Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6373/11 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Давискиби Н.Ф.
Суддів: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про збільшення розміру аліментів, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року прийнято відмову ОСОБА_5 від його позову до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів, провадження у цій частині закрито.У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів.
В позові зазначала, що рішенням Жовтневого районного суду від 24.06.2009 року з ОСОБА_5 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої доньки у розмірі ј частині усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 30 % мінімального прожиткового мінімуму громадян. Посилаючись на те, що на підприємстві де вона працює на умовах трудового договору на посаді секретаря розпочато процедуру банкрутства, її матеріальний стан значно погіршився і теперішніх її доходів не вистачає на утримання дитини, стан якої погіршився, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 75% мінімального прожиткового мінімуму громадян.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (стаття 308 ЦПК України).
Із матеріалів справи видно, що рішенням Жовтневого районного суду від 24.06.2009 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менш ніж 30% мінімального прожиткового мінімуму громадян.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості вимог про збільшення розміру аліментів.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров»я когось із них та інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачкою не було надано будь-якого доказу на підтвердження покращення матеріального стану відповідача.
Доводи апеляційної скарги про погіршення матеріального стану позивача, були предметом розгляду судом першої інстанції і обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки позивач протягом двох років отримує зарплату, як це зазначено в довідках, що не перевищує 50 грн. в місяць, проте ніяких мір щодо зміни такого матеріального становища та виконання вимог законодавства про обов’язок утримання дитини, не приймає.
Вимога ОСОБА_3 про визначення мінімального розміру аліментів на дитину у розмірі не менш 75% мінімального прожиткового мінімуму громадян суперечить приписам ч.2 ст. 182 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не є суттєві та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України, юридичного значення для вирішення справи не мають. Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: