2011 р. (796,54 гривень за 100 дол. США) складає еквівалент 7 101 405,65 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ПАТ «ПУМБ»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суд скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідачем надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить залишити рішення без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 213 –215 ЦПК України виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, судом вірно застосовано ч. 4 ст. 559 ЦК, якою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання не пред’явить вимогу до поручителя.
Договором поруки, який укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 не врегульовано питання строку дії договору, а у у п. 6 передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов’язання.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що така умова договору поруки щодо припинення поруки припиненням зобов’язання не відповідає правилам ст. 252 ЦК України.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що строк виконання основного зобов’язання настав 03.08.2009р., а передбачена законом та договором вимога до поручителя була направлена 22.04.2011р.
Правильно встановивши вищевказані обставини, суд вірно застосував вказані норми матеріального права і дійшов належного висновку про припинення договору поруки, що визнав обставиною, яка не дозволяє задовольнити позовні вимоги про стягнення з поручителя заборгованості боржника за кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ч. 4 ст. 559 ЦК України не можуть бути взяті до уваги, як такі, що не відповідають даній нормі матеріального права, а також за тих обставин, що умова договору про дію поруки до припинення основного (кредитного) зобов’язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд обґрунтовано визнав, що строк договору поруки не встановлено і при цьому кредитор не пред’явив вимогу до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кредитного зобов’язання, а тому порука є припиненою і допущена боржником заборгованість за кредитним договором не може бути стягнута з поручителя.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 –315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: